Постанова від 29.10.2025 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2025 р. Справа№ 920/1061/23(920/800/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 29.10.2025,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025

у справі №920/1061/23(920/800/25) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до ОСОБА_1

про стягнення 154190,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 123358,96 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.01.2025, 24077,22 грн інфляційних втрат, 6754, 35 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1061/23(920/800/25); відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

05.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1061/23 (920/563/24) у 1 томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №920/1061/23(920/800/25) задоволено; матеріали справи №920/1061/23(920/800/24) відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №920/1061/23(920/800/24) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2025 о 12 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 08.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.10.2024.

17.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції в приміщені Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (вул.Свободи, 63, м.Шостка, Сумська область), призначеному на 29.10.2025 о 12:00.

24.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" - Рекуну Сергію Васильовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №920/1061/23(920/800/25), призначеному на 29.10.2025 о 12:00, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів за допомогою ВКЗ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25), призначений на 29.10.2025 о 12 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25), призначений на 29.10.2025 о 12 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1). Доручено Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (вул. Свободи, 63, м.Шостка, Сумська область) забезпечення проведення в режимі відеоконференції судового засідання, призначеного на 29.10.2025 о 12 год. 00 хв. у даній справі.

03.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне: заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» стосується нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення саме населенням плати за житлово-комунальні послуги, а не для категорії «інші споживачі»; нежитлове приміщення № 66, 67, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є частиною багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1, а тому до відповідача застосовуються норми ч. 2 ст. 382 ЦК України, як до співвласника багатоквартирного будинку, на відповідача розповсюджуються норми Методики 315 в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що доводить правомірність нарахувань, здійснених позивачем; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує; враховуючи те, що акти, які укладені недержавною мовою, підписані обома сторонами, то судом здійснювалося з'ясування фактичних обставин справи із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України; долучення до позовної заяви доказів недержавною мовою не суперечить нормам статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної, до того ж надані позивачем докази підтверджують обставини, які входять в предмет доказування по даній справі, зокрема, факт постачання теплової енергії (акти приймання теплоносія та перевірки роботи системи опалення), кількісні характеристики наданої послуги (показання теплових лічильників), правова підстава надання послуги (Договір), та їх зміст є зрозумілим; стосовно відповіді обслуговуючої організації «Торговий дім «Дизайн» на адвокатський запит відповідача, то представники обслуговуючої організації Торговий дім "Дизайн" Михайленко А., Шкатула П. О. при кожному знятті показників теплового лічильника за адресою АДРЕСА_1 мали доступ до теплового лічильника та були присутні при знятті показів і фіксували своїми підписами відповідні обставини, тому з огляду на відповідь Торговий дім "Дизайн" слідує, що дані особи працюють в обслуговуючій організації без офіційного працевлаштування.

У судове засідання 29.10.2025 з'явились в режимі відеоконференції представники позивача та відповідача.

Колегією суддів ставилось на обговорення питання щодо долучення до матеріалів справи доказів, які додано в якості додатків до апеляційної скарги, а саме, копії адвокатського запиту представника відповідача від 15.08.2025 та відповіді ТОВ «Торговий дім «Дизайн» від 18.08.2025 на вищевказаний адвокатський запит.

Представник скаржника просила суд долучити до матеріалів справи та врахувати докази, які долучені до апеляційної скарги - копії адвокатського запиту представника відповідача від 15.08.2025 та відповіді ТОВ «Торговий дім «Дизайн» від 18.08.2025 на вищевказаний адвокатський запит. Представник позивача щодо задоволення вказаного клопотання заперечував.

Колегією суддів враховано, що копія адвокатського запиту представника відповідача від 15.08.2025 та відповідь ТОВ «Торговий дім «Дизайн» від 18.08.2025 на вищевказаний адвокатський запит не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тобто, фактично є новими доказами, які не існували на час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки датовані після 04.08.2025.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (Постанова ВС від 27.07.2022 у справі № 754/695/20).

Врахування судом апеляційної інстанції таких доказів було б за вказаних обставин порушенням норм процесуального права, принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене , колегія суддів дійшла висновку: вказані докази не брати до уваги, відхиливши клопотання скаржника про їх долучення до матеріалів справи.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що досудове повідомлення відповідачу не направлялось позивачем, про наявність боргу та нібито отримані послуги по опаленню приміщення відповідачу стало відомо після отримання копії позовної заяви з додатками. Скаржник зазначає, що позивач долучив до позовної заяви (матеріалів справи) копії документів, викладених іноземною мовою (російською), без відповідного їх перекладу українською мовою та належного засвідчення. На думку апелянта, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Скаржник звертає увагу суду, що в місцях загального користування відсутні опалювальні прилади, що підтверджується відповіддю ТОВ «Торговий Дім «Дизайн» від 18.08.2025 на адвокатський запит від 15.08.2025, з якої вбачається, що проектом не передбачено обладнання опалювальними приладами місць загального користування, тому в під'їздах будинку № АДРЕСА_1 такі прилади відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

З 15.10.2006 ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комтітету Шосткинської міської ради від 28.07.2006 № 226.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тобто, позивач є виконавцем комунальної послуги у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ.

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення, зокрема, і багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 .

У зазначеному вище багатоквартирному будинку провадив підприємницьку діяльність фізична особа ОСОБА_1, який є власником нежитлового приміщення, загальною площею 328,1 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закону) споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Частиною 1 статті 14 Закону передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" https://shkhaer.com.ua/consumers/typical-individual-contract/ 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто, договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022).

На адресу позивача у встановленому Законом порядку та строки не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика 315).

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (п. 3 розділу ІІІ Методики 315).

Тотожні положення щодо обов'язку індивідуального споживача в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення визначені також і в договорі.

Предметом договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається, зокрема, як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Підпунктом 11 пункту 40 договору передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до встановленої процедури, при цьому, це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що в свою чергу, корелюється з обов'язком споживача за пп. 11 п. 41 договору.

Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та споживача, показаннями теплового лічильника на загальну суму 123358,96 грн.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № АДРЕСА_1 лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами, та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 123358,96 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вірно встановлений судом першої інстанції факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог.

Доводи скаржника, що у відповідача відсутній обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг не підтверджено матеріалами справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з Актом приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 - 23.10.2021 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1. Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2021-2022 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з Актом приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1, 31.10.2022 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1. Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2022-2023 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, АДРЕСА_1. Згідно з Актом приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1, 27.10.2023 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1. Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2023-2024 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з Актом приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1, 23.10.2024 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1. Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2024-2025 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1.

У матеріалах справи наявні копії показань теплового лічильника житлового будинку по АДРЕСА_1.

Щодо доводів відповідача про те, що копії документів, долучені до позовної заяви викладені іноземною мовою та без належного засвідчення, суд першої інстанції вірно врахував, що позовна заява з додатками до неї надіслана через систему "Електронний суд" та засвідчена кваліфікованим електронним підписом (КЕП) представника позивача. Документи, завірені КЕП, мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи, підписані власноруч.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції відносно того, що надання позивачем актів приймання теплоносія та перевірки системи опалення за 2021 та 2022, складених російською мовою, без перекладу на українську, саме по собі не є підставою для автоматичного визнання їх неналежними доказами з огляду на те, що вони не містять ні юридичної, ні технічної термінології, яка б позбавляла суд, зокрема в сукупності з іншими доказами, встановити відповідні обставини по справі. Неприйняття до уваги таких доказів, які є зрозумілими для суду та не суперечать іншим доказам у справі, було б надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача щодо того, що показники приладу комерційного обліку теплової енергії підписані від представника виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком особою без повноважень, оскільки це не впливає на доведений факт постачання теплової енергії та правильність наданих позивачем розрахунків. Суд вважає, що засвідчення підписом фіксації показників лічильника як технічної дії не вимагає надання відповідних повноважень (права підпису).

Матеріали справи не містять адресованих ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" заяв відповідача про незгоду з обсягами нарахувань за спожиту теплову енергію.

Надані позивачем докази підтверджують обставини, які входять в предмет доказування по даній справі, зокрема, факт постачання теплової енергії (акти приймання теплоносія та перевірки роботи системи опалення), кількісні характеристики наданої послуги (показання теплових лічильників), вартість послуги (затверджені органом місцевого самоврядування тарифи), правова підстава надання послуги (Договір), їх зміст є чітким та зрозумілим.

Доводи відповідача про те, що приміщення відключене від внутрішньобудинкової системи опалення та має окремий вхід вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки, усі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Відповідно до інформаційцної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 343905555 відповідач є власником нежитлового приміщення № 66, 67, загальною площею 328,1 кв.м вбудовано-прибудованого приміщення, що утворилось у результаті будівництва прибудови до частини вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, яке займає частину першого поверху житлового багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1.

Відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2023 № 488 вбудовано-прибудоване приміщення - приміщення, частина внутрішнього об'єму якого є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша - прибудованою; прибудова до будівлі - частина будівлі, в якій розміщено приміщення (одне або більше), розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будівлі одну або більше спільну капітальну стіну.

Ураховуючи вищевикладене, нежитлове приміщення відповідача є частиною багатоквартирного будинку, а згідно з п. 3 розділу І Методики 315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Для розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби позивачем застосовувались відповідні положення розділу ІV Методики 315, відповідні номери формул якого зазначені у розрахунках заборгованості.

Відповідно до п. 12 розділу ІV Методики 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Згідно з п. 2 розділу ІV Методики 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100% місць загального користування (далі- МЗК) та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

У разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги. У разі, якщо є відсутнім проект на будівлю/будинок та є наявним результат енергоаудиту, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається за результатами енергоаудиту. У разі, якщо після проведення енергоаудиту відбулись зміни в системі теплопостачання будівлі/будинку, то результати енергоаудиту не можуть бути застосовані (пункти 5, 6 розділу ІV Методики 315).

Відповідно до п. 7 розділу ІV Методики 315 у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою № 24, за умови наявності даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІV Методики 315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;

для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (формула № 26 Методики 315).

Враховуючи відсутність у позивача даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах по будинку АДРЕСА_1, позивач нараховував відповідачу витрати за спожиту теплову енергію на загальнобудинкові потреби відповідно до пунктів 8, 9 Розділу ІV Методики 315.

Наведені обставини відповідач не спростував, при цьому, власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.

У даному разі матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що позивач виконав свої обов'язки відповідно до договору, а саме: надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.01.2025.

Заперечення відповідача щодо не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення квитанцій та рахунків на оплату заборгованості, звернення позивача з претензією до відповідача, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно зі ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Отже, сторона, що постраждала, може звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов'язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 31.01.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 123358,96 грн заборгованості.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначав, що позивач неправомірно нарахував відповідачу 3 % річних, інфляційні втрати, оскільки на його думку це заборонено постановою КМУ від 05.03.2022 та такі вимоги не підлягають до задоволення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Враховуючи те, що відповідачем приміщення використовується не для постійного проживання, а також з урахуванням того, що статус нерухомого майна визначено як нежитлове приміщення, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач нарахував відповідачу відповідні суми, передбачені ст. 625 ЦК України, за прострочення оплати послуг з теплопостачання вірно як споживачу, віднесеного до категорії "Інші споживачі", а не "Населення", бо таке приміщення не призначене для проживання, а використовується у інший спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці відносно того, що не підлягають застосуванню у даній справі положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" щодо заборони та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, оскільки вказана постанова стосується споживачів, віднесених до категорії "Населення", а не до категорії "Інші споживачі".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 24077,22 грн та 3% річних в сумі 6754,35 грн відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 04.08.2025 у справі №920/1061/23(920/800/25) залишити без змін.

Матеріали справи № 920/1061/23(920/800/25) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 03.11.2025

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Т.П. Козир

В.О. Пантелієнко