30 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 759/1035/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/13589/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марії Миколаївни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кравченка Ю.В., за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила: визнати за кожним з подружжя по 1/2 частці двокімнатної квартири площею 71,31 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості її частки в праві власності на автомобіль марки Volkswagen Passat седан 2012 рік випуску, VIN код НОМЕР_1 в сумі 277 900,50 гривень та припинити право спільної сумісної власності сторін на вказаний автомобіль після виплати компенсації.
14 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко М.М. звернулася із заявою про забезпечення первісного позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню права власності, зокрема заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно: двокімнатної квартири, площею 71,31 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіля марки Volkswagen Passat седан 2012 рік випуску, VIN код НОМЕР_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 без згоди позивачки за первісним позовом учиняв дії, спрямовані на переоформлення майна на інших осіб з метою уникнення його поділу, а тому невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду, оскільки надасть ОСОБА_2 можливість розпорядитися вказаним майном.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко М.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що предметом позову є майнові права на придбання, шляхом укладення у майбутньому договору купівлі-продажу, згідно із попереднім договором купівлі-продажу, квартири площею 71,31 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volkswagen Passat седан 2012 рік випуску, VIN код НОМЕР_1 .
У порядку забезпечення позову позивач просила суд заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню автомобіля та майнових прав на квартиру.
Таке звернення позивача спрямоване на усунення можливості зловживання відповідачем своїми правами, оскільки уже були випадки, коли він без0 попередження та узгодження дій з позивачкою щодо спільних коштів та спільного майна подружжя робив спроби здійснити дії з предметом позову.
ОСОБА_1 зазначає, що забезпечення позову у вигляді заборони відчуження направлено саме на недопущення переходу права власності на спірне майно до третіх осіб, що може значно утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову; призведе до необхідності позивачці звертатись до суду з новими позовами для захисту своїх прав та інтересів.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, а лише обмежить його можливість розпорядитися ними.
У разі відчуження відповідачем автомобіля без згоди позивачки, вона буде позбавлена можливості отримати частину його вартості, на яку розраховує, адже відповідач може продати транспортний засіб за навмисно заниженою вартістю, або відчужити автомобіль за договором дарування, що є невідплатним правочином, що змусить позивачку знову звертатися до суду з новим позовом.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Якименко М.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко М.М. в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Якименка М.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належність ОСОБА_2 на праві власності квартири і не обгрунтувала, яка саме відчуження автомобіля призведе до істотного ускладнення ефективного захисту її прав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії(пункт 2).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.
У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачами виду забезпечення позову (заборона вчиняти дії) з пред'явленими позовними вимогами.
Підставами подання заяви про забезпечення позову у цій справі позивач зазначила необхідність забезпечення їм можливості ефективного захисту та поновлення прав, яке вони вважають порушеним, оскільки, на їх думку, відповідач ОСОБА_2 має реальну можливість під час розгляду справи відчужити майно, яке є предметом спору.
Враховуючи, те, що предметом позову є поділ майна подружжя шляхом визнання за сторонами по частці квартири та стягнення компенсації вартості частки позивача на автомобіль, припущення позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення її порушених прав та інтересів, колегія суддів вважає, що такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири та автомобіля та заборона суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири та автомобіля , є співмірним із заявленими позивачем вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення у справі.
Крім того, дійсна мета звернення позивачів до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що таке звернення позивачки спрямоване на зловживання ними своїми правами.
Викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивачки, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
При цьому, варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
При цьому, негативним наслідком незабезпечення вказаного позову є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для відповідача, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть. При цьому, головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду з позовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час, як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню цих прав.
Відповідач не позбавлений можливості заявляти про зміну вжитих заходів забезпечення позову із наведенням відповідних підстав для іншого забезпечення та (або) про скасування вжитих заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про задоволення забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марії Миколаївни - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марії Миколаївни про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню права власності, зокрема, заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно двокімнатної квартири площею 71,31 кв.м., згідно із попереднім договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню права власності, зокрема, заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії зі зміни власника автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, VBN код - НОМЕР_1 .
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: