30 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 752/11033/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/16292/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кокошка О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів і моральної шкоди,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів і моральної шкоди, в якому просив: розірвати договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача на користь позивача 5 499,00 грн. за невиконання умов договору; стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів і моральної шкоди.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця позбавляє його процесуальної та матеріальної відповідальності за зобов'язаннями, які виникли у період здійснення такої діяльності. Спірні правовідносини виникли у період, коли відповідач був зареєстрованим ФОП (14 липня 2024 року), отже він несе відповідальність за свої зобов'язання як фізична особа і після припинення діяльності (22 січня 2025 року). Отже, припинення державної реєстрації ФОП не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду з позовною заявою ФОП ОСОБА_2 , який зазначений відповідачем, припинив свою діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості.
Разом з тим, оскільки відповідачем припинена його діяльність до пред'явлення позивачем вказаного позову до суду, то суд не має можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі відповідно до ст. 187 ЦПК України, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості пред'явлення позову до фізичної особи-підприємця, яка на час звернення до суду припинила свою діяльність, та правоздатність якої, відповідно до вимог ст. 91 ЦК України, припинилася.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.
У статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що якщо стороною спору про захист прав споживачів і була фізична особа-підприємець, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але втратив цей статус до подачі позовної заяви, то зміна статусу не зумовлює наслідків у вигляді припинення зобов'язання, які виникли під час її підприємницької діяльності.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі вимог п.6 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді