20 травня 2025 року
м. Київ
справа № 640/7652/14
провадження № 61-5447ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс»), заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), ОСОБА_1 , звернулося із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Ухвалою від 21 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року, Київський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
24 квітня 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з іпотечним застереженням сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу, тобто поза межами виконавчого провадження. Зазначену обставину суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки судове рішення за результатами розгляду спору про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу не підлягає примусовому виконанню.
Вивчивши касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Спірне правове питання у цій справі стосується можливості заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425.
У постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п'ятій статті 334 ГПК України.
В цивільному судочинстві питання заміни сторони виконавчого провадження врегульоване статтями 55 та 442 ЦПК України відповідно.
Так, згідно з приписами частин першої та п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, при вирішенні питання заміни стягувача у виконавчому провадженні суди зобов'язані з'ясувати, на якій стадії виконання перебуває судове рішення, а також перевірити дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ «Цикл Фінанс» просило суд замінити стягувача у виконавчому провадженні за виконавчими листами, виданими на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2014 року
у справі № 640/7652/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на виконавче провадження № НОМЕР_1; водночас товариство наполягало на тому, що судове рішення у цій справі не підлягає примусовому виконанню, оскільки полягає у визнанні права нового кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу.
Суди надали належну оцінку доказам у справі та, встановивши обставини спірних правовідносин, дійшли висновку, що виконавчі листи на примусове виконання рішення від 31 липня 2014 року у справі № 640/7652/14-ц не видавались, а виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито щодо примусового виконання судового рішення у справі № 640/18551/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 коштів, а не щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Встановлено, що на час вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «Цикл Фінанс» вже набуло статусу стягувача у вказаному виконавчому провадженні на підставі ухвали суду від 12 вересня 2024 року у справі № 640/18551/15-ц.
Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2014 року у справі № 640/7652/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання АТ «Райффайзен Банк» права продажу майна від свого імені будь-якій особі покупцеві за договором купівлі-продажу не підлягає примусовому виконанню та виконавчі листи на його виконання суд не видавав.
Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню, оскільки для виконання зазначеного рішення необхідне лише волевиявлення іпотекодержателя.
З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження через його відсутність.
Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, від 29 червня 2022 року у справі № 461/14877/13.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до неправильного тлумачення норм права, а отже не доводять наявність порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права та потребу у відкритті касаційного провадження.
За таких умов колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки касаційну скаргу визнано необґрунтованою, а правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного за касаційною скаргою ТОВ «Цикл Фінанс» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року суд відмовляє.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська