29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/1004/20
провадження № 61-7826св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК «112-ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів:Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (далі - ТОВ «ТРК «112-ТВ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (далі - ТОВ «ТРК «Україна») про захист особистих немайнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що 12 грудня 2019 року МВС України під час прямої трансляції на загальнонаціональних телеканалах (в тому числі на телеканалі «112 Україна»), за присутності Президента України та Генерального прокурора України, провело терміновий брифінг для журналістів, під час якого службові особи МВС України оприлюднили інформацію про причетність до вбивства журналіста ОСОБА_4 громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області, який відбувся влітку 2018 року.
Під час брифінгу були продемонстровані фотозображення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , названі їхні прізвища, імена, наведені біографічні дані кожного з них. Слайд з фото та прізвищами цих осіб супроводжений пояснювальними написами та коментарями службових осіб МВС України, які вказували на затриманих, як на виконавців злочинів. Серед іншого, продемонстрована підбірка слайдів містила такі написи: «Результати розслідування убивства ОСОБА_4 . Основні Виконавці», «Таким чином, ретельне відтворення подій вибуху автомобіля ОСОБА_4 , а також охоплення всього кола зв'язків, дав змогу чітко ідентифікувати виконавців злочину», «Встановлено також осіб, які здійснювали закладання вибухового пристрою».
Згідно з записом публічного заходу, проведеного 12 грудня 2019 року, розповсюдженого ТОВ «ТРК «112-ТВ» та ТОВ ТРК «Україна», оприлюднення такої інформації супроводжувалось висловлюваннями високопосадовців МВС України та Національної поліції України, які переконливо стверджували про доведення вини у вбивстві ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , і у замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Службовими особами МВС України серед іншого було повідомлено таку недостовірну, негативну інформацію про позивачів: «Як підозрюваних у вчиненні цього замаху було встановлено сімейне подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 »; «Таким чином, проведеними слідчо-розшуковими заходами і подальшим документуванням членів групи вдається чітко виокремити тих осіб, які об'єктивно підозрюються нами у виконанні вбивства ОСОБА_4 . Це: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і подружжя ОСОБА_13 ».
Глядачу також були продемонстровані докази нібито причетності затриманих осіб до згаданих злочинів: зображення речових доказів, матеріали прослуховування розмов затриманих, цитувались висновки експертів тощо. Це за задумом посадовців МВС України мало б переконати стороннього глядача у правдивості тверджень МВС України.
Відеозапис цього брифінгу був розміщений і розповсюджується дотепер МВС України з власної сторінки (каналу) у відеосервісі «YouTube». Телевізійна відеотрансляція зазначеного брифінгу МВС України здійснювалась, у тому числі, ТОВ «ТРК «112-ТВ» на телеканалі «112 Україна». Повний відеозапис цієї події в подальшому розміщений і розповсюджується з сайту каналу.
13 грудня 2019 року під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера», яке транслювалось ТРК «Україна» та запис якого розміщено і розповсюджується на каналі у відеосервісі «YouTube», оприлюднено недостовірну інформацію, аналогічну за змістом до розповсюдженої МВС України ІНФОРМАЦІЯ_1 . Продемонстровано фотозображення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Названо їхні прізвища, імена, по батькові, наведено біографічні дані кожного з них. ОСОБА_14 з фото та прізвищами цих осіб супроводжено пояснювальними написами та усними закадровими коментарями, які вказували на затриманих, як на виконавців зазначених злочинів. Продемонстрована підбірка слайдів містила такі написи: «Таким чином, ретельне відтворення подій до та після вибуху автомобіля ОСОБА_4 , а також охоплення всього кола зв'язків, дав змогу чітко ідентифікувати виконавців злочину».
Демонстрацію фото позивачів супроводжено усними закадровими коментарями: « ОСОБА_15 використали саморобний вибуховий пристрій, майже ідентичний до того, яким вбили ОСОБА_4 »; «Була сформована група з 6 людей, одного з яких вже немає в живих. Цей загін був радикально налаштований та готував терористичні акти в Києві та подальшу дестабілізацію».
Під час обговорення вбивства ОСОБА_4 учасники ток-шоу, в тому числі Міністр МВС України ОСОБА_16 , неодноразово називали прізвища ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як осіб, причетних до вбивства ОСОБА_4 . Одночасно зазначено про причетність позивачів до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області в 2018 році. Обґрунтовуючи причетність позивачів до вбивства журналіста ОСОБА_18, Міністр МВС України ОСОБА_16 зазначив: « ОСОБА_17 и ОСОБА_20 изготовили мину, практически идентичную мине, которой был взорван ОСОБА_18 ».
Титульна заставка відеозапису випуску телепередачі від 13 грудня 2019 року містить напис-питання, який анонсує зміст цієї передачі: «Хто вони, вбивці ОСОБА_4 ?», яким глядачу нав'язується хибна думка, що затримані особи, про яких йдеться в передачі, причетні до вбивства журналіста.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:
1) визнати недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інформацію про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у тому числі, що містилась на слайдах з фото та прізвищами позивачів, демонстрація яких супроводжувалась написами: «Результати розслідування убивства ОСОБА_4 . Основні Виконавці»; «Таким чином, ретельне відтворення подій до та після вибуху автомобіля ОСОБА_4 , а також охоплення всього кола зв'язків, дав змогу чітко ідентифікувати виконавців злочину»; «Встановлено також осіб, які здійснювали закладання вибухового пристрою» та в заявах службових осіб МВС України, а саме: «Як підозрюваних у вчиненні цього замаху було встановлено сімейне подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 »; «Таким чином, проведеними слідчо-розшуковими заходами і подальшим документуванням членів групи вдається чітко відокремити тих осіб, які об'єктивно підозрюються нами у виконанні вбивства ОСОБА_4 . Це: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і подружжя ОСОБА_13 », що була розповсюджена МВС України на брифінгу 12 грудня 2019 року, який транслювався телевізійним каналом ТОВ «ТРК «112-ТВ» і запис якого розповсюджується МВС України в мережі інтернет на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, розповсюджується ТОВ «ТРК «112-ТВ» в мережі інтернет на сайті каналу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7
2) визнати недостовірною та такою, шо порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інформацію про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у тому числі, що містилася на слайдах з фото та прізвищами позивачів, які супроводжувалися написами: «Таким чином, ретельне відтворення подій до та після вибуху автомобіля ОСОБА_4 , а також охоплення всього кола зв'язків, дає змогу чітко ідентифікувати виконавців злочину», а також у закадрових коментарях: «Кілери використали саморобний вибуховий пристрій, майже ідентичний до того, яким вбили ОСОБА_4 »; «Була сформована група з 6 людей, одного з яких вже немає в живих. Цей загін радикально налаштований та готував терористичні акти в Києві та подальшу дестабілізацію», що супроводжували демонстрацію фото позивачів, та в заяві службової особи МВС України, в тому числі: « ОСОБА_17 и ОСОБА_20 изготовили мину, практически идентичную мине, на которой взорван Павел Шеремет», що була розповсюджена ТОВ ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_1 під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера» на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується на каналі «Shusteronline» відеосервісу «YouTube» за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визнати таким, що порушує немайнове право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення прізвища, імені, по батькові позивачів, що здійснено службовими особами МВС України на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який транслювався ТОВ «ТРК «112-ТВ», запис якого розповсюджується МВС України в мережі Інтернет на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розповсюджується ТОВ «ТРК «112-ТВ» в мережі Інтернет на сайті каналу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 а також оприлюднення прізвища, імені, по батькові позивачів, здійснене ТОВ «ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_1 під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера» на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується каналі «Shusteronline» відеосервісу «YouTube» за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визнати такою, що порушує інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) їх фотографій, здійснену службовими особами МВС України на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який транслювався ТОВ «ТРК «112-ТВ», запис якого розповсюджується МВС України в мережі Інтернет на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розповсюджується ТОВ «ТРК «112-ТВ» в мережі Інтернет на сайті каналу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та також демонстрацію ТОВ «ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_1 під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера» на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується на каналі «Shusteronline» відеосервісу «YouTube» за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зобов'язати відповідачів протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішенням суду у спосіб, в який вона була поширена, спростувати інформацію про причетність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, розповсюджена службовими особами МВС на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який транслювався ТОВ «ТРК «112-ТВ», запис якого розповсюджується МВС України в мережі Інтернет на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розповсюджується ТОВ «ТРК «112-ТВ» в мережі Інтернет на сайті каналу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та також розповсюджену ТОВ ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_1 під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера» на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується на каналі «Shusteronline» відеосервісу «YouTube» за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зобов'язати відповідачів негайно видалити всю інформацію (в тому числі фотозображення та прізвище, ім'я, по батькові, позивні позивачів) про причетність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена службовими особами МВС України на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який транслювався ТОВ «ТРК «112-ТВ», запис якого розповсюджується МВС України в мережі Інтернет на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, розповсюджується ТОВ «ТРК «112-ТВ» в мережі Інтернет на сайті каналу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на відеосервісі «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та також розповсюджену ТОВ ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_1 під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера» на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується на каналі «Shusteronline» відеосервісу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
стягнути з відповідачів судові витрати, понесені позивачами.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Суди виходили з того, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та спростувати, взята з контексту конференції, в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість позивачів у вчиненні кримінальних правопорушень, тому відповідач і не порушив принцип презумпції невинуватості. Представники МВС України не повідомляли інформацію, що стосується позивачів, а лише відповідали на запитання представників засобів масової інформації.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до МВС України, ТОВ «ТРК «112-ТВ», ТОВ ТРК «Україна» про захист особистих немайнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна інформація, поширена службовою особою МВС України, згідно зі статтею 62 Конституції України не може вплинути на право ОСОБА_2 вважатися невинуватою, доти її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Захист честі і гідності в такому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад у спосіб реалізації права на відповідь.
Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не розглянув усі аргументи ОСОБА_2 , тому не можна стверджувати, що суд застосував стандарти, що відповідали процесуальним принципам, закріпленим у статтях 6, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, зазначив, що суд апеляційної інстанції має належним чином оцінити, чи у прямій трансляції на загальнонаціональних телеканалах (в тому числі і на телеканалі «112 Україна») поширена щодо ОСОБА_2 інформація, на яку вона посилалася у позовній заяві, порушує презумпцію невинуватості, чи є порушенням закону використання її імені та демонстрація її фото до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, чи є зроблені заяви МВС України розсудливими та обачливими, чи є вони очевидною заявою про винуватість ОСОБА_2 .
Верховний Суд також вказав, що суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати і викласти мотиви, чи порушено кримінальну справу за епізодами, які згадані на прес-конференції, чи були вручені ОСОБА_2 підозри у вчинені кримінальних правопорушень на час поширення відповідної інформації.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 - без змін.
Апеляційний суд не вбачав підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка передана апеляційному суду на новий розгляд.
Суд вказав, що інформація, яку просили спростувати позивачі, в тому числі і ОСОБА_2 , була доведена в ході брифінгу для журналістів МВС України за присутності Президента України та Генерального прокурора України, з приводу результатів розслідування по факту вбивства журналіста ОСОБА_4 , під час якого службові особи МВС України повідомили про поточні результати досудового розслідування та відповіли на запитання представників ЗМІ, під час якого було наведено дані щодо особи позивачів, зокрема, і ОСОБА_2 . При цьому справа про вбивство журналіста ОСОБА_18 мала значний суспільний резонанс. Телевізійна відеотрансляція зазначеного брифінгу МВС України здійснювалась, в тому числі, ТОВ «ТРК «112-ТВ» на телеканалі «112 Україна».
У доведеній службовими особами МВС України інформації йшлося лише про проміжні результати розслідування, з наведенням про конкретні факти з демонстрацією доказів, але, не стверджувалося про винуватість позивачів, в тому числі і ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто, по суті мало місце інформування службовими особами МВС України про хід досудового розслідування.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що оспорюваною інформацією порушено принцип презумпції невинуватості.
Крім того, інформація, яка повідомлена 12 грудня 2019 року на брифінгу, є правовою інформацією та ґрунтується виключно на відомостях з кримінального провадження № 12016100000001206. Дозвіл на розповсюдження озвученої на брифінгу інформації відповідно до вимоги статті 222 КПК України було надано органами досудового розслідування, що підтверджується листом Головного слідчого управління Національної поліції України від 22 січня 2020 року № 222324/2/1-2020.
Отже, проведення МВС України 12 грудня 2019 року брифінгу відбулось в рамках звітування керівників правоохоронних органів про деякі аспекти розслідування резонансного вбивства журналіста ОСОБА_4 , на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законами України, із метою інформування громадськості про резонансну кримінальну справу. Інформування службовими особами МВС України про хід досудового розслідування кримінального провадження, причетність до якого позивачів, в тому числі і ОСОБА_2 , не суперечить вимогам законодавства України.
Під час доведення інформації щодо розслідування резонансного вбивства журналіста ОСОБА_4 , було обнародуване ім'я позивачки ОСОБА_2 та її фото. Такі дії не відповідають вимогам вказаних норм та порушують правила поширення конфіденційної інформації, яка містить особисті дані особи. Проте обнародування імені та фото ОСОБА_2 не може бути підставою для застосування таких наслідків, як визнання недостовірною та спростування поширеної інформації, що застосовується у разі поширення недостовірної інформації про факти.
Вчинення таких дій як обнародування імені та фото без належних правових підстав передбачає інший вид цивільно-правової відповідальності та спосіб захисту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 грудня 2023 року в цій справі;
позивачі наполягали на застосуванні до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 296, статті 308 ЦК України, посилались на фактичні обставини, а саме на факт оприлюднення відповідачами імен позивачів як осіб, затриманих за вчинення злочинів, без чинного обвинувального вироку і на факт оприлюднення фотозображень позивачів без їхнього дозволу. Ці факти підтверджено доказами під час судового розгляду справи. Проте суд першої інстанції без наведення жодних мотивів не застосував до спірних правовідносин норми права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах. Крім того, в рішенні суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування щодо відмови в задоволенні позовних вимог про: визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_19 , ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення їхніх прізвищ, імені, по батькові позивачів; визнання такою, що порушує інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) їх фотографій. Тобто поданий позов мав на меті, в тому числі, захист вказаних особистих немайнових прав позивачів. За обставинами справи було неправомірно обнародувано їхні імена до набрання законної сили обвинувальним вироком суду та без згоди позивачів продемонстровано їхні фотозображення, але суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування відхилення позовних вимог в цій частині;
апеляційний суд констатував порушення відповідачами прав позивачів, закріплених у частині четвертій статті 296, статі 308 ЦК України. Проте апеляційний суд не виправив допущену місцевим судом помилку та не вирішив позовні вимоги в частині захисту особистих майнових прав ОСОБА_2 , закріплених частиною четвертою статті 296, статтею 308 ЦК України. Більше того, визнавши порушення таких прав ОСОБА_2 , суд ухилився від вирішення (оцінки, розгляду) певних позовних вимог. Суд вказав, що вчинення таких дій як обнародування імені та фото без належних правових підстав передбачає інший вид цивільно-правової відповідальності та спосіб захисту. Водночас який саме вид цивільно-правової відповідальності та спосіб захисту від порушення зазначених прав ОСОБА_2 мав на увазі апеляційний суд, він не зазначив, як і не вказав чи відносяться позовні вимоги про визнання факту порушення таких прав та видалення інформації з іменами та фотозображеннями ОСОБА_2 до належних способів захисту порушених прав;
спосіб захисту прав відповідача передбачений статтею 278 ЦК України, яка передбачає, що якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення. Такий спосіб захисту обрано позивачами шляхом викладення позовної вимоги про зобов'язання відповідачів негайно видалити всю інформацію (в тому числі фотозображення та прізвище, ім'я, по батькові, позивні позивачів) про причетність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена службовими особами МВС України на брифінгу 12 грудня 2019 року, який транслювався ТОВ «ТРК «112-ТВ», запис якого розповсюджується відповідачами в мережі Інтернет на відеосервісі «YouTube»;
судові рішення очевидно порушують конвенційне право позивачів на справедливий суд;
суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей 29, 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та звільнив відповідачів від цивільно-правової відповідальності за розповсюдження спірної інформації про позивачів;
апеляційний суд послався на частину четверту статті 30 Закону України «Про інформацію», але процитував положення частини третьої цієї статті. З огляду на відсутність в тексті постанови посилань суду на положення законів України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та інших, особа, яка подала касаційну скаргу, припускає, що посилання суду на частину четверту статті 30 Закону України «Про інформацію» є опискою. Тому в касаційній скарзі ОСОБА_2 виходитиме з невірного застосування судом частини третьої статті 30 Закону України «Про інформацію». Суди безпідставно застосували вказані норми матеріального права, адже: поширена про позивачів інформація не є предметом суспільного інтересу згідно з критеріями, визначеними частиною другою статті 29 Закону України «Про інформацію»; право громадськості знати розповсюджену про позивачів інформацію не переважає потенційну шкоду від її поширення. Крім того, посилаючись на «важливість інформування суспільства», відповідачі не конкретизували в чому саме полягав суспільний інтерес розповсюдження інформації про позивачів;
оприлюднена інформація про позивачів стосувалася двох різних кримінальних розслідувань, які не пов'язані між собою: перше кримінальне провадження (№ 12016100000001206) стосувалося вбивства відомого журналіста ОСОБА_18; друге кримінальне провадження (№12018090190000285) стосувалося замаху на вбивство мешканця Івано-Франківської області. Проте суди не розмежували інформацію щодо однієї кримінальної справи від іншої. Крім того, в розрізі застосування норм статті 29 Закону України «Про інформацію» суди не розмежували розповсюджену про ОСОБА_2 інформацію, яка поділялась на: 1) інформацію про її зображення; 2) інформацію про прізвище, ім'я та по батькові; 3) інформацію про її причетність до вбивства ОСОБА_4 ; 4) інформацію про причетність ОСОБА_2 до замаху на вбивство бізнесмена в Івано- Франківській області влітку 2018 року;
суди також не встановили та не навели обґрунтувань в чому саме полягав суспільний інтерес розповсюдження про позивачів: 1) інформації щодо їх зображення; 2) інформації щодо їх прізвищ, імен та по батькові; 3) інформації про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_4 ; 4) інформації про причетність позивачів до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року. Водночас суди не навели жодних міркувань щодо того чи право громадськості знати зазначені 4 види інформації про ОСОБА_2 переважає потенційну шкоду від її поширення для неї, не встановили зазначену «перевагу»;
суди проігнорували доводи ОСОБА_2 про те, що ніщо не заважало відповідачам з повагою поставитись до прав позивачів, і проінформувавши суспільство про перебіг розслідувань у вказаних кримінальних справах, приховавши особисті дані та обличчя позивачів, тобто забезпечити «інформування суспільства» з дотриманням вимог частини четвертої статті 296, статті 308 ЦК України. Саме грубе порушення службовими особами МВС України вказаних норм й призвело до ініціювання цього судового процесу, який вже триває понад 4 роки;
наведені судом положення статей 1, 2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобам масової інформації», пункту 4 Положення про МВС України, не звільняють відповідачів він обов'язку не порушувати особисті немайнові права позивачів, як і від відповідальності за таке порушення. Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
суди проігнорували висновки Європейського суду з прав людини про необхідність дотримання відповідачами належної виваженості, обачності та обережності при повідомлені громадськості про обставини кримінальних розслідувань. Особливо цинічним виглядає обґрунтування апеляційного суду про відмову в задоволені скарги, з одночасним цитуванням рішень Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У липні 2024 року від МВС України надійшов відзив, в якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
під час виступу на брифінгу 12 грудня 2019 року Міністр МВС України не поширював інформацію щодо ОСОБА_2 . При цьому МВС України не відповідає за дії інших осіб, зокрема тих, хто виступав на брифінгу, але не перебував із Міністерством у трудових (службових) відносинах;
виступ Міністра МВС України у телерадіопрограмі «Свобода слова Савіка Шустера» 13 грудня 2019 року є його оціночним судженням про ситуацію, яка склалась під час досудового розслідування відповідного кримінального провадження;
метою виступу Міністра МВС України як на брифінгу, так і у телерадіопрограмі «Свобода слова Савіка Шустера» було не звинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а виключно інформування громадськості про хід досудового розслідування відповідного кримінального провадження;
на теперішній час сторінки відеосервісу «YouTube» недоступні, отже відсутня обов'язкова складова правопорушення - поширення інформації, внаслідок чого відсутній предмет спору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 30 травня 2024 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/1004/20 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2024 року матеріали справи № 761/1004/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії суддів у кількості п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року передано справу № 761/1004/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2025 року справу повернуто на розгляд відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 червня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21, від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, від 15 листопада 2023 року у справі 757/30830/18-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України)
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 12 грудня 2019 року МВС України у прямій трансляції на загальнонаціональних телеканалах (в тому числі і на телеканалі «112 Україна»), за присутності Президента України та Генерального прокурора України, провело терміновий брифінг для журналістів, під час якого службові особи МВС України оприлюднили інформацію про причетність до вбивства журналіста ОСОБА_4 таких громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року.
Під час брифінгу було продемонстровано: фотозображення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Названо їх прізвища, ім'я, наведено біографічні дані кожного з них.
Слайд із фото та прізвищами цих осіб супроводжено пояснювальними написами та коментарями службових осіб МВС України, які вказували на затриманих, як на виконавців злочинів. Серед іншого, продемонстрована підбірка слайдів містила такі написи: «Результати розслідування убивства ОСОБА_4 . Основні Виконавці»; «Таким чином, ретельне відтворення подій вибуху автомобіля ОСОБА_4 , а також охоплення всього кола зв'язків, дав змогу чітко ідентифікувати виконавців злочину»; «Встановлено також осіб, які здійснювали закладання вибухового пристрою».
Згідно із записом публічного заходу, проведеного МВС України 12 грудня 2019 року, розповсюдженого ТОВ «ТРК «112-ТВ» і ТОВ «ТРК «Україна», оприлюднення такої інформації супроводжувалось висловлюваннями високопосадовців МВС України та Національної поліції України, які стверджували про доведення вини у вбивстві ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , і у замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Службовими особами МВС України, серед іншого, повідомлено таку інформацію про позивачів: «Як підозрюваних у вчинені цього замаху було встановлено сімейне подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 »; «Таким чином, проведеними слідчо-розшуковими заходами і подальшим документуванням членів групи вдається чітко відокремити тих осіб, які об'єктивно підозрюються нами у виконанні вбивства ОСОБА_4 . Це: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і подружжя ОСОБА_13 ».
Телевізійна відеотрансляція зазначеного брифінгу МВС України здійснювалась, зокрема, ТОВ «ТРК «112-ТВ» на телеканалі «112 Україна».
13 грудня 2019 року під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера», яке транслювалось ТРК «Україна», оприлюднено інформацію, аналогічну за змістом до розповсюдженої МВС України на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Продемонстровано фотозображення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Названо їх прізвища, імена, по батькові, наведено біографічні дані кожного з них.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»).
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина четверта статті 30 Закону України «Про інформацію»).
У статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
За приписами частини першої статті 294 ЦК України фізична особа має право на ім'я.
У частині четвертій статті 296 ЦК України передбачено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Тлумачення частини четвертої статті 296 ЦК України дає підстави для висновку, що в цій нормі передбачено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на обнародування імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї. При цьому частина сьома статті 296 ЦК України передбачає можливість використання початкової літери прізвища у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 757/30830/18-ц (провадження № 61-17649св19)).
Згідно зі статтею 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 лютого 2012 року в справі «VonHannover v. Germany», заяви № 40660/08, 60641/08, зазначив, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є одним із головних складових особистого розвитку, яке передбачає, передусім, право особи контролювати використання цього зображення, зокрема і не дозволяти його опублікувати. При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ наголошує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Зокрема Суд визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалося спорту або відомих митців.
У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 757/30830/18-ц (провадження № 61-9089св22) зазначено, що частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права. Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України.
Наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання положення частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону на не поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права (див. постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18 (провадження № 61-11241св19)).
У справі, що переглядається:
позивач ОСОБА_2 , крім іншого пред'явила позовні вимоги про визнання таким, що порушує немайнове право на використання імені, оприлюднення прізвища, імені, по батькові, демонстрацію (розповсюдження) фотографій та їх видалення;
як на підставу позову посилалася на те, що під час поширення інформації, яку вона вважає недостовірною і такою, що порушує принцип невинуватості, демонструвалися докази, нібито причетності затриманих осіб до згаданих злочинів. Під час обговорення учасниками ток-шоу вбивства ОСОБА_4 , в тому числі Міністром МВС України Аваковим А. Б. неодноразово було назване прізвище ОСОБА_2 , як особи причетної до вбивства ОСОБА_4 . Титульна заставка відеозапису телепередачі від 13 грудня 2019 року містить напис-питання, яке є анонсом такої передачі - «Хто вони, вбивці ОСОБА_4 ?». Як на одну з підстав позову ОСОБА_2 зазначала те, що без її дозволу 12 грудня 2019 року МВС України в прямій трансляції на загальнонаціональних каналах (в тому числі на телеканалі «112 Україна») продемонстровано, зокрема, її фотозображення, слайд з фото та прізвищем супроводжено пояснювальними написами та коментарями службових осіб МВС України, які вказували на затриманих, як на виконавців злочинів. 13 грудня 2019 року під час соціально-політичного ток-шоу «Свобода Слова Савіка Шустера», яке транслювалось ТРК «Україна», оприлюднено інформацію, аналогічну за змістом до розповсюдженої МВС України 12 грудня 2019 року, також було продемонстровано фотозображення заявника. Саме у зв'язку з поширенням такої інформації ОСОБА_2 , вказувала на порушення особистих немайнових прав з посиланням на статтю 201, частину четверту статті 296, статтю 308 ЦК України;
при відмові у задоволенні позову суди виходили з того, що інформація, яку просила спростувати ОСОБА_2 , була доведена в ході брифінгу для журналістів МВС України за присутності Президента України та Генерального прокурора України, з приводу результатів розслідування по факту вбивства журналіста ОСОБА_4 , під час якого службові особи МВС України повідомили про поточні результати досудового розслідування та відповідали на запитання представників засобів масової інформації, під час кого було наведено дані щодо особи позивачів, зокрема, і ОСОБА_2 . При цьому справа про вбивство журналіста ОСОБА_18 мала значний суспільний резонанс. Телевізійна відеотрансляція зазначеного вище брифінгу МВС України здійснювалась, в тому числі, ТОВ «ТРК «112-ТВ» на телеканалі «112 Україна». У доведеній службовими особами МВС України інформації йшлося лише про проміжні результати розслідування, з наведенням про конкретні факти з демонстрацією доказів, проте, не стверджувалося про винуватість позивачів, в тому числі і ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто, по суті мало місце інформування службовими особами МВС України про хід досудового розслідування. Тому підстав для висновку, що оспорюваною інформацією порушено принцип презумпції невинуватості, немає;
крім того, суди вважали, що інформація повідомлена 12 грудня 2019 року на брифінгу є правовою інформацією та ґрунтується виключно на відомостях з кримінального провадження № 12016100000001206. Дозвіл на розповсюдження озвученої на брифінгу інформації відповідно до статті 222 КПК України надано органами досудового розслідування, що підтверджується листом Головного слідчого управління Національної поліції України від 22 січня 2020 року № 222324/2/1-2020. Отже, проведення МВС України 12 грудня 2019 року брифінгу відбулось в рамках звітування керівників правоохоронних органів про деякі аспекти розслідування резонансного вбивства журналіста ОСОБА_4 , на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законами України (зокрема, Закону України «Про інформацію»), з метою інформування громадськості про резонансну кримінальну справу. При цьому інформування службовими особами МВС України про хід досудового розслідування кримінального провадження, причетність до якого позивачів, в тому числі і ОСОБА_2 , не суперечить вимогам законодавства України;
у рішенні суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання таким, що порушує немайнове право на використання імені, оприлюднення прізвища, імені, по батькові, демонстрацію (розповсюдження) фотографій та їх видалення;
апеляційний суд встановив, що під час доведення інформації щодо розслідування резонансного вбивства журналіста ОСОБА_4 , було обнародуване ім'я позивача ОСОБА_2 та її фото. Такі дії не відповідають вимогам норм ЦК України та порушують правила поширення конфіденційної інформації, яка містить особисті дані вказаної особи. На переконання суду апеляційної інстанції, обнародування імені та фото ОСОБА_2 не може бути підставою для застосування таких наслідків, як визнання недостовірною та спростування поширеної інформації, що застосовується у разі поширення недостовірної інформації про факти. Вчинення таких дій як обнародування імені та фото без належних правових підстав передбачає інший вид цивільно-правової відповідальності та спосіб захисту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року в справі № 757/19417/23 (провадження
№ 61-9428св24) зазначено, що
«Статтею 271 ЦК України передбачено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім'я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Наведені положення законодавства виконують функцію дотримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач порушив немайнове право позивача на використання його імені у розумінні частини четвертої статті 296 ЦК України, розмістивши дані про ім'я та прізвище позивача як особи, яка затримана та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в оспорюваному інформаційному матеріалі на власному інформаційному ресурсі в мережі Інтернет за відсутності обвинувального вироку щодо позивача, який набрав законної сили.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не порушено немайнове право на використання імені, оскільки інформація щодо позивача є предметом суспільного інтересу, яка може бути поширена в інтересах інформування громадськості, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Згідно з частиною другою статті 5 цього Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
Тому колегія суддів зазначає, що наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання норм частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права.
Водночас предмет позову у цій справі не стосується захисту персональних даних, а стосується захисту немайнового права на використання імені, яке порушено внаслідок використання ім'я позивача, як особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї, що прямо заборонено частиною четвертою статті 296 ЦК України.
Крім того, з огляду на статтю 32 Конституції України необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у статті 270 ЦК України, порушених у зв'язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Предметом позову у цій справі є захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до частини четвертої статті 296 ЦК України. При цьому порушення прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї не може тлумачитись як критика у засобах масової інформації чи висвітлення її слів та вчинків.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що зазначення імені позивача у публікації на офіційному сайті відповідача до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо позивача є прямим порушенням норми частини четвертої статті 296 ЦК України незалежно від того, чи є така особа публічною».
Таким чином, у вказаній постанові касаційний суд зробив висновок, що використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, заборонено до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Така заборона діє незалежно від наявності суспільного інтересу до інформації та публічного статусу особи. При цьому захист порушеного права має бути пропорційним - достатнім є видалення лише посилань на ім'я особи, а не всієї публікації.
При цьому такий висновок має загальний характер та стосується усіх без виключення суб'єктів, які можуть здійснювати використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів необхідно розмежовувати суб'єктів, які можуть здійснювати використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення на певні групи, зокрема журналістів та державні органи, і в залежності від цього оцінювати законність дій суб'єкта стосовно використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
Тому наявні підстави для передачі справи на розгляд на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року в справі № 757/19417/23 (провадження № 61-9428св24) шляхом конкретизації висновку щодо суб'єктів, які можуть / не можуть здійснювати використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та їх розподілу на певні групи.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу № 761/1004/20 передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко