31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 465/1710/15-ц
провадження № 61-7728 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватне акціонерне товариство «Галичина», публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко», ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України, Офіс Генерального прокурора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року
у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк, банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Галичина» (далі - ПрАТ «Галичина»), публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко» (далі - ПАТ «Ковельмолоко»), ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України, Генеральна прокуратура України (наразі - Офіс Генерального прокурора), про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 березня 2013 року між банком
та ПАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко» укладено генеральну кредитну угоду
№ 151213N2, до якої вносилися зміни та доповнення (далі - генеральна кредитна угода).
У рамках указаної генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк»
та ПрАТ «Галичина» було укладено:
- кредитний договір від 20 березня 2013 року № 151213К8, зі змінами
і доповненнями, (далі - кредитний договір № 151213К8), на суму
11 875 000,00 доларів США та 95 198 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір від 06 березня 2014 року № 151214К5, зі змінами
і доповненнями (далі - кредитний договір № 151214К5) на суму 31 000 000,00 грн,
із кінцевим терміном погашення кредиту - 25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією.
У рамках указаної генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк»
та ПАТ «Ковельмолоко» було укладено:
- кредитний договір від 21 серпня 2007 року № 151407К37, зі змінами
і доповненнями (далі - кредитний договір № 151407К37), на суму
6 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31 грудня
2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір від 25 червня 2008 року № 151208К34, зі змінами
і доповненнями (далі - кредитний договір № 151208К34), на суму
3 640 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31 грудня
2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією.
На забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за вказаними кредитними договорами, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди, між банком, позичальниками та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 25 березня
2013 року № 151213Р13, згідно з яким ОСОБА_1 та позичальники несуть солідарну відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.
Вищевказані кредитні зобов'язання не виконувалися належним чином, у зв'язку
з чим банком було надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості, яку останнім не виконано.
Прострочена заборгованість за кредитними договорами станом на 04 березня
2015 року становила:
- за кредитним договором № 151213К8 - 403 209,14 доларів США (еквівалент -
10 007 916,16 грн) та 1 358 991,55 грн, а саме: прострочена заборгованість
за основним боргом - 193 500,00 доларів США (еквівалент - 4 802 797,32); пеня
за несвоєчасне погашення основного боргу - 135 532,87 грн; прострочена заборгованість за процентами - 208 604,17 доларів США (еквівалент -
5 177 692,76 грн) та 999 266,30 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів -
221 111,06 грн (183 122,94 грн + 37 988,12 грн); 3 % річних від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України) - 487,73 доларів США (еквівалент -
12 105,78 грн); 3 % річних від суми прострочених процентів (стаття 625
ЦК України) - 617,24 доларів США (еквівалент - 15 320,30 грн) та 3 081,32 грн; інфляція у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості (на суму
процентів) - 0,00 грн.
- за кредитним договором № 151407К37 - 2 263 786,68 доларів США (еквівалент - 56 188 674,97 грн) та 2 915 360,56 грн, а саме: прострочена заборгованість
за основним боргом - 2 034 000,00 доларів США (еквівалент - 50 485 218,37 грн); пеня за несвоєчасне погашення основного боргу - 2 492 387,64 грн; прострочена заборгованість за процентами - 216 860,53 доларів США (еквівалент -
5 382621,05 грн); пеня за несвоєчасне погашення процентів - 358 185,47 грн; прострочена заборгованість за комісією за управління - 60 807,26 грн; пеня
за несвоєчасну сплату комісії за управління - 4 759,46 грн; 3 % річних
від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України) - 11 070,90 доларів США (еквівалент - 274 787,02 грн); 3 % річних від суми прострочених процентів
(стаття 625 ЦК України) - 1 855,25 доларів США (еквівалент - 46 048,53 грн);
3 % річних від суми простроченої комісії (стаття 625 ЦК України - 466,25 грн); інфляція у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії
за управління) - 3 513,95 грн.
- за кредитним договором № 151208К34 - 1 357 399,73 доларів США (еквівалент - 33 885 021,81 грн) та 1 792 675,34 грн, а саме: прострочена заборгованість
за основним боргом - 1 223 000,00 доларів США (еквівалент - 30 355 664,73 грн); пеня за несвоєчасне погашення основного боргу - 1 499 377,83 грн; прострочена заборгованість за процентами - 134 399,73 доларів США (еквівалент -
3 335 889,73 грн); пеня за несвоєчасне погашення процентів - 220 620,42 грн; прострочена заборгованість за комісією за управління - 65 199,45 грн; пеня
за несвоєчасну сплату комісії за управління - 4 315,15 грн; 3 % річних
від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК) - 6 660,74 доларів США (еквівалент - 165 323,95 грн); 3 % річних від суми прострочених процентів
(стаття 625 ЦК України ) - 1 133,87 доларів США (еквівалент - 28 143,40 грн);
3 % річних від суми простроченої комісії (стаття 625 ЦК України) - 406,59 грн; інфляція у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії
за управління) - 2 755,90 грн.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 , як солідарного боржника, на свою користь вищевказану кредитну заборгованість.
Короткий зміст судових рішень
Cправа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року позов
АТ «Укрексімбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість за договорами кредиту в сумі 4 290 481,12 доларів США, що станом на 04 березня 2015 року згідно з курсом Національного банку України складало 106 492 564,53 грн,
та 1 181 120,84 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов'язання за кредитними договорами не виконані, наявна кредитна заборгованість, розмір якої відповідачем
не спростовано.
Відповідна кредитна заборгованість підлягає стягненню на користь банка
з поручителя, як із солідарного боржника, що передбачено у договорі поруки, укладеному між банком, позичальниками та ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року частково задоволено апеляційні скарги ПрАТ «Галичина» та ОСОБА_1 .
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року змінено
у частині визначення розміру заборгованості станом на 04 березня 2015 року,
яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за кредитними договорами від 20 березня
2013 року № 151213К8, від 21 серпня 2008 року № 151407К37 та від 25 червня
2008 року № 151208К34, укладеними в рамках генеральної угоди від 20 березня
2013 року № 151213N2.
Суд виклав другий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції в іншій редакції, зокрема, стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість:
за кредитним договором від 20 березня 2013 року № 151213К8 у рамках генеральної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2 станом на 04 березня 2015 року
у розмірі 403 209,14 доларів США, що еквівалентно 10 007 916,16 грн,
та 1 358 991,55 грн;
за кредитним договором від 21 серпня 2007 року № 151407К37 у рамках генеральної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2 станом на 04 березня 2015 року -
2 263 786,68 доларів США, що еквівалентно 56 188 674,97 грн, та 2 915 360,56 грн;
за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 151208К34 у рамках генеральної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2 станом на 04 березня 2015 року -
1 357 399,73 доларів США, що еквівалентно 33 885 021,81 грн, та 1 792 675, 34 грн.
Разом до стягнення - 4 024 395,55 доларів США, що еквівалентно 99 981 612,94 грн, та 6 067 027, 45 грн пені за несвоєчасне погашення боргу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції врахував висновок судово-економічної експертизи
від 22 травня 2020 року № 550 та вважав за доцільне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу з відповідача на користь банка, оскільки збільшення гривневої частини заборгованості та, відповідно, зменшення боргу
в доларах США відбулося за рахунок нарахування пені у національній валюті
України - гривні.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки вони належно не обґрунтовані
та не підтверджені, як доказами, так і власними розрахунками поручителя, зокрема, за щомісячними платежами.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-12576св22).
Верховний Суд указав на передчасність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору, так як не надано правової оцінки положенням укладених між сторонами договорів, зокрема, договору поруки, а також не перевірено обставини щодо строку звернення з вимогами до поручителя.
Верховний Суд наголосив на необхідності з'ясувати питання про чинність поруки ОСОБА_1 , як у цілому, так і щодо чергових платежів за кредитними договорами. Вказане впливає на розмір заборгованості, який може бути стягнуто з відповідача на користь позивача.
Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційні скарги ПрАТ «Галичина» та ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову АТ «Укрексімбанк» відмовлено.
Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку укладеним між учасниками справи договорам і вказав, що до генеральної кредитної угоди та кредитних договорів неодноразово вносилися зміни, які полягали у збільшенні кількості кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшенні загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійсненні коригування графіків погашення кредиту із збільшенням щомісячних платежів у пізніші періоди, встановленні процентної ставки за користування кредитними коштами, встановленні підвищеного розміру комісії за управління кредитом, внаслідок чого було збільшено відповідальність поручителя, тобто ОСОБА_1 .
Разом із цим, банк, як позивач, не надав суду належних та допустимих доказів,
які б підтверджували повідомлення поручителя та отримання від нього згоди
на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок зміни основного зобов'язання. Договором поруки не передбачено, що зміна основного зобов'язання відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору.
Вказаного не змінює той факт, що ОСОБА_1 , як членом наглядової ради
ПАТ «Ковельмолоко», приймалося рішення щодо неодноразового надання згоди одним із позичальників - ПАТ «Ковельмолоко», на зміну умов кредитування,
так як ОСОБА_1 не надавав згоду на зміну умов кредитування саме як поручитель, а також на зміну обсягу відповідальності поручителя. При цьому внесення
до генеральної угоди та кредитних договорів змін, які збільшують відповідальність поручителя, відбувалося, у тому числі, у 2013 році, а відповідні засідання наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» відбувалися в 2014 році, тобто пізніше.
Апеляційний суд указав, що порука ОСОБА_1 є припиненою, оскільки зміна умов зобов'язання і збільшення відповідальності поручителя відбулося без його згоди (частина перша статті 559 ЦК України).
Крім того, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року у справі № 465/5603/15-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, відмовлено АТ «Укрексімбанк»
у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цими самими кредитними договорами і договором поруки, але за інший період. Судовими рішеннями у цій справі встановлено обставину припинення укладеного
між сторонами договору поруки від 25 березня 2013 року № 151213Р13 на підставі частини першої статті 559 ЦК України, а саме зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми ЦК України, врахував судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у даній категорії справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У червні 2025 року АТ «Укрексімбанк» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення районного суду.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Квіткіна Ю. М., повернуто заявникові без розгляду, так як його було подано з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 30 червня
2025 року, та без клопотання про продовження такого процесуального строку.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року клопотання представника
ОСОБА_1 - адвоката Квіткіна Ю. М., про поновлення строку на подачу відзиву задоволено частково, продовжено строк на подачу відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Укрексімбанк» мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилкові висновки по суті вирішення спору, так як банк має право на стягнення кредитної заборгованості з поручителя, як солідарного боржника.
Між банком та ПАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко» було укладено генеральну кредитну угоду, у рамках якої між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Галичина»,
ПАТ «Ковельмолоко» укладено відповідні кредитні договори. На забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за цими кредитними договорами
між банком, позичальниками та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно
з яким ОСОБА_1 та позичальники несуть солідарну відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.
Кредитні зобов'язання позичальниками не виконувалися належним чином, у зв'язку
з чим банком було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про порушення кредитного зобов'язання, яку останній, як поручитель, не виконав.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 559
ЦК України, оскільки у спірних правовідносинах відсутні правові підстави
для припинення поруки. У договорі поруки вказано про те, що поручитель надав згоду на забезпечення всіх зобов'язань позичальників, у тому числі, тих зобов'язань, які виникнуть у майбутньому. Суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про те, що поручитель повинен був повідомлятися про всі зміни умов кредитних договорів, укладених із позичальниками. Тобто поручитель прийняв на себе
весь обсяг відповідальності позичальників перед кредитором, зокрема,
і за зобов'язання, які виникнуть у майбутнього. Підписувати окремі договори з цього приводу з поручителем не потрібно.
При цьому ОСОБА_1 , як членом наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», приймалося рішення щодо надання згоди товариством на зміну умов кредитування,
а тому ОСОБА_1 надавав згоду на зміну умов кредитування.
Апеляційний суд не надав належної правової оцінки вказаному факту, а також поданим сторонами доказам.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку, на думку заявника касаційної скарги, не враховано апеляційним судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Квіткіна Ю. М., в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги. Вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2013 року між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Галичина»
та ПАТ «Ковельмолоко» укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2
(зі змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 генеральної кредитної угоди ця угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальниками щодо фінансування довгострокової програми по розвитку їх діяльності.
Метою генеральної кредитної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності позичальників, яке здійснюється відповідно до угоди шляхом укладання кредитних договорів (пункт 1.2 статті 1 генеральної кредитної угоди).
Згідно зі статтею 2 генеральної кредитної угоди кредит означає грошові кошти,
які банк надає на фінансування діяльності позичальників на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання
та відкличності.
Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених у пункті 4.5
статті 4 генеральної кредитної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених у рамках зазначеної вище угоди, та які є додатками
до угоди. Позичальники взяли на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами (підпункт 5.2.7
пункту 5.2 статті 5 генеральної кредитної угоди).
У рамках указаної генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк»
та ПрАТ «Галичина» було укладено:
- кредитний договір № 151213К8, зі змінами і доповненнями,
на суму 11 875 000,00 доларів США та 95 198 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір № 151214К5, зі змінами і доповненнями,
на суму 31 000 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 25 грудня
2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією.
У рамках генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк»
та ПАТ «Ковельмолоко» було укладено:
- кредитний договір № 151407К37, зі змінами і доповненнями, на суму
6 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31 грудня
2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір № 151208К34, зі змінами і доповненнями,
на суму 3 640 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту -
31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії
за управління кредитною лінією.
Порядок та розмір сплати процентів за користування кредитом, комісії
за управління кредитною лінією, а також інші зобов'язання встановлені відповідними положеннями вищевказаних кредитних договорів.
Відкриття АТ «Укрексімбанк» кредитних ліній (надання кредитів) відображено
на відповідних рахунках позичальників, відкритих на виконання умов кредитних договорів, виписками по рахунках.
Прострочена заборгованість позичальників перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за генеральною кредитною угодою
та укладеними в її рамках кредитними договорами, станом на 04 березня 2015 року, становила: 4 290 481,12 доларів США та 1 227 431,91 грн, яка складалася
із простроченої заборгованості за:
1) кредитним договором № 151213К8 - 417 753,66 долалів США та 1 051 417,07 грн, у тому числі:
193 500,00 долалів США - прострочена сума заборгованості за кредитом;
208 604,17 доларів США та 999 266,30 грн - прострочені проценти за користування кредитом;
5 851,58 доларів США (еквівалент за курсом Національного банка України, станом
на 04 березня 2015 pоку: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає: 145 240,07 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
7 587,98 доларів США (еквівалент за курсом Національного банка України, станом
на 04 березня 2015 pоку: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає: 188 338,66 грн)
та 37 988,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
12 209,93 доларів США та 6 162,65 грн - 3 % річних, у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту та сплати процентів за користування кредитом;
8 000,00 грн - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів.
2) кредитним договором № 151407К37 - 2 415 230,13 доларів США та 89 612,92 грн, у тому числі:
22 034 000,00 доларів США - прострочена сума заборгованості за кредитом;
3 216 860,53 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом;
60 807,26 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
121 336,89 доларів США (еквівалент за курсом Національного банку України, станом на 04 березня 2015 pоку: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає:
50 485 218,37 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
19 027,03 доларів США (еквівалент за курсом Національного банку України, станом на 04 березня 2015 pоку: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає: 472 263,30 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
13 303.29 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
24 005,68 доларів США та 1 369,04 грн - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії
за управління кредитною лінією;
14 133,32 грн - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії
за управління кредитною лінією.
3) кредитним договором № 151208К34 - 1 457 497,33 доларів США та 86 401,92 грн, у тому числі:
1 223 000,00 доларів США - прострочена сума заборгованості за кредитом;
134 399,73 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом;
65 199,45 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
72 839,83 доларів США (еквівалент за курсом Національного банку України, станом на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає:
1 807 932,59 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
11 668,54 доларів США (еквівалент за курсом Національного банку України, станом на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає: 289 620,92 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
10 093,00 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
15 589,22 доларів США та 1 914,38 грн - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії
за управління кредитною лінією;
9 195,09 грн - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії
за управління кредитною лінією.
25 березня 2013 року на забезпечення виконання позичальниками кредитних зобов'язань у рамках генеральної кредитної угоди, між банком, позичальниками
та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 151213Р13.
Пунктом 2.1.6 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду
на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн, згідно зі статтею 1 договору), у тому числі,
з урахуванням усіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені
в майбутньому.
Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 22 травня 2020 року
№ 550, проведеної на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 та ПрАТ «Галичина», заборгованість перед
АТ «Укрексімбанк» складає:
- за кредитним договором №151214К5 заборгованість відсутня.
- за кредитним договором № 151213К8 заборгованість 403 209,14 доларів США (еквівалент 10 007916,16 грн) та 1 358 991,55 грн, а саме: прострочена заборгованість за основним боргом - 193 500,00 доларів США (еквівалент -
4 802797,32 грн); пеня за несвоєчасне погашення основного боргу - 135 532,87 грн; прострочена заборгованість за процентами - 208 604,17 доларів США (еквівалент - 5 177 692,76 грн) та 999 266,30 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів -
221 111,06 грн (183 122,94 грн + 37 988,12 грн); 3 % річних від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України) - 487,73 доларів США (еквівалент -
12 105,78 грн.); 3% річних від суми прострочених процентів (стаття 625
ЦК України) - 617,24 доларів США (еквівалент -15 320,30 грн) та 3 081,32 грн; інфляція у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості (на суму
процентів) - 0,00 грн.
- за кредитним договором № 151407К37 заборгованість 2 263 786,68 доларів США (еквівалент - 56 188674,97 грн) та 2 915 360,56 грн, а саме: прострочена заборгованість за основним боргом - 2 034 000,00 доларів США (еквівалент -
50 485 218,37 грн); пеня за несвоєчасне погашення основного боргу -
2 492 387,64 грн; прострочена заборгованість за процентами -
216 860,53 доларів США (еквівалент - 5 382 621,05 грн); пеня за несвоєчасне погашення процентів - 358 185,47 грн; прострочена заборгованість за комісією
за управління - 60 807,26 грн; пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління -
4 759,46 грн; 3 % річних від простроченого основного боргу (стаття 625
ЦК України) - 11 070,90 доларів США (еквівалент 274 787,02 грн); 3 % річних від суми прострочених процентів (стаття 625 ЦК України) - 1 855,25 доларів США
(еквівалент - 46 048,53 грн); 3 % річних від суми простроченої комісії (стаття 625
ЦК України - 466,25 грн; інфляція у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії за управління) - 3 513,95 грн.
- за кредитним договором № 151208К34 заборгованість 1 357 399,73 доларів США (еквівалент - 33 885 021,81 грн) та 1 792 675,34 грн, а саме: прострочена заборгованість за основним боргом - 1 223 000,00 доларів США (еквівалент -
30 355 664,73 грн); пеня за несвоєчасне погашення основного боргу -
1 499 377,83 грн; прострочена заборгованість за процентами
134 399,73 доларів США (еквівалент - 3 335 889,73 грн); пеня за несвоєчасне погашення процентів - 220 620,42 грн; прострочена заборгованість за комісією
за управління - 65 199,45 грн; пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління -
4 315,15 грн; 3 % річних від простроченого основного боргу (стаття 625
ЦК України) - 6 660,74 доларів США (еквівалент - 165 323,95 грн); 3 % річних від суми прострочених процентів (стаття 625 ЦК України ) - 1 133,87 доларів США
(еквівалент - 28 143,40 грн); 3 % річних від суми простроченої комісії (стаття 625
ЦК України) - 406,59 грн; інфляція у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії за управління) - 2 755,90 грн.
Загальна заборгованість - 4 024 395,55 доларів США, що еквівалентно
99 981 612,94 грн, та 6 067 027,45 грн пені за несвоєчасне погашення боргу.
Після укладення вищевказаного договору поруки від 25 березня 2013 року
до генеральної кредитної угоди та кредитних договорів неодноразово вносилися зміни, які полягали у збільшенні кількості кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшенні загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійсненні коригування графіків погашення кредиту із збільшенням щомісячних платежів у пізніші періоди, встановленні процентної ставки
за користування кредитними коштами, встановленні підвищеного розміру комісії
за управління кредитом.
Унаслідок зазначених вище дій було збільшено відповідальність поручителя -
ОСОБА_1 , на що згоду останній не надав.
Суд апеляційної інстанції при новому апеляційному перегляді справи встановив,
що умовами генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року та умовами договору поруки від 25 березня 2013 року не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов'язання. Сторони не узгодили між собою,
що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору.
Апеляційний суд установив, що АТ «Укрексімбанк» зобов'язаний був повідомляти поручителя - ОСОБА_1 , про зміну основного зобов'язання та отримувати його згоду на збільшення відповідальності за зобов'язаннями.
Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України вказане є підставою
для припинення поруки.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року у справі № 465/5603/15-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, відмовлено АТ «Укрексімбанк» у задоволенні позову
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цими самими кредитними договорами і договором поруки, але за інший період.
Судовими рішеннями у цій справі встановлено обставину припинення укладеного між сторонами договору поруки від 25 березня 2013 року № 151213Р13 на підставі частини першої статті 559 ЦК України, а саме зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Судові рішення набрали законної сили, проте ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня
2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою АТ «Укрексімбанк»на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року(провадження № 61-4365св25).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Укрексімбанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, банк звернувся з позовом
до ОСОБА_1 , тобто до поручителя, як солідарного боржника, про стягнення кредитної заборгованості.
Верховний Суд ураховує, що справа розглядалася судами неодноразово.
При новому апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції повинен був надати правову оцінку положенням укладених між учасниками справи договорів, зокрема, договору поруки, а також не перевірити обставини щодо строку звернення з вимогами до поручителя.
Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року, скасовуючи попереднє судове рішення апеляційного суду у цій справі та повертаючи справу на новий апеляційний розгляд, наголосив на необхідності з'ясувати питання про чинність поруки
ОСОБА_1 , як у цілому, так і щодо чергових платежів за кредитними договорами (провадження № 61-12576св22).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору
та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання
або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків
та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше
не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання може бути порука.
Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково
або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки
не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше
не встановлено договором поруки.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також
у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк
не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців
від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором
або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653
ЦК України).
Відповідно до статті 654 цього Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється
в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше
не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15 Верховний Суд України зробив правові висновки про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог статті 559 ЦК України. Водночас звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не вимагається.
Під час вирішення справи, що переглядається, за позовом банку до поручителя
про стягнення заборгованості за кредитними договорами основне питання,
яке має з'ясувати суд, полягає в тому, чи була чинною порука ОСОБА_1 на момент звернення банку до суду з позовом.
Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання
без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання,
що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти
за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Отже, у зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника,
але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання,
на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) (провадження № 14-275цс19)).
На вказаному наголошено також у постановах Верховного Суду: від 22 вересня
2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20), від 01 жовтня
2024 року у cправі № 924/922/21 (686/27230/20).
Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання
за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору
є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком
і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов'язання.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року
у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених
цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),
що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,
які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (стаття 417 ЦПК України), надав правову оцінку укладеним між учасниками справи договорам, зокрема, договору поруки, і вказав, що поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою в межах ліміту 350 000 000,00 грн, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені
в майбутньому (пункт 2.1.6 договору поруки № 151213Р13).
Суд апеляційної інстанції зробив вірні висновки про те, що зазначені положення договору поруки не звільняють кредитора від обов'язку повідомляти поручителя про зміни умов кредитних договорів, укладених із позичальниками, які збільшують обсяг відповідальності поручителя.
Верховний Суд наголошує, що договір поруки не передбачає можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, у ньому не зазначено,
що зміни та доповнення умов основного договору можуть здійснюватися
без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя
від узгодження можливих змін.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-100цс12, і ця позиція не змінювалася.
Верховний Суд України у вказаній постанові вказав, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням
і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни провадяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначала про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов'язання, якщо сторони
не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення
між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору (див.: постанова від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20, постанова від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (№ 12-85гс20)).
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року справа № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі
№ 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) зазначено, що за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацію шляхом доведення цього правочину
до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника,
з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають правил застосування, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України,
та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 465/2919/15-ц (провадження № 61-11484св23).
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що після укладення договору поруки (25 березня 2013 року) до генеральної кредитної угоди та кредитних договорів неодноразово вносилися зміни, які полягають у збільшенні кількості кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшенні загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійсненні коригування графіків погашення кредиту із збільшенням щомісячних платежів у пізніші періоди, встановленні процентної ставки за користування кредитними коштами, встановленні підвищеного розміру комісії за управління кредитом.
Унаслідок указаних вище дій було збільшено відповідальність поручителя ОСОБА_1 .
Положеннями генеральної кредитної угоди та договору поруки не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Сторони зазначених договорів не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між ними будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а отже, АТ «Укрексімбанк» зобов'язаний був повідомляти поручителя, тобто ОСОБА_1 , про зміну основного зобов'язання
та отримати його згоду на збільшення відповідальності за цими зобов'язаннями, оскільки зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди та укладених
в її рамках кредитних договорів призвели до збільшення основного зобов'язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг зобов'язань поручителя, на що поручитель згоду не надав.
Указане є підставою для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України, протилежно банк не довів.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що факт участі ОСОБА_1 в прийнятті рішень про надання згоди на зміну умов кредитування,
як члена наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», щодо кредитних договорів, укладених із цим позичальником, не має правового значення при вирішенні питання про припинення дії поруки, так як ОСОБА_1 не надавав згоду на зміну умов кредитування саме як поручитель, як і не надавав згоду на зміну обсягу його відповідальності, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому відповідні зміни до кредитних договорів внесено сторонами цих договорів, у тому числі, ще до засідань наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», в яких брав участь відповідач.
Апеляційний суд правильно вказав, що порука ОСОБА_1 є припиненою, оскільки зміна умов зобов'язання і збільшення відповідальності поручителя відбулося
без його згоди (частина перша статті 559 ЦК України).
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року у справі
№ 465/5603/15-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, відмовлено АТ «Укрексімбанк» у задоволенні позову
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цими самими кредитними договорами і договором поруки, але за інший період (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Судовими рішеннями у цій справі встановлено обставину припинення укладеного між сторонами договору поруки від 25 березня 2013 року № 151213Р13 на підставі частини першої статті 559 ЦК України, а саме зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вони у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Суд апеляційної інстанції в силу положень частини п'ятої статті 411 ЦПК України врахував висновки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду у справі, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Цим самим суд виконав вимогу частини п'ятої статті 411
ЦПК України, згідно з якою висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Доводи касаційної скарги у цій частині
є необґрунтованими й відхиляються Верховним Судом.
Зроблені судом апеляційної інстанції висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення
є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди
з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (стаття 401
ЦПК України).
Отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць