29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 275/54/24
провадження № 61-11512св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2024 року у складі судді Лівочки Л. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - Брусилівської селищної ради) про визнання незаконним та скасування рішення та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що 29 листопада 2016 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) укладений договір оренди землі № 661/57-16-ДО про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452, строк дії - 7 років.
09 грудня 2016 року право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано на строк до 29 листопада 2023 року, з правом поновлення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
24 жовтня 2023 року він звернувся до Брусилівської селищної ради з письмовим повідомленням про намір продовжити дію вказаного договору оренди землі на такий саме строк та надав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди.
12 грудня 2023 року отримав лист № 04-11/2294/23 про розгляд заяви, до якого було долучене рішення про відмову у поновлені строку дії договору оренди землі, з посиланням на пункт 1 статті 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), припинення договору оренди землі № 661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року, у зв'язку із закінченням терміну його дії та вирішені інші процедурні питання.
Відповідач при прийняті спірного рішення здійснив посилання на пункт 1 статті 126-1 ЗК України, однак не врахував положення абзацу 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» у відповідності до якого: «правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент укладення».
Тобто, положення статті 126-1 ЗК України розповсюджує свою дію на договори оренди землі, які укладені з 16 січня 2020 року.
Договір оренди землі № 661/57-16-ДО укладений 29 листопада 2016 року, тобто майже за 4 роки до набрання чинності Законом, тому стаття 126-1 ЗК України не може застосовуватись до правовідносин між ним та Брусилівською селищною радою.
Позивач просив:
визнати незаконним та скасувати рішення сорок дев'ятої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання № 1920 від 22 листопада 2023 року;
визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452, терміном дії до 29 листопада 2030 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення 49 сесії Брусилівської селищної ради 8 скликання № 1920 від 22 листопада 2023 року та визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
29 листопада 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 укладений спірний договір оренди землі, строк дії - 7 років. 09 грудня 2016 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 22 грудня 2018 року спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Брусилівській селищній раді, зареєстрована в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2019 року та перебуває у комунальній власності Брусилівської селищної ради. 24 жовтня 2023 року позивач звернувся до Брусилівської селищної ради з письмовим повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі у відповідності до абзацу 2 пункту 3.1 договору оренди на такий саме строк та надав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди. Відповідачем вирішено припинити договір оренди землі у зв'язку з закінченням його терміну. Таким чином, пропозиція позивача відповідачем була відхилена. Відповідач як власник має право на власний розсуд розпоряджатися майном комунальної власності;
суд першої інстанції вказав, що відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. У цій справі після закінчення договору оренди земельної ділянки, відповідач не укладав договорів оренди землі з іншими особами, а відмовив позивачу в продовженні договору оренди, пославшись на те, що змінився Генеральний план селища Брусилів, була збільшена зона садибної житлової забудови наприкінці вулиці Костьольна, поблизу розташування спірної земельної ділянки, яка перебувала в оренді ОСОБА_1 . Брусилівською селищною радою ще 27 березня 2017 року прийнято рішення № 90 «Про розробку (коригування) генеральних планів населених пунктів селищної ради з одночасним встановленням (зміною) меж населених пунктів» та на офіційному сайті 25 жовтня 2019 року було розміщено повідомлення про початок розроблення містобудівної документації - розроблення Генерального плану. Відповідачем проводилися громадські слухання з цього питання. Відповідно до протоколу № 20 від 18 лютого 2020 року з питань було поява нових ділянок житлового будівництва та можливість збільшення зони садибної житлової забудови наприкінці вулиці Костьольна, поблизу розташування земельної ділянки площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452. На 52 сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання від 24 січня 2024 року прийнято рішення № 1993 «Про затвердження містобудівної документації: «Генеральний план селища Брусилів , Брусилівського району, Житомирської області». Земельна ділянка площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452 яка перебувала в оренді ОСОБА_1 , з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, враховуючи зміну меж населеного пункту, внесена в межі населеного пункту для відведення ділянок житлового будівництва;
суд не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що земельна ділянка продовжує оброблятися позивачем, так як спірний договір не наділяв позивача правом подальшого планування щодо використання спірної земельної ділянки після закінчення терміну дії договору оренди землі без отримання попереднього погодження орендодавця.
Апеляційний суд погодився з висновком суду про відмову у задоволенні позову та його обґрунтуванням, вказавши, що у даному випадку земельна ділянка після закінчення строку договору оренди, укладеного із ОСОБА_1 , у подальшому її власником не передавалася в оренду, що виключає можливість застосування до цих правовідносин статті 33 Закону України «Про оренду землі». Спірне рішення відповідача не виходить за межі компетенції органу місцевого самоврядування і відповідає інтересам територіальної громади.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, здійснити розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
при відмові у поновленні строку договору оренди у спірному рішенні селищна рада послалась лише на пункт 1 статті 126-1 ЗК України. Інших законів та підзаконних актів у пункті 1 спірного рішення відповідача не зазначено. Тому учасники судового провадження обмежені доводами самого рішення органу місцевого самоврядування, яке є предметом судового оскарження, а суди мали перевірити законність посилання відповідача на пункт 1 статті 126-1 ЗК України, як на підставу відмови позивачу. Жодного формулювання в спірному рішенні відповідача про зміну генерального плану селища Брусилів немає. Засідання обласної архітектурно-містобудівної ради відбулося через місяць після прийняття оспорюваного рішення відповідача (24 січня 2024 року), тобто на час прийняття рішення, що оспорюється позивачем такої підстави, як зміна Генерального плану селища або будь-які рекомендації не існувало загалі. Маючи намір змінювати напрямок використання земельної ділянки власник землі мав спочатку вилучити її у законного користувача. Таке вилучення допускається умовами укладеного договору у вигляді розірвання договору оренди землі у зв'язку із примусовим її відчуженням з мотивів суспільної необхідності;
суди не врахували положення абзацу 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» у відповідності до яких, правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення;
висновки судів про те, що «переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду є помилковими, оскільки в даному випадку земельна ділянка не передавалась знову в оренду;
відповідачем заявлена вимога до суду про припинення договору оренди землі, однак зустрічного позову не було пред'явлено.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції справу.
У вересні 2024 року справа № 275/54/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_2, про виклик для надання пояснень у справі відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 29 листопада 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 661/57-16-ДО, передано в оренду земельну ділянку загальною площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452, строк дії договору - 7 років.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14 грудня 2016 року, індексний номер витягу 75724918, 09 грудня 2016 року на підставі договору оренди землі № 661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 43,8652га кадастровий номер: 1820955100:04:000:0452, орендар - ОСОБА_1 , орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.
Брусилівською селищною радою 27 березня 2017 року прийнято рішення № 90 «Про розробку (коригування) генеральних планів населених пунктів селищної ради з одночасним встановленням (зміною) меж населених пунктів».
На підставі наказу Держгеокадастру № 6-5020/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Брусилівській селищній раді і зареєстрована у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2019 року, як така, що перебуває у комунальній власності Брусилівської селищної ради.
На офіційному сайті Брусилівської селищної ради 25 жовтня 2019 року було розміщено повідомлення про початок розроблення містобудівної документації - розроблення Генерального плану .
Відповідачем проводилися громадські слухання з цього питання, про що повідомлялося в районній газеті «Відродження» № 2 від 17 січня 2020 року та на офіційному веб-сайті Брусилівської селищної ради.
Відповідно до протоколу № 20 від 18 лютого 2020 року погоджувальна комісія щодо розгляду та врахування пропозицій, які надійшли під час громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації: «Генеральний план селища Брусилів, Брусилівського району, Житомирської області», одним із питань було поява нових ділянок житлового будівництва та можливість збільшення зони садибної житлової забудови наприкінці вулиці Костьольна, поблизу розташування земельної ділянки площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452 .
24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради з письмовим повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі № 661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року у відповідності до абзацу 2 пункту 3.1 договору оренди на такий саме строк та надав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди.
Рішенням 49 сесії Брусилівської селищної ради 8 скликання від 22 листопада 2023 року № 1920 «Про розгляд заяви» вирішено припинити договір оренди землі №661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням терміну договору оренди землі.
Відповідно до даних протоколу № 3 засідання обласної архітектурної - містобудівної ради Житомирської області від 26 грудня 2023 року, рекомендовано Брусилівській селищній раді затвердити містобудівну документацію: «Генеральний план селища Брусилів, Брусилівського району, Житомирської області» у встановленому законодавством порядку з урахуванням протокольного рішення обласної архітектурної - містобудівної ради.
Рішенням Брусилівської селищної ради восьмого скликання від 24 січня 2024 року №1993 було затверджено містобудівну документацію: «Генеральний план селища Брусилів, Брусилівського району, Житомирської області». Земельна ділянка, площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452, яка перебувала в оренді позивача, внесена в межі населеного пункту для відведення ділянок житлового будівництва.
Позиція Верховного Суду
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, - (абзац 4 Розділу IX перехідні положення Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частин першої, другої, восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладення договору оренди землі, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 183/6879/19 (провадження № 61-1660св22), зазначено, що:
«статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання поновленим на 10 років договору оренди земельної ділянки, вказаних приписів закону та висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував та прийняв рішення, яке фактично є констатацією обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 зазначила, сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, та скасування відповідного речового права не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. Якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ФГ «Світанок» необхідно відмовити з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 379/1320/18 (провадження № 61-6524св20) Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позов складений без викладення змісту додаткової угоди. Належним способом захисту порушеного права, у цьому випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим, за своєю суттю, є встановленням факту, який має юридичне значення і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина восьма статті 33 Закону № 161-XIV). Отже, Верховний Суд у справі № 379/1320/18 вказав, що позивачем, у цьому випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав. Обраний спосіб захисту, який не відповідає вимогам закону, є підставою для відмови у позові незалежно від інших, встановлених судом обставин.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Брусилівської селищної ради, в обґрунтування якого вказав, що 29 листопада 2016 року між ним та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області укладений договір оренди землі. 09 грудня 2016 року право оренди даної земельної ділянки було зареєстровано на строк до 29 листопада 2023 року, з правом його поновлення. Проте, звернувшись 24 жовтня 2023 року до Брусилівської селищної ради з письмовим повідомленням про намір продовжити дію вказаного договору оренди землі на такий саме строк та надавши проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, отримав відмову у поновлені строку дії договору оренди землі, з посиланням на пункт 1 статті 126-1 ЗК України, припинення договору оренди землі, у зв'язку із закінченням терміну його дії та вирішені інші процедурні питання. Вказував, що пункт 1 статті 126-1 ЗК України не може бути застосований у спірних правовідносинах, оскільки договір оренди землі був укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності цим Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент укладення». Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення сорок дев'ятої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання № 1920 від 22 листопада 2023 року; визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 661/57-16-ДО від 29 листопада 2016 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,8652 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0452, терміном дії до 29 листопада 2030 року;
суди відмовили у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог;
суди не врахували, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі не можуть забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладення договору оренди землі, про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди. Належним способом захисту прав орендаря у цій справі є позовна вимога про визнання додаткової угоди укладеною з викладенням тексту додаткової угоди в прохальній частині позовної заяви; обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові; оцінка доводам позивача щодо порушення його права (інтересу) (вирішення спору по суті) має надаватися лише за належною вимогою.
З огляду на викладене, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, тому оскаржені судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, виклавши їх мотиви в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не здійснюється, оскільки судові рішення змінені лише щодо мотивів їх ухвалення.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року змінити, виклавшиїх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко