22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 370/1760/23
провадження № 61-17674св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України»), Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз») про зобов'язання списати безпідставну заборгованість за спожитий природний газ.
Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області Омельчук К. А., від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт від 19 липня 2006 року ДП Макарівська ПМК-11 здійснено підключення до централізованого газопостачання вищевказаного домоволодіння.
З 31 березня 2006 року в зазначеному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено лічильник та забезпечено газопостачання будинку з житловою площею 27,7 кв. м (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
В червні 2021 році у зв'язку з виявленою споживачем невідповідністю даних у рахунках про сплату газу та можливою технічною несправністю лічильника саме ОСОБА_1 як споживачем природного газу здійснено виклик працівників газової служби.
Станом на дату направлення лічильника на перевірку 22 червня 2021 року заборгованість за спожитий газ була відсутня. Спожитий газ згідно з показаннями лічильника 23 619 куб. м станом на 21 червня 2021 року споживачем ОСОБА_1 оплачено повністю.
В подальшому 07 липня 2021 року складений акт про технічну справність зазначеного лічильника.
22 липня 2021 року було встановлено повернутий лічильник з показником 23 620 куб. м.
Споживачем ОСОБА_1 прийнято рішення про самостійне придбання і встановлення нового газового лічильника, який пройшов експертизу.
19 жовтня 2021 року було знято контрольний показник 23 874,7 лічильника.
20 жовтня 2021 року було знято цей лічильник згідно акта, на ньому було вказано показник 23 883 куб. м та встановлено новий з нульовим показником.
Фактичні показання лічильника газу споживачем ОСОБА_1 передавалися своєчасно, та оплачувалися щомісячно регулярно, починаючи з 2006 року по теперішній час.
Відсутність будь-яких претензій про сплату заборгованості починаючи з 2006 року свідчить про належне виконання зобов'язання зі сторони споживача ОСОБА_1 та відсутність будь-якої заборгованості.
Починаючи з 2006 року ОСОБА_1 як споживач своєчасно і в повному обсязі оплачувала рахунки за спожитий газ. Станом на жовтень 2022 року заборгованість за спожитий газ була відсутня, навпаки була встановлена переплата в розмірі 1 200 грн.
22 лютого 2023 року на поштову адресу позивача ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» направило вимогу від 10 лютого 2023 року № 119/4.3-3668-2023/1808577648 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 183 582, 89 грн.
22 лютого 2023 року позивачем надано відповідь на вимогу про сплату заборгованості із зазначенням обставин та доказів, що спростовують наявність заборгованості за спожитий газ в сумі 183 582,89 грн.
Вказувала, що у зв'язку з неправильним відображенням Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз») інформації щодо об'ємів (обсягів) природного газу, спожитого за ЕІС-кодом НОМЕР_3, та відповідно розрахунків за спожитий газ було штучно створено заборгованість в сумі 184 013,38 грн за 23 314,81 куб. м спожитого природного газу за листопад 2022 року.
01 листопада 2022 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виставлено та нараховано заборгованість майже на все значення заміненого лічильника - 23 314 куб. м на суму 184 013 грн. Жодні акти про виявлені порушення, в тому числі щодо несплати наданих послуг за газ не складалось і ОСОБА_1 як споживачу до даного часу не направлено. Розмір такої неіснуючої заборгованості відображається в особистому кабінеті споживача на сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Таким чином, у споживача ОСОБА_1 безпідставно виник борг, який підлягав списанню. Більше того ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не вказало за який період виникла така заборгованість.
Позивач просила:
зобов'язати постачальника природного газа ТОВ «ГК Нафтогаз України» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 безпідставну заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 183 582,89 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року у складі судді Білоцької Л. В. позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», АТ «Київоблгаз» про захист прав споживачів задоволено.
Зобов'язано постачальника природного газа ТОВ «ГК Нафтогаз України» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 безпідставну заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 183 582,89 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що:
матеріали справи не підтверджують жодне з порушень, передбачених частинами першою, третьою глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем щодо споживача ОСОБА_1 , тому відсутні правові підстави для направлення вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 183 582,89 грн;
позивачем не здійснено порушення статей 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання зі сторони споживача виконано належним чином, а некоректне відображення даних Оператором ГРМ не може бути підставою для пред'явлення такої вимоги;
у зв'язку з тим, що АТ «Київоблгаз» як оператор ГРМ вніс на інформаційну платформу оператора ГТС недостовірні дані щодо обсягів спожитого природного газу споживачем ОСОБА_1 , що відповідно стало підставою для направлення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вимоги про сплату заборгованості від 10 лютого 2023 року № 119/4.3-3668-2023/180857648, цей позов пред'являється до двох відповідачів,
з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20), позивачем обрано належний і ефективний спосіб захисту порушеного права.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» Літвінова Є. В. задоволено.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», АТ «Київоблгаз» про захист прав споживачів відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до договору розподілу, укладеного споживачем із Оператором ГРМ, і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, відповідач відповідає за передачу даних про об'єм (обсяг) розподілу та споживання природного газу постачальнику, з яким укладений договір постачання природного газу бутовим споживачам на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року;
відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV договору обсяг постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ, що є оператором газорозподільної мережі за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;
визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ, згідно вимог Кодексу газорозподільних систем;
згідно з пунктом 1 глави 4 розділу IV Кодексу газорозподільних систем визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між побутовим споживачем і Оператором ГРМ на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ;
якщо споживачем природного газу порушуються вимоги Кодексу газорозподільних систем, в частині передачі Оператору ГРМ щомісяця з 01 по 05 число фактичних показників лічильника газу станом на 01 число місяця, об'єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період буде визначатися Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що і буде вказано в рахунках на оплату послуг з газопостачання;
таким чином, апеляційний суд вказав, що постачальник проводив нарахування вартості спожитого споживачем природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм розподіленого/спожитого споживачем природного газу;
звертаючись до суду з позовом позивач не навів підстав своїх матеріально-правових вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України», та не зазначив в чому саме полягає його порушене право з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз» України». Лише у разі встановлення наявності порушеного чи охоронюваного законом інтересу позивача, суд може прийняти рішення про задоволення позову. Відсутність обставин, які підтверджували факт порушення права особи з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року скасувати, рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом апеляційної інстанції не дотримано вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення, не врахувано відсутність доказів правомірності дій відповідачів, а також не оцінено доводи і докази позивача в належний спосіб, як того вимагають завдання цивільного судочинства стосовно щонайменше справедливого судового розгляду;
апеляційним судом залишено поза увагою, що:
відповідачами у відповідності до положень глави ІХ Розділу 4 Кодексу газорозподільних систем здійснювалося контрольне зняття показників лічильника, тобто позивач не могла приховувати чи інших чином штучно зменшувати обсяги власного споживання газу;
АТ «Київоблгаз» в червні, липні, жовтні 2021 року (відповідні акти цьому підтвердження) знав, бачив та перевіряв відповідність оплати послуг споживачем ОСОБА_1 фактичному споживанню, і жодних претензій не мав;
в разі виявлення порушень вимог розділу Х Кодексу газорозподільних систем відповідачі мали скласти акт про порушення, який у 2 місячний термін мала розглянути спеціально створена комісія, але не склали, адже жодних порушень споживач ОСОБА_1 не допустила;
відповідачі в разі виявлення невідповідності обсягів споживання ОСОБА_1 мали скласти акт, в якому здійснити розрахунок за останні 6 місяців до виявлення порушення або за спеціальною формулою, визначеною розділом ХІ Кодексу газорозподільних систем, але аж ніяк не вимагати повторно оплачувати надані з 2006 року послуги за які ОСОБА_1 в повному обсязі розрахувалась;
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не оспорює і не спростовує факт, що з 2006 року по даний час споживач оплачувала послуги з газопостачання, але намагається повторно стягнути плату за послуги, що надавались з 2006 року;
АТ «Київоблгаз» посилається на «було прийнято рішення виправити помилку оператора ГРМ» на підставі якого було внесено в систему відомості щодо нібито необлікованого газу, проте не надає цього рішення, фактично підтверджуючи, що дії з донарахування необлікованого газу здійснювались з грубим порушенням вимог розділів Х та ХІ Кодексу газорозподільних систем;
відповідачі не мали права нараховувати борг за послуги з газопостачання за 17 років, адже до даних правовідносин застосовується позовна давність.
Позиція інших учасників справи
У січні 2025 року АТ «Київоблгаз» через представника Малімона А. Я. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що акт про зняття/встановлення побутового газового лічильника № 62/06-об від 22 червня 2021 року, було втрачено до внесення на інформаційну платформу Оператора ГТС. Всі інші акти, які складені після 22 червня 2021 року є похідними актами і не могли бути внесені без первинного акту. Акт про зняття/встановлення побутового газового лічильника № 62/06-об від 22 червня 2021 року було виявлено за наслідком інвентаризації після пожежі, яка відбулася на підприємстві 18 листопада 2022 року. В ході перевірки внесення інформації в базу обліку природного газу «Білінг» було виявлено, що акти на зняття лічильника ВР G2,5 № 0255372 та встановлення нового лічильника ВКG2,5 № 12599274, оператором Булах Т. Д. , не були занесені в базу, відповідно об'єми природного газу теж, тому було прийнято рішення виправити помилку Оператора ГРМ та внести об'єм згідно актів по лічильнику ВР G2,5 №0255372 (20315,19 куб. м). З моменту встановлення лічильника ВР типорозміру G-2,5 заводський номер № 0255372 після держповірки спожито 263 куб. м, 2,28 куб. м на рівні планового місячного об'єму споживання та згідно показника по новому лічильнику ВКG2,5 №1 2599274, який на той момент був встановлений у споживача (2734,33 куб. м). Аналізуючи споживання по новому лічильнику (в середньому 265 куб. м на місяць з моменту його встановлення), зауважує, що споживання по лічильнику ВР G2,5 №0255372, який не визнає споживач, є фактичним з моменту його встановлення 07 березня 2014 року до моменту зняття 22 червня 2021 року. Вказує, що споживач в порушення вимог Типового договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем не передавав у способи, визначені пунктом 5.5 Договору, реальні обсяги спожитого природного газу з 2014 року по 2021 рік, формування об'єму розподілу природного газу, який фактично спожитий у період з 07 березня 2014 року по 22 червня 2021 року, та розміщення відповідної інформації на платформі Оператора ГТС, повністю відповідає вимогам Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу.
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив АТ «Київоблгаз» на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року ТОВ «ГК Нафтогаз України» через представника Літвінова Є. В. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що з липня 2022 року ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Оператор ГТС у відповіді № ТОВВИХ-23-12558 від 11 вересня 2023 року на адвокатський запит від 06 вересня 2023 року (вх. № ТОВВХ-23-19235 від 06 вересня 2023 року) надав витяги з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_4 в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (EIC-код НОМЕР_5) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_4 за періоди з 01 липня 2022 року по 31 липня 2023 року. Споживачу виставлено рахунок на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від Оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило. Належних та допустимих доказів на спростування цієї інформації позивачем надано не було, як і не надано жодних доказів належного повідомлення позивачем показників спожитого природного газу, які б відрізнялись від тих, що зазначені в інформаційній платформі Оператора ГТС. Будь-які докази того, що при здійсненні покладених на постачальника обов'язків ТОВ «ГК «Нафтогаз України» порушило вимоги чинного законодавства чи договору в матеріалах справи відсутні. Крім того, вказує, що у позовній заяві позивачем хоч і вказано АТ «Київоблгаз» співвідповідачем у справі, хоча фактично, жодної матеріально-правової вимоги до Оператора ГРМ не висунуто. Також, позивачем не наведено жодного обґрунтування того, яким чином ТОВ «ГК Нафтогаз України» може бути поновлено його право, за захистом якого він звернувся. Зазначає, що відсутність обставин, які підтверджували б факт порушення права позивача саме з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз України», за захистом якого вона звернулась, а також відсутність можливості ТОВ «ГК «Нафтогаз України» його відновлення, є самостійними підставами для відмови у задоволенні позову.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив ТОВ «ГК Нафтогаз України» на касаційну скаргу.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2025 року справа № 370/1760/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2025 року зазначено, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ОСОБА_3 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 207/3286/18, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 753/20733/19, від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 26 вересня 2018 року у справі 750/12850/16, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва на право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області Омельчук К. А., від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт від 19 липня 2006 року ДП Макарівська ПМК-11 здійснило підключення до централізованого газопостачання вищевказаного домоволодіння.
З 31 березня 2006 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено лічильник та забезпечено газопостачання будинку з житловою площею 27,7 кв. м. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
22 лютого 2023 року на поштову адресу позивача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» направлено вимогу від 10 лютого 2023 року № 119/4.3-3668-2023/1808577648 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 183 582, 89 грн.
22 лютого 2023 року позивачем надано відповідь на вимогу про сплату заборгованості із значенням обставин та доказів, що спростовують наявність заборгованості за спожитий газ в сумі 183 582,89 грн.
Відповідно до листа ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 23 лютого 2023 року № 119/5.3-5122-2023 встановлено, що з 01 травня 2022 року згідно з наказом Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198, точку входу/виходу до/з газотранспортної системи за ЕІС-кодом НОМЕР_3 газифікованого об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , було включено до реєстру споживачів Товариства з присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 . Визначення обсягів споживання здійснюється постачальником не самостійно, а виключно за даними Оператора ГРМ. Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз»), через інформаційну платформу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період постачання з 2006 року було спожито 24 517,48 куб. м природного газу на загальну суму 195 082,89 грн. Інформація про обсяги споживання природного газу, його вартість та оплату за особовим рахунком № НОМЕР_1 наводилось ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в таблиці. Іншої інформації щодо об'ємів (обсягів) природного газу спожитого за ЕІС-кодом НОМЕР_3 від Оператора ГРМ (АТ «Київоблгаз») через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Згідно з інформацією АТ «Київоблгаз», викладеною в листі від 01 березня 2023 року № 810-Лв-5022-0323, Оператор ГРМ отримав інформацію від Оператора газотранспортної системи України про автоматичне переведення споживача з 01 травня 2022 року згідно Кодексу до постачальника «останньої надії». Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 917-р від 22 липня 2020 року таким постачальником призначив ГК «Нафтогаз України».
В листопаді 2022 року Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз») вказано інформацію, що за даний місяць спожито 23 314,81 куб. м природного газу, вказавши за попередні місяці з травня по жовтень 2022 року нульові показники споживання.
Виходячи з інформації АТ «Київобгаз» споживач ОСОБА_1 в листопаді 2022 року спожила 23 314,81 куб. м, а до того часу взагалі не користувалася газопостачанням, хоч і сплачувала кошти.
Доказів того, що сплата послуг з газопостачання і повірка лічильника починаючи з 2006 року ОСОБА_1 здійснювалась не систематично матеріали справи не містять.
В червні 2021 році у зв'язку з виявленою споживачем невідповідністю даних у рахунках про сплату газу та можливою технічною несправністю лічильника саме ОСОБА_1 як споживачем природного газу здійснено виклик працівників газової служби.
22 червня 2021 року лічильник з показаннями 23 619 куб. м представниками АТ «Київоблгаз» Вишгородського відділення смт Макарів було демонтовано на направлено на експертизу придатності. Показник 23 619 куб. м стосувався всього періоду підключення і постачання природнього газу починаючи з 2006 року. За результатами експертизи жодні акти про виявлені порушення не складались. Копії актів зняття/встановлення побутового газового лічильника від 22 червня 2021 року, 22 липня 2021 року, 19 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року містяться в матеріалах справи.
Станом на дату направлення лічильника на повірку 22 червня 2021 року заборгованість за спожитий газ була відсутня. Спожитий газ згідно з показаннями лічильника 23 619 куб. м станом на 21 червня 2021 року споживачем ОСОБА_1 оплачено повністю.
В подальшому 07 липня 2021 року складено акт про технічну справність зазначеного лічильника.
22 липня 2021 року встановлено повернутий лічильник з показником 23 620 куб. м.
19 жовтня 2021 року було знято контрольний показник 23 874,7 лічильника.
20 жовтня 2021 року було знято цей лічильник згідно акта на ньому було вказано показник 23 883 куб. м та встановлено новий з нульовим показником.
Фактичні показання лічильника газу споживачем ОСОБА_1 передавалися своєчасно та оплачувалися відповідно щомісячно регулярно починаючи з 2006 року по теперішній час. Інформації на спростування вказаної обставини матеріали справи не містять.
Відповідно до банківської квитанції № 138 від 05 лютого 2018 року за кінцевим показником лічильника 1545,15 куб. м по особовому рахунку НОМЕР_2 сплачено за спожитий природний газ 350 грн.
Відповідно до банківської квитанції № 137 від 05 лютого 2018 року за кінцевим показником лічильника 1545,15 куб. м по особовому рахунку НОМЕР_2 сплачено за спожитий природний газ 650 грн.
Відповідно до дублікату банківської квитанції № 0.0.1223974665.1 від 26 грудня 2018 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 у сумі 800 грн.
Відповідно до банківської квитанції від 18 лютого 2019 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 в сумі 274,63 грн за спожиті - 25 куб. м природного газу. Також даною квитанцією зафіксовано, що станом на січень 2019 року в споживача ОСОБА_1 наявна передплата в розмірі 1 617,35 грн.
Відповідно до банківської квитанції № 30072822 від 03 січня 2021 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 в сумі 1 500 грн, показники лічильника - 3090 куб. м, попередні покази - 3039 куб. м.
Відповідно до банківської квитанції № 75587007 від 30 серпня 2021 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 за липень 2021 року в сумі 1 000 грн, покази лічильника - 23 630 куб. м, попередні покази - 0.
Відповідно до банківської квитанції № 86708578 від 20 жовтня 2021 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 за вересень 2021 року в сумі 350 грн.
Відповідно до банківської квитанції № 103932057 від 21 грудня 2021 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_2 за листопад 2021 року в сумі 1 000 грн.
Відповідно до квитанції за жовтень 2022 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 за ЕІС-кодом НОМЕР_3, що відповідає адресі споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , в сумі 300 грн, а також зафіксовано передплату 900 грн. При цьому, в графі нараховано міститься сума - 0 грн.
Історія розрахунків за особовим рахунком НОМЕР_2 за період з січня 2021 року по березень 2023 року міститься у відповідній виписці з електронного кабінету споживача.
Дані докази, у своїй сукупності, а також відсутність будь-яких претензій про сплату заборгованості починаючи з 2006 року свідчать про належне виконання зобов'язання зі сторони споживача ОСОБА_1 та відсутність будь-якої заборгованості.
Відповідно до квитанції за листопад 2022 року здійснено оплату за газопостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 за ЕІС-кодом НОМЕР_3, що відповідає адресі споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , в сумі 300 грн, а також зафіксовано передплату 1200 грн. При цьому, в графі спожито вказано - 23 314,81 куб. м, в графі нараховано міститься сума - 185 513,38 грн, сума до сплати 184 013,38 грн.
Відповідно до листа АТ «Київоблгаз» №810-Лв-5022-0323 від 01 березня 2023 року працівниками Вишгородського відділення за адресою: АДРЕСА_1 демонтовано лічильник газу ВР G 2.5., зав. № 0255372, 2006 року випуску та визнано його придатним до подальшого використання.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Ефективним способом захисту прав споживача є вимога зобов'язати постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість, тобто про примусове виконання обов'язку в натурі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», АТ «Київоблгаз» про зобов'язання списати безпідставну заборгованість за спожитий природний газ. Просила зобов'язати постачальника природного газа ТОВ «ГК Нафтогаз України» списати з особового рахунку споживача ОСОБА_1 безпідставну заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 183 582,89 грн;
суд першої інстанції задовольнив позов до ТОВ «ГК Нафтогаз України»;
апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, вказавши, що постачальник проводив нарахування вартості спожитого споживачем природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм розподіленого/спожитого споживачем природного газу; позивач не навела підстав своїх матеріально-правових вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України», та не зазначила в чому саме полягає її порушене право з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз» України». ;
суди залишили поза увагою, що: ОСОБА_1 у позовній заяві відповідачами визначила ТОВ «ГК «Нафтогаз України», АТ «Київоблгаз»; предметом позову є зобов'язання постачальника природного газа ТОВ «ГК Нафтогаз України» списати безпідставну заборгованість за спожитий природній газ; не визначили зміст відносин між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і АТ «Київоблгаз» та чи пов'язана матеріально-правова вимоги позивача до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з іншим співвідповідачем АТ «Київоблгаз». Апеляційний суд, при скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з тих підстав, що позивачем не доведено порушення її прав ТОВ «ГК «Нафтогаз України», залишив поза увагою, що іншим відповідачем у справі позивач визначила АТ «Київоблгаз», фактично не розглянув спір по суті. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням результатів касаційного перегляду клопотання ТОВ «ГК Нафтогаз України» про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про закриття касаційного провадження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 рокускасувати.
Справу № 370/1760/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 рокувтрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко