Справа № 127/7857/25
Провадження № 2/127/1424/25
03 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього, на підставі рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року (справа №142/18 5/14-ц), на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, позивачем заявлено вимог про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 10 квітня 2023 року у справі №127/8982/23 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 у цивільній справі № 142/185/14-ц було присуджено стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_6 (нині ОСОБА_2 ) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 у справі №142/460/14-ц шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано, після чого остання відновила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .
Після розірвання шлюбу позивач проживав у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_8 , від яких у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У березні 2022 року сторони зареєстрували шлюб, після чого ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 .
Проте, як зазначає позивач, спільне життя із ОСОБА_3 не склалося через постійні сварки та непорозуміння, у зв'язку з чим у грудні 2022 року сторони фактично припинили спільне проживання.
27 березня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_5 .
За результатом розгляду вказаної заяви 10 квітня 2023 року судом видано судовий наказ у справі №127/8982/23, яким присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що з часу набрання чинності зазначеними рішеннями суду він сплачує аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 1/2 частини свого доходу.
Згідно з доводами позивача, він є працівником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, його середній місячний дохід становить близько 32000,00 грн. З цієї суми утримуються аліменти на користь обох відповідачів у загальному розмірі близько 16 000 грн щомісячно.
Позивач вказує, що не має у власності житла, у зв'язку з чим змушений орендувати квартиру у АДРЕСА_1 , за щомісячну плату у розмірі 7 500,00 грн, а також сплачує комунальні послуги у сумі 2 000-2 500 грн. Таким чином, після сплати всіх зобов'язань у нього залишається близько 6000,00 грн, що, на його думку, є мінімальною сумою для забезпечення власних потреб.
Крім того, у липні 2024 року позивачу встановлено діагноз хронічного рецидивуючого абсцедуючого фолікуліту, лікування якого потребує значних витрат. Для підтвердження він долучив до позовної заяви консультативний висновок лікаря та копію товарного чеку на придбані медикаменти на суму 9 695,21 грн.
Позивач також зазначив, що на його фактичному утриманні перебуває мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є непрацездатною особою та має проблеми зі здоров'ям, що підтверджується відповідними медичними документами. Інших родичів, здатних забезпечити її утримання, вона не має.
У зв'язку з викладеними обставинами: погіршенням стану здоров'я, необхідністю утримувати матір, збільшенням витрат на оренду житла та лікування, позивач просить зменшити розмір аліментів, які він сплачує.
Позивач вважає, що зменшення розміру аліментів не порушить прав та інтересів дітей, оскільки навіть у разі задоволення позову загальна сума аліментів становитиме близько 10 600 грн на двох дітей, що перевищує рекомендований прожитковий мінімум.
14.04.2025 року ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичука М.М. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачка ОСОБА_2 , скориставшись наданим їй процесуальним законодавством правом, подала до суду відзиву на позов у встановлені законом строки.
У вказаному відзиві відповідачка категорично заперечила проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , зважаючи на те, що зазначені в позовній заяві обставини не можуть бути підставами для зменшення аліментів, а заявлений позивачем до зменшення розмір аліментів буде порушувати майнові інтереси їхнього з позивачем сина неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач зазначив, що доводи позивача про погіршення його матеріального стану не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами.
Так, позивач посилається на необхідність утримання матері, наявність витрат на лікування у сумі 9695,21 грн., сплату оренди житла та комунальних платежів, проте такі обставини не свідчать про істотне погіршення матеріального становища, а подані документи не підтверджують зазначені твердження у повному обсязі.
Крім того, відповідач звернула увагу суду, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом у 2023 році, у задоволенні якого було відмовлено. Обставини, на які він посилається нині, були відомі йому на той момент і не змінилися. Отже, нових істотних змін у його матеріальному стані не відбулося.
Відповідач навела дані щорічних декларацій позивача, згідно з якими його дохід у 2022-2024 роках становив:
2022 рік - 543 228 грн. грошового утримання, інші виплати - 10 157 грн.;
2023 рік - 490 850 грн. грошового утримання, інші виплати - 48 008 грн.;
2024 рік - 485 818 грн. грошового утримання, інші виплати - 53 988 грн.
Таким чином, середньомісячний дохід позивача у 2024 році становив 40 484,83 грн, що свідчить не про зменшення, а навпаки - про стабільний високий рівень доходів.
Також позивач у 2024 році придбав автомобіль Volkswagen Passat, 2010 року випуску, за 250 000 грн, має грошові заощадження у розмірі 30 000 доларів США, а у 2023 році отримав дохід від продажу нерухомості у сумі 674 800 грн., що суттєво покращило його матеріальний стан.
Таким чином, доводи про «скрутне фінансове становище» спростовуються наведеними доказами.
Щодо посилань позивача на необхідність утримання матері, відповідач зазначила, що такі обставини не підтверджені жодними належними доказами, а крім того, у матері позивача є інші працездатні діти, які зобов'язані брати участь в її утриманні.
Відповідач також звернула увагу, що у своїх деклараціях позивач продовжує зазначати ОСОБА_3 членом своєї сім'ї та вказує її доходи, що свідчить про спільне проживання і спільне ведення господарства, попри твердження позивача про припинення шлюбних відносин. Це, на думку відповідача, свідчить про свідоме викривлення позивачем фактичних обставин справи.
Крім того, відповідач вважає, що сам факт народження позивачем дитини у новому шлюбі без доведення погіршення його матеріального стану не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
На підтвердження цієї позиції відповідач послалася на постанову Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, у якій зазначено, що народження нової дитини саме по собі не є підставою для зменшення аліментів, якщо відсутні інші обставини, що свідчать про істотне погіршення фінансового стану платника.
Відповідач підкреслила, що її власний дохід становить 6 666 грн. на місяць, що є незначним порівняно з доходом позивача, тому зменшення аліментів призведе до погіршення рівня життя дітей, що суперечить положенням Конвенції ООН про права дитини, Конституції України та Закону України «Про охорону дитинства».
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, для зменшення розміру аліментів, а тому позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_3 правом на подачу відзиву на позовну заяву позивача не скористалася та в жодне судове засідання не з'явилася.
16.07.2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явився, але подав до суду заява у якій, просив судове засідання провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав та в разі неявки відповідачів відкласти розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_11 підтримали поданий відзив на позовну заяву та просили відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
На підставі п.п. 1-2 ч. 3 ст .223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представника, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 року у цивільній справі №142/185/14-ц з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання їхнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 року у цивільній справі №142/460/14-ц шлюб між сторонами було розірвано, після чого відповідачці ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».
Крім того, 10.04.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/8982/23 було видано судовий наказ, яким з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (другої відповідачки) стягнуто аліменти на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів.
Отже, на даний час з позивача стягуються аліменти на двох неповнолітніх дітей у загальному розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу).
Позивач посилається на погіршення матеріального становища, необхідність оренди житла, здійснення догляду за непрацездатною матір'ю, а також погіршення стану здоров'я, що, на його думку, є підставами для зменшення розміру аліментів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 21.02.2024 року у справі №134/2252/23 ОСОБА_1 вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_13 , оскільки судом було встановлено, що зміна матеріального або сімейного стану позивача не доведена, а сам по собі факт сплати аліментів на двох дітей не є достатньою підставою для їх зменшення.
У нинішній справі позивач не надав суду жодних нових доказів, які б свідчили про зміну його матеріального чи сімейного стану після ухвалення зазначеного рішення.
Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути змінений лише у разі доведення факту істотної зміни матеріального чи сімейного стану або погіршення здоров'я сторін чи дитини.
Таким чином, обов'язок доведення наявності таких обставин покладається саме на позивача.
Досліджені судом декларації про доходи та надані відповідачем документи свідчать, що позивач у 2022-2024 роках отримував стабільний дохід у середньому понад 40 000 грн. на місяць, у 2023 році - дохід від продажу нерухомості у розмірі 674 800 грн, а у 2024 році придбав автомобіль Volkswagen Passat 2010 року випуску вартістю близько 250 000 грн, при цьому має грошові заощадження у сумі близько 30 000 доларів США.
Отже, доводи про скрутне матеріальне становище не знайшли свого підтвердження.
Посилання позивача на необхідність утримання матері є голослівними, оскільки до матеріалів справи не подано доказів її непрацездатності, стану здоров'я або фактичного здійснення витрат на її утримання.
Твердження позивача про припинення шлюбних відносин із ОСОБА_3 також не підтверджені належними доказами. Зокрема, із щорічних декларацій позивача за 2022-2024 роки вбачається, що він продовжує декларувати ОСОБА_14 як члена сім'ї, зазначає її доходи та спільні грошові активи, що свідчить про фактичне ведення спільного господарства.
Сам факт народження дитини у новому шлюбі не є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, якщо не доведено істотного погіршення матеріального стану платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, де зазначено, що наявність у платника нових утриманців сама по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Водночас суд бере до уваги, що відповідачка ОСОБА_15 отримує незначний дохід - близько 6 666 грн. на місяць, являється інвалідом другої групи загального захворювання, дитина, на утримання якого сплачуються аліменти, продовжує навчання та потребує додаткових коштів на лікування, харчування та розвиток, що також стосується і другої дитини від іншого шлюбу.
Зменшення аліментів у даному випадку призведе до погіршення рівня матеріального забезпечення дітей, що суперечить вимогам статті 51 Конституції України, статей 8, 27 Конвенції ООН про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства», які гарантують кожній дитині право на достатній рівень життя і покладають на батьків рівний обов'язок щодо її утримання.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України, які б свідчили про істотну зміну матеріального чи сімейного стану та давали б підстави для зменшення розміру аліментів.
Суд враховує, що відповідно до статей 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням, може бути змінений лише у разі доведеного погіршення матеріального або сімейного стану, чи погіршення здоров'я платника аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З наданих доказів вбачається, що позивач офіційно працевлаштований у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, отримує середній дохід у розмірі близько 32 000 грн на місяць, має стабільне місце роботи, що свідчить про наявність у нього постійного джерела доходу. При цьому витрати на оренду житла та лікування не є виключними підставами для зменшення розміру аліментів, оскільки законодавство України не передбачає звільнення батьків від обов'язку утримувати дітей через наявність інших фінансових зобов'язань.
Також суд враховує, що обставини, пов'язані з необхідністю догляду за матір'ю, не підтверджують істотного зменшення матеріальних можливостей позивача або неможливості сплачувати аліменти в попередньо визначеному розмірі.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено істотної зміни матеріального або сімейного стану, яка б давала підстави для зменшення розміру аліментів, визначених попередніми рішеннями судів.
Також відсутні нові обставини, які б відрізнялися від тих, що вже були предметом розгляду Крижопільського районного суду Вінницької області у справі №134/2252/23.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно ч. 1ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Виходячи зі змісту ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів.
Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно судової практики ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.
Належних і допустимих доказів, які б підтверджували погіршення матеріального становища також не надано.
Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом, також, прийнято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Суд, дослідивши викладену позицію позивача в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, розмір стягуваних аліментів за судовими рішеннями не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1ст. 192 СК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Та згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні заявленого позову, судові витрати необхідно залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180,182,184,192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суд виготовлено 03.11.2025.
Суддя: