Справа № 462/8484/25
03 листопада 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 поштовим зв'язком звернувся до суду із адміністративним позовом, який надійшов 30.10.2025 року, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №1672 від 14.08.2025 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП,а провадження у справі - закрити.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши зміст позовної заяви, а також доводи щодо пропущеного строку звернення до суду із даною позовною заявою, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Частиною 1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на те, що він з 04.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 26.09.2025 року по 03.10.2025 року перебував на лікарняному та фактично не мав можливості звернутися за правовою допомогою та підготувати заяву про оскарження даної постанови, на підтвердження чого долучив копії листків непрацездатності. Крім того, зазначив, що після виходу з лікарняного він перебував у скрутному фінансовому становищі, що тимчасово унеможливлювало оплату послуг адвоката для складання позовної заяви. Лише після покращення матеріального становища він міг укласти договір з адвокатом, який 06.10.2025 року отримав копію оскаржуваної постанови. Вказує, що фактична можливість реалізувати його право на оскарження з'явилася лише після 06.10.2025 року.
Як вбачається із постанови №1672 про адміністративне правопорушення від 14.08.2025 року про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП, позивач копію постанови отримав 14.08.2025 року, що підтверджується його підписом про отримання такої.
Відтак десятиденний строк на оскарження постанови, на підставі ч.2 ст.286 КАС України, сплив 26.08.2025 року.
Проте, адміністративний позов ОСОБА_1 подано поштовим зв?язком до Залізничного районного суду м.Львова, як видно із штампу на конверті 28.10.2025 року.
Отже, за наведених обставин, про винесення відносно нього постанови №1672 про адміністративне правопорушення від 14.08.2025 року, яку вважає протиправною і оскаржує, ОСОБА_1 було достовірно відомо більш, ніж за два місяці до звернення з даним позовом.
Позивач вказує на, що причиною пропуску строку на подання позовної заяви є, зокрема те, що він в період часу з 04.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 26.09.2025 року по 03.10.2025 року перебував на лікарняному, що підтверджується копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 .
Однак, позивач не наводить об'єктивних причин, що унеможливили його вчасно звернутися до суду із позовом, а лише посилається на те, що він в період часу з 04.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 26.09.2025 року по 03.10.2025 року перебував на лікарняному.
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує пропуск строку звернення до суду у період часу з 16.08.2025 року по 25.09.2025 року та з 04.10.2025 року по 28.10.2025 року.
Покликання позивача на те, що після виходу з лікарняного він перебував у скрутному фінансовому становищі, що унеможливило оплату послуг адвоката для складання позовної заяви, суддя не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не долучено жодних документів на підтвердження вказаних обставин.
Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього непереборних та об'єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову, відтак в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, а в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись ст.122, 123, 169, 248 КАС України,
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний