03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1246/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство"
про стягнення 736 000,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" (далі - Товариство, скаржник) звернулося з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в розмірі 736 000,00 грн за договором № 0071/10-2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 позов задоволено.
Рішення мотивоване, зокрема, таким:
- строк розрахунку за договором є таким, що настав, відповідач не надав жодних заперечень щодо акту приймання - передачі виконаних робіт та документації, доказів оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт за договором матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані роботи у розмірі 736 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню;
- недоведеністю посилань відповідача на відсутність у керівника філії "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" повноважень для підписання додаткових угод, що змінювали сторону замовника за договором; жодних обмежень щодо підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), а також договорів на суму, що не перевищує передбачений лімітом Положення про філію (3 000 000,00 грн), керівнику філії не встановлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 про задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" відмовити повністю
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення залишено поза увагою недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи (реальне (фактичне) виконання робіт за договором №0071/10-2022 від 03.10.2022, у тому числі їх обсягу та вартості), які суд першої інстанції визнав встановленими.
14.10.2025 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 (повний текст складений 24.09.2025), в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 залишити в силі.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судового рішення, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 736 000,00 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження зазначає неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду, що викладені в постановах: від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, проте не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду: від 12.06.2025 у справі №906/1062/24, від 12.06.2025 у справі №910/203/25, від 14.05.2025 у справі №910/6610/24, від 16.05.2025 у справі №910/11109/24, від 12.11.2024 у справі №910/7091/24.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/1246/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов