Справа № 127/18649/25
Провадження № 1-кп/127/666/25
31.10.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12025025030000086 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженця с. Пирогів Вінницького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, усвідомлюючи суспільно і небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», 15.05.2025 близько 20:30 під час перебування поблизу кінцевої зупинки по вул. Андрія Первозванного, в м. Вінниці, помітив на землі поліетиленовий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору. Будучи особою, яка раніше вживала психотропні речовини, зрозумівши, що у вказаному згортку може бути психотропна речовина, ОСОБА_4 підняв його з метою подальшого власного вживання. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та почав зберігати її при собі без мети збуту, для власного вживання.
В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропної речовини, без мети збуту, 15.05.2025 близько 20:55, перебуваючи за адресою: м. Вінниця, 2-й провулок Юності, 81, був зупинений працівниками сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з метою перевірки документів відповідно до ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію». На запитання працівників поліції про наявність у нього заборонених в обігу речей, усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на незаконне зберігання психотропної речовини, можуть бути викриті, повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
При виїзді слідчо-оперативної групи, в ході проведення огляду місця події 15.05.2025 в період часу з 21 години 40 хвилини до 21 години 49 хвилин, біля будинку 81, по 2-му провулку Юності, в м. Вінниці, в присутності двох понятих ОСОБА_4 , з лівої кишені жилетки добровільно видав поліетиленовий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору.
Відповідно до висновку експерта від 20.05.2025 в наданій на експертизу кристалічній речовині білого кольору міститься психотропна речовина - PVP. В досліджуваній речовині, масою 1,9468 г, маса PVP становить 1,6215 г.
Згідно Таблиці ІІ «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходять у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров?я України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», вага вилученої психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,6215 г., відноситься до великих розмірів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та надав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що він знайшов пакунок на землі, коли розмотав його зрозумів, що там знаходиться наркотична речовина, тому залишив його собі для власного вживання. Після того, як до нього підійшли працівники поліції, він добровільно видав пакунок.
Вислухавши позицію прокурора, показання обвинуваченого ОСОБА_4 та думку захисника, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Також судом з'ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст всіх обставин справи, чи не має сумнівів у добровільності його позиції.
Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд враховує визнання вини обвинуваченим. Також вважає правдивими показання ОСОБА_4 та аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (з наступними змінами), при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у скоєнні злочину, суди повинні суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
З довідки КНП «ЦТЗ «СОЦІОТЕРАПІЯ» ВОР» № 2638 від 19.05.2025 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під диспансерним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебуває.
Згідно з довідкою КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» № 29/4956 від 20.05.2025, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався.
Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставина, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставина, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 це вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції відповідної статті КК України.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи особу обвинуваченого, який визнав свою вину, щиро розкаявся, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, тому на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а відтак до останнього слід застосувати положення статті 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням та відповідним іспитовим строком. а також із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також, буде відповідати інтересам суспільства на даний час.
Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.
Крім того, судом було досліджено протокол затримання, згідно якого ОСОБА_4 було затримано 30.10.2025 о 21.20 год., тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення під час судового розгляду кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 30.10.2025 по 31.10.2025 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в процесі судового розгляду обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. На думку суду відсутні підстави для його зміни до набрання законної сили вироком суду.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/102-25/11298-НЗПРАП від 20.05.2025 в сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 309 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення під час судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 30.10.2025 по 31.10.2025 включно.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, залишити ОСОБА_4 без змін, до набрання законної сили вироком суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз № СЕ-19/102-25/11298-НЗПРАП від 20.05.2025 в сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2025 по справі № 127/15311/25.
Речовий доказ у кримінальному провадженні №12025025030000086, а саме:
- речовину, масою 1,9468г, в якій маса PVP становить 1,6215г, яка знаходиться в сейф-пакеті №200250359 - знищити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: