ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/9679/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши
позовну заяву Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, будинок 32/2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (02140, місто Київ, вулиця Б. Гмирі, будинок 13)
про стягнення 91 317 грн 81 коп.
Представники сторін: не викликались
04.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртранснафта" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" про стягнення 15 558 грн 94 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору від 25.07.2022 № 22/457 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим позивачем нараховано 91 317 грн 81 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9679/25, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
22.10.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні у зв'язку з чим позивачем на підставі пункту 9.11. договору № 22/457 про надання послуг з поточного ремонту об'єкта з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (з авансом проти надання банківської гарантії повернення авансованого платежу) нараховано штраф у розмірі 20% вартості (ціни) виконаних робіт, на яку податкова накладна не складена і не направлена замовнику, не зареєстрована в ЄРПН.
Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2025 справу № 904/2953/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 68 845,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки невиконання або неналежне виконання умов договору щодо здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18, зазначив, що встановлюючи у договорі відповідальність постачальника у вигляді неустойки, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання постачальником передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання покупцем у зв'язку із цим податкового кредиту. Тобто, передбачена пунктом 6.5.1 договору відповідальність відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання постачальником вимог податкового законодавства. Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські. Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18, які стали підставою для ухвалення оскаржуваних судових рішень, та від яких пропонує відступити скаржник, узагальнено зводяться до того, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Апеляційний суд проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 02.05.2024 у справі № 910/155/23 та від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23, на які послався апелянт, відмітив, що предметом спору у цих справах є стягнення збитків. Натомість у справах № 908/3565/15, № 917/799/17, № 913/272/18, на правові позиції Верховного Суду на які послався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, предметом спору є стягнення штрафних санкцій, як і у справі, що розглядається. Вказане свідчить про нерелевантність тих категорій справ з правовими позиціями Верховного Суду, на які послався апелянт з тими, на які послався суд першої інстанції.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, в тому числі щодо пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що не є очевидно невмотивованим обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17 та від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а відтак наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати з огляду на таке.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, які стали підставою для ухвалення оскаржуваних судових рішень, та від яких пропонує відступити скаржник, узагальнено зводяться до того, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Як вбачається зі змісту ухвали від 02.10.2025 по справі № 904/2953/24 колегія суддів відзначила, що не є очевидно необґрунтованими мотиви для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17 та від 07.02.2019 у справі № 913/272/18 з огляду на наявність висновків у цих справах про те, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
З огляну на зазначене, колегія суддів у справі № 904/2953/24 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17 та від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, що приймалася колегіями суддів з інших палат, а тому дійшла висновку про те, що справа № 904/2953/24 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
У відповідності до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку, згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Отже, враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, відсутність станом на день прийняття даної ухвали остаточного судового рішення у справі № 904/2953/24, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/9679/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 904/2953/24, оскільки правовідносини у зазначених справах за сферою правового регулювання є подібними.
Керуючись статтями 228, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження у справі № 910/9679/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною Палатою Верховного Суду справи № 904/2953/24.
2. Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя Н. Плотницька