03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/24584/25
провадження № 61-13580ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хащініна Галина Олександрівна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу та одночасно подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме на нежитлове приміщення, загальною площею 370,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552832605020. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Хащініною Г. О., залишено без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року залишено без змін. Поновлено дію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хащініна Г. О., засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 30 жовтня 2025 року), в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішенняпро відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що заходи забезпечення позову є неспівмірними з ціною позову (110 000 доларів США). Крім того, наявність ризику відчуження відповідачем належного йому майна судами встановлена на підставі штучно створених позивачем обставин. Вказує, що вжиття заходів забезпечення позову порушує не лише його права, а і права його дружини, яка є співвласником нерухомого майна на яке накладено арешт.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Суди попередніх інстанції дійшли достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача у цій справі про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення, врахували, зокрема, предмет позову - стягнення з відповідачів боргу за договором позики у загальному розмірі 110 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 585 295,00 гривень.
Вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду спору, недопущення з боку відповідача дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного рішення суду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з розпискою ОСОБА_1 зобов'язався передати позивачу у власність нежитлове приміщення, в разі неможливості повернути кошти у визначений строк (до 31 липня 2025 року) чи іншого порушення умов позики.
Вжиті судами заходи забезпечення позову не позбавляють власників права користуватися нерухомим майном. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими.
Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та предмету позову, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами приписів статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хащініна Г. О., на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року (не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) та постанову Вінницького апеляційного суду
від 25 вересня 2025 рокує необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хащініна Галина Олександрівна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 08 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович