03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 905/86/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"
на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025
(суддя Курило Г. Є.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025
(головуючий - Тихий П. В., судді - Гребенюк Н. В., Плахов О. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області
про стягнення 55 622 188,60 грн.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області (далі - відповідач) про стягнення 55 622 188,60 грн, з яких: 47 412 078,80 грн заборгованості, 5 578 542,44 грн - інфляційного збільшення та 2 631 567,36 грн - 3% річних (з урахування заяви б/н від 15.09.2024 про зміну предмета позову).
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2-82 від 20.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.
3. 24.04.2025 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що докази на підтвердження обґрунтувань відповідача, що роботи були виконані позивачем з недоліками, які не були усунуті, є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог; наданими позивачем до матеріалів справи документами не доведено, що ним усунуто невідповідність показників рівності вирівнюючого шару вимогам ДБН В.2.3-4:2015 та СОУ 42.1-37641918-128:2019; акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), що покладені у підставу позову, не підписані відповідачем правомірно, у зв'язку з недоліками виконаних робіт, виправлення яких позивачем не доведено суду, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є необґрунтованою й не підлягає задоволенню; враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, у задоволенні інших вимог (похідних) щодо стягнення з останнього 3% річних та інфляційних витрат також слід відмовити.
5. 14.10.2025 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. 22.10.2025 скаржник подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" додаткові пояснення, які за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги та не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою з огляду на положення частини першої статті 298 ГПК України (строк на касаційне оскарження відповідно до абзацу 2 частини першої статті 288 ГПК України закінчився 20.10.2025). Таким чином подані додаткові пояснення згідно з частиною другою статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
12. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, і не врахували усталену судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/13114/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, що підрядник не зобов'язаний наполягати на підписанні акта, а замовник повинен у строк давати мотивовану відмову; постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 904/9810/16; постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо стандартів доказування (факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази); постановах об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
15. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому посилання скаржника на неврахування постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 904/9810/16 не можуть прийматися до уваги.
16. Суд також зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
17. У касаційній скарзі позивач не наводить обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження, а саме не зазначає щодо якої/яких конкретно норми/норм права відсутній висновок Верховного Суду та у який саме спосіб необхідно сформувати єдину практику її/їх застосування.
18. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачені вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
19. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
20. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
21. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (статей 2, 13, 73, 74, 79, 86, 98, 107 ГПК України), а також підставу для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, однак в цій частині підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України не визначає.
22. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
23. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
24. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
25. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
26. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
28. З огляду на зміст касаційної скарги скаржник за її подання повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 334 932,53 грн (1,5 відсотка від 55 622 188,60 грн х 200 % х 0,8).
29. До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
30. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідної платіжної інструкції.
31. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
32. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 905/86/23 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати відповідачу, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 334 932,53 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова