30 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 755/12190/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/10778/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Богуцького Івана Олександровича на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У липні 2024 року ТОВ «МГ-Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, в якому позивач просив стягнути з відповідача 66 042,86 грн. основної заборгованості та 41 882,60 грн. інфляційних нарахувань і 3 % річних за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, послуги з централізованого опалення, постачання та відведення холодної води, постачання та відведення гарячої води та послуги консьєржа.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «МГ-Сервіс» є балансоутримувачем житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .
ТОВ «МГ-Сервіс» як балансоутримувач житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом здійснює управління будинком та надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
08 вересня 2009 року між ТОВ «МГ-Сервіс» та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території № УБ/176-117к.
Також, 08 вересня 2009 року між ТОВ «МГ-Сервіс» та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № ЦОВ/176-117к.
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
ТОВ «МГ-Сервіс» надано послуги з утримання будинку та прибудинкової території, надано послуги з централізованого опалення, постачання та відведення холодної води, постачання та відведення гарячої води, та надано послуги консьєржа, а зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг відповідачем виконано неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 червня 2024 року становить 66 042,86 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Сума боргу ОСОБА_1 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, послуги з централізованого опалення, постачання та відведення холодної води, постачання та відведення гарячої води та послуги консьєржа з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 107 925,45 грн., з яких: заборгованість за комунальні послуги - 66 042,86 грн., інфляційні нарахування - 31 073,05 грн., 3% річних - 10 809,55 грн.
Посилаючи на наведене, ТОВ «МГ-Сервіс» просило позов задовольнити.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позов ТОВ «МГ-Сервіс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МГ-Сервіс» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з січня 2016 року по липень 2024 року в розмірі 66042,86 грн., витрати від інфляції та 3% річних в сумі 25 901,92 грн., а всього 91 944,78 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МГ-Сервіс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 579,64 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року у справі № 755/12190/24 за позовом ТОВ «МГ-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Богуцький І.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували факт, що відповідач є власником вказаної квартири, а сам договір про надання послуг від 08.09.2009 року не є достатньою правовою підставою для стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
ОСОБА_1 подарував належну йому квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування квартири від 24 жовтня 2012 року.
Вітдак, вважає, що позивач звернувся до суду із позовом до неналежно відповідача.
З огляду на те, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду із позовом не був власником квартири, відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Крім того, вказував, що позивач у своїх розрахунках виходить з непідтвердженого факту наявності заборгованості станом на січень 2016 року у розмірі 30 125,33 грн., щодо якої взагалі відсутні будь-які відомості щодо порядку її утворення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «МГ-Сервіс» - Алавердян Т.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що її доводи не спростовують висновків суду. Зазначала, що ОСОБА_1 із 01 червня 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , саме за якою позивач і звернувся до суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Отже, позивач правомірно стягує заборгованість за житло-комунальні послуги за період з грудня 2017 року по червень 2024 року саме з ОСОБА_1 , оскільки він користується житлово-комунальними послугами, які надаються ТОВ «МГ-Сервіс».
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Богуцький І.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача ТОВ «МГ-Сервіс» - Алавердян Т.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 травня 2009 року ТОВ «МГ-Сервіс» та ТОВ «Будівельно-сервісна компанія «Україна» складено акт приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, згідно якого ТОВ «Будівельно-сервісна компанія «Україна» передало, а ТОВ «МГ-Сервіс» прийняло на баланс будинок АДРЕСА_1 .
08 вересня 2009 року між ТОВ «МГ-Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір №УБ/176-117к про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за яким виконавець зобов'язався надати споживачу визначений цим договором комплекс послуг з утримання будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 , а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати ці послуги за тарифами, у строки і в порядку передбачених цим Договором.
Також, 08 вересня 2009 року між ТОВ «МГ-Сервіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення №ЦОВ/176-117к.
Наказами генерального директора ТОВ «МГ-Сервіс» від 25.01.2018 року, від 28.12.2019 року, 28.12.2020 року, 28.12.2021 року, 29.05.2023 року були встановлені тарифи з управління багатоквартирного будинку виходячи з загальної житлової площі.
З розрахунку заборгованості вбачається, що за квартирою АДРЕСА_2 , наявна заборгованість за надані послуги: з утримання багатоквартирного будинку, консьєржа, водопостачання (холодна вода), водовідведення (холодна вода), водовідведення (гаряча вода), водопостачання (гаряча вода), централізоване опалення, функціонування систем ГВП за період з грудня 2017 року по 01 липня 2024 рік становить 66 042,86 грн. Також на суму заборгованості нараховані 3% річних в розмірі 10 809,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 31 073,05 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. В межах даного спору ТОВ «МГ-Сервіс» правомірно пред'явлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таке за змістом положення містила ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинної до 10 грудня 2017 року.
Правилами встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримував послуги, які надавалися позивачем, що підтверджує наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачеві кошти за отримані послуги.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту отримання ним послуг з утримання багатоквартирного будинку, консьєржа, водопостачання (холодна вода), водовідведення (холодна вода), водовідведення (гаряча вода), водопостачання (гаряча вода), централізоване опалення, функціонування систем ГВП, а також на спростування факту надання позивачем вказаних послуг.
Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, за якими відповідач отримував житлово-комунальні послуги, а позивач нараховував плату по тарифу за вказані послуги, які відповідачем не оплачувались.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про те, що у відповідача наявна заборгованість та наявність порушеного права ТОВ «МГ-Сервіс» в цій частині вимог.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростований, доказів на підтвердження сплати послуг, які надавалися ТОВ «МГ-Сервіс», надано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки квартира АДРЕСА_2 , не належить йому на праві власності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно ст. 64 Житлового кодексу України наймачі несуть рівні обов'язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Виходячи із змісту правовідносин, які склалися між Позивачем та Відповідачем, вони є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 ЦК України. Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи вищезазначене, позивач скористався своїм правом подати позовну заяву саме до ОСОБА_1 . Таке право забезпечується ч. 1 ст. 544 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).
Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється.
Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст.544 ЦК України.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Богуцького Івана Олександровича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: