03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2158/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (Красота О.І.)
від 14.01.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (Чус О.В., Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
від 13.08.2025 (повний текст складений 15.09.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги",
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії,
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір): основний борг у розмірі 83504 165,16 грн, 3% річних у розмірі 1122300,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 1505159,25 грн.
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025, закрито провадження у справі №904/2158/24 в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 75782783,56 грн. В решті позовних вимог задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 15443105,99 грн, 3% річних у розмірі 2250350,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 5680109,09 грн та судовий збір у розмірі 842411,26 грн. В решті позову відмовлено.
3. 26 вересня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми Електронний Суд звернувся із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24, в якій просить:
- прийняти касаційну скаргу на вищезазначені оскаржувані рішення у справі №904/2158/24 до розгляду;
- частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 226391,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 412600,05 грн, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Скаржника задовольнити у повному обсязі, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 24012557,14 грн, з яких: сума основної заборгованості - 15443105,99 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 2476742,01 грн, індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 6092709,14 грн та судовий збір у розмірі 847840,00 грн;
- судові витрати покласти на Відповідача.
4. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Водночас, у тексті касаційної скарги, Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення у справі №904/2158/24 не відповідають вимогам пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" та порушують норми процесуального права - статті 86, 236 ГПК України, а саме не ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
6. Скаржник також висловлює непогодження із висновками, до яких приходять суди попередніх інстанцій під час тлумачення умов укладеного між сторонами Договору (з посиланням на пункт 72 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", де міститься визначення поняття Регулятор).
7. У тексті касаційної скарги, Скаржник посилається на правові висновки, викладені у:
- постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 (щодо зобов'язання користувача та ОСП використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць).
- постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21 щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5, 10.1, 10.4. договору) (стосовного того, що невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статтей 611, 625 Цивільного кодексу України).
8. Скаржник також вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків викладених у постановах Верховного суду від 28.05.2024 у справі №904/3305/22, від 23.11.2023 у справі №925/654/22 та дійшли помилкових висновків з приводу правильності тлумачень та застосування відповідачем умов Договору.
9. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 290 ГПК України, отже наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
10. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
12. У цьому контексті Суд наголошує, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт тощо), яка неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях; 3) постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права; 4) обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними.
13. Крім того, підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції з метою обґрунтування мотивувальної частини постанови.
14. Отже, вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не були виконані з огляду на відсутність належного обґрунтування обраної Скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
15. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
16. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суто в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
17. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.
18. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
19. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
20. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник має належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
21. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24 залишити без руху.
2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" усунути недоліки касаційної скарги у такий спосіб - належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №904/2158/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська