вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4508/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» (36021, Полтавська область, м. Полтава, шосе Київське, буд. 44, код ЄДРПОУ 36532366)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299)
про стягнення 11 802,30 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про стягнення 62 719,32 грн, у тому числі основного боргу в сумі 50917,02 грн, пені в сумі 8 534,04 грн, інфляційних втрат у сумі 2 428,36 грн та 3% річних у сумі 839,90 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача. Справу просить розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними документами.
В обґрунтування позову зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не виконало зобов'язання за договором № 112-2023 від 01.12.2023 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4508/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 про відкриття провадження у справі № 904/4508/25 надіслана до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 43), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 20.08.2025 о 03:12 год.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» повідомлено про розгляд справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 про відкриття провадження у справі № 904/4508/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
22 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» просить долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують суму витрат, які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи, та здійснити розподіл судових витрат у сумі 7 422,40 грн, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
12 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» надійшло клопотання, в якому просить прийняти відмову позивача від частини позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за договором № 112-2023 від 01.12.2023 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у сумі 50 917,02 грн та закрити провадження у справі в цій частині. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» заборгованість у сумі 11 802,30 грн, у тому числі пеню в сумі 8 534,04 грн, інфляційні втрати в сумі 2 428,36 грн та 3% річних у сумі 839,90 гривень. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 7 422,40 грн, у тому числі судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
Обґрунтовуючи подане клопотання, вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» сплатило основний борг у сумі 50 917,02 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 336 від 29.08.2025 на суму 3 676,91 грн та № 337 від 29.08.2025 на суму 47 240,11 грн (а.с. 56-57).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 50917,02 грн, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову і прийняттям такої відмови судом закрито провадження у справі № 904/4508/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» у частині стягнення основного боргу в сумі 50 917,02 гривень.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на режим воєнного стану та повітряні тривоги, в суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено певні організаційні заходи. Справу розглянуто в розумний строк, ураховуючи вищевикладені обставини, а також з огляду на необхідність надання учасникам справи часу для реалізації своїх прав.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, строк дії договору, умови виконання договору, порядок розрахунків, наявність/відсутність заборгованості замовника, правомірність/неправомірність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» (далі - виконавець) укладено договір № 112-2023 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (а.с. 17-19, далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець, за заявками замовника, здійснює роботи з сервісного технічного обслуговування та поточного ремонту (далі - роботи) автомобіля (лів), а замовник зобов'язується оплатити роботи виконавця в строки та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна Договору визначається виходячи з загальної вартості запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, проведених робіт, зазначених в заказах-нарядах по кожному окремо виконаному обслуговуванню чи поточному ремонту автомобілів протягом дії Договору.
Згідно з пунктом 2.2 Договору вартість робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту визначається у нормах-годинах відповідно до прейскуранта цін виконавця.
Згідно з пунктом 3.1 Договору до початку виконання сервісного технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля (лів) замовник та виконавець складають заказ-наряд, в якому відображаються приблизні об'єми виконання та вартість робіт, перелік запланованих робіт. Кожен заказ-наряд є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 3.3 Договору строк виконання робіт не повинен перевищувати 14 робочих днів від дня надходження передоплати, розмір якої визначений п. 4.1 цього Договору, за наявності на складі виконавця необхідних запасних частин, та за умови, що сам характер робіт (наприклад, значний обсяг ремонтних робіт по автомобілю) не передбачає тривалішого строку виконання робіт.
Згідно з пунктом 4.1 Договору на підставі заказ-наряду, в якому відображаються приблизні об'єми виконання, перелік запланованих робіт та їх вартість, виконавець надає замовнику рахунок на здійснення передплати. Оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х календарних днів з дня складання заказ-наряду.
Відповідно до пункту 4.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи з сервісного технічного обслуговування та поточного ремонту (далі - роботи) автомобіля (лів), а замовник зобов'язується здійснити не пізніше наступного дня після надання рахунка на оплату виконаних робіт на підставі складеного акта приймання - передачі виконаних робіт.
Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору виконавець зобов'язаний виконувати усі роботи, які зазначені у заказ-наряді, якісно та в повному обсязі.
Відповідно до підпунктів 5.3.7-5.3.9 пункту 5.3 Договору замовник зобов'язаний:
- Сплатити вартість виконаного ремонту та запасних частин, на умовах та в строки, встановлені Договором.
- Замовник зобов'язаний підписати первинні бухгалтерські документи (видаткову накладну, акт виконаних робіт тощо) протягом трьох календарних днів з дня їх надходження та повернути виконавцю нарочно або засобами поштового зв'язку з урахуванням строку на пересилання поштового відправлення.
- Якщо замовник у визначений п. 5.3.8 строк не підписав акт виконаних робіт або не надав мотивовану відмову щодо його підписання, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень та підписаним на четвертий день з дня його отримання.
На підставі пункту 6.1 Договору за невиконання або неякісне виконання зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно із чинними законодавством України та умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року.
Згідно з пунктом 7.2 Договору даний Договір продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік при умові, якщо будь-яка сторона за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору письмово не заперечуватиме про його пролонгацію.
Відповідно до пункту 9.2 Договору, якщо сторони не можуть досягти згоди із спірного питання, то розбіжності, що виникли, вирішуються в судовому порядку згідно із чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 3.1 Договору сторони підписали наряд-замовлення № 00000000171 від 15.01.2025 (а.с. 19-20), у якому визначили приблизні об'єм, перелік та вартість запланованих робіт.
Також 15.01.2025 позивач оформив акт прийому автомобіля до сервісу № 00000000171 (а.с.20) та робочу картку до наряд-замовлення 00000000171 від 15.01.2025 (а.с. 21).
Надалі оформлено акт передачі автомобіля з сервісу № 00000000081 від 15.01.2025 (а.с. 21).
Перелік робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» на автомобілі замовника, оформлений актом виконаних робіт № 81 від 15.01.2025 (а.с. 24). Загальна вартість виконаних робіт становить 47 240,11 грн (із ПДВ).
Автомобіль отримав Деркач Віктор Дмитрович, претензій за кількістю та якістю виконаних робіт не мав.
Позивач оформив рахунок-фактуру № 00000000171 від 15.01.2025 (а.с. 25) на суму 47240,11грн (із ПДВ).
Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» указує, що в рамках Договору окремо надавались запасні частини на автомобіль згідно з видатковою накладною № 61 від 28.01.2025 (а.с. 22).
Оскільки надані позивачем послуги за актом виконаних робіт № 81 від 15.01.2025 (а.с. 24) та видатковою накладною № 61 від 28.01.2025 (а.с. 22) відповідач не сплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» із претензією № 79-25 від 02.05.2025 (а.с. 26-27), у якій повідомило, що станом на 02.05.2025 не сплачено 50 917,02 грн та прострочення складає більше 93 днів, у зв'язку з чим нараховані пеня в сумі 4 391,12 грн, інфляційні втрати в сумі 1 177,20 грн та 3% річних у сумі 439,68 грн. Позивач вимагав протягом 5 робочих днів від дати отримання претензії сплатити зазначену заборгованість. Повідомив, що у разі невиконання вимог претензії або залишення її без відповіді буде змушений звернутись до господарського суду з позовною заявою. Указана претензія направлена засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача та 07.05.2025 вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4905123530770 (а.с. 27-28). Відповідь на претензію не надходила.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
На підставі ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих послуг.
Отже, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» дотримані умови Договору в частині виконання його зобов'язань.
Указаний вид договору є оплатним, тобто обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих послуг.
З огляду на визначений сторонами в Договорі порядок розрахунків за надані послуги, беручи до уваги їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» без будь-яких зауважень, строки оплати наданих послуг є такими, що настали.
Позивач відмовився від частини позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості за Договором у сумі 50 917,02 гривень.
Ураховуючи вищевикладене, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 11802,30грн, у тому числі пені в сумі 8 534,04 грн, інфляційних втрат у сумі 2 428,36 грн та 3%річних у сумі 839,90 грн за загальний період з 17.01.2025 до 13.08.2025 року.
З приводу нарахування пені суд зазначає таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку несвоєчасного або неповного перерахування замовником коштів, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від загальної вартості робіт, за кожен день такої затримки або неповного перерахування.
У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» строків оплати за Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» розрахувало та просить суд стягнути пеню за загальний період з 17.01.2025 до 13.08.2025 у сумі 8 534,04 грн (а.с. 30).
Перевіркою судом цього розрахунку пені арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 8 534,04 гривень.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2428,36грн за загальний період з лютого 2025 року до липня 2025 року (а.с. 29).
З приводу цієї позовної вимоги суд указує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Ураховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» інфляційні втрати розраховані правильно, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 2 428,36 гривень.
За результатами перевірки судом правильності здійсненого позивачем розрахунку 3% річних (а.с. 31) арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 839,90 грн підлягає задоволенню.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» підлягають стягненню 11 802,30 грн, у тому числі пеня в сумі 8 534,04 грн, інфляційні втрати в сумі 2 428,36 грн та 3%річних у сумі 839,90 гривень
22 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання, в якому просить здійснити розподіл судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
Адвокат Скороход Аліна Олексіївна на підтвердження надання професійної правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» подала до суду ордер серії АЕ № 1415141 від 14.08.2025 (а.с. 54), договір № 12/08/25 від 12.08.2025 про надання правових (юридичних) послуг (а.с. 47-48), завдання № 1 від 12.08.2025 на надання правових (юридичних) послуг (а.с. 48), звіт № 1 від 22.08.2025 про надання правових (юридичних) послуг відповідно до завдання № 1 до договору (а.с. 49), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №1/12082025 від 22.08.2025 (а.с. 50).
12 серпня 2025 року між адвокатом Скороход Аліною Олексіївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» (далі - клієнт) укладено договір №12/08/25 про надання правових (юридичних) послуг (а.с. 47-48, далі - Договір від 12.08.2025року)
Згідно з пунктом 1.1 Договору від 12.08.2025 за цим договором адвокат приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги клієнту. Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги адвокату на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору від 12.08.2025 вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 3.1 Договору від 12.08.2025 порядок здачі - приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим договором визначається сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 4.1 Договору від 12.08.2025 вартість правових (юридичних) послуг за одну годину роботи адвоката складає 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. Порядок їх оплати визначається сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 Договору від 12.08.2025 сторони зобов'язуються сумлінно виконувати умови даного договору.
На підставі підпунктів 5.2.1, 5.2.2, 5.2.4 пункту 5.2 Договору від 12.08.2025 адвокат зобов'язується:
- Надавати послуги відповідно до наданої клієнтом інформації та відповідно до умов цього договору.
- Вчасно та у повному обсязі інформувати клієнта про відомі адвокату можливі негативні для клієнта наслідки від тих або інших дій клієнта або третіх осіб.
- Інформувати клієнта про стан виконання правових послуг відповідно до умов цього договору.
Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 Договору від 12.08.2025 адвокат має право вимагати своєчасної оплати наданих послуг.
Відповідно до пункту 8.1 Договору від 12.08.2025 даний договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 року включно.
Сторони підписали завдання № 1 від 12.08.2025 на надання правових (юридичних) послуг, що є додатком до Договору від 12.08.2025 (а.с. 48, далі - Завдання № 1).
Пунктом 1 Завдання № 1 визначені склад і обсяг правових (юридичних) послуг, що надаються замовнику:
1.1. Судове регулювання спору між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», код за ЄДРПОУ 37065299, щодо стягнення заборгованості за договором № 112-2023 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.12.2023 року.
1.2. Адвокату надається право представляти інтереси клієнта в: судових установах всіх інстанцій, з правами, які надані чинним законодавством клієнту як позивачу, відповідачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, у тому числі з правом подання позову, правом повної або часткової відмови від позовних вимог, зменшення або збільшення позовних вимог, повного або часткового визнання позову, зміни предмета та підстав позову, укладання мирової угоди, досягнення примирення, подання заяв, клопотань, пояснень, одержання рішень, ухвал, постанов, наказів, виконавчих листів тощо (в розумінні прав, визначених у ст.ст. 42, 44, 46 ГПК України, ст.ст. 43, 46, 49, 56 ЦПК України, ст.ст. 44, 47, 53 КАС України), оскарження рішень, ухвал, постанов суду у передбаченому чинним в Україні законодавством порядку, органах держказначейства України, органах державної виконавчої служби/приватних виконавців.
Згідно з підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 Завдання № 1 загальна вартість правових (юридичних) послуг, що надаються замовнику, вказаних в п. 1.1 Завдання № 1, складається з:
- правового аналізу документів та підготовки позовної заяви (з додатками) та подання її до суду;
- правового аналізу документів (заяв, пояснень, заперечень тощо), отриманих від учасників справи;
- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;
- участі у судових засіданнях (в приміщенні суду або в режимі відеоконференції), без обмеження їх кількості - в разі розгляду справи з викликом сторін (їх представників);
- отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і розгляду справи по суті;
- супроводження клієнта на етапі виконання судового рішення.
Відповідно до підпункту 2.3 Завдання № 1 загальна вартість наданих послуг адвокатом визначається у спільно підписаному звіті про надані послуги, в якому зазначається фактично витрачений адвокатом час на виконання пункту 2.1 цього завдання, та здійснюється розрахунок вартості наданих послуг з урахуванням вартості години роботи адвоката, яка визначена у п. 4.1 договору.
Згідно з підпунктом 2.4 Завдання № 1 акт приймання - здачі наданих послуг сторони складають в день підписання звіту про надані послуги. Сторони визначили, що після підписання акта приймання - здачі наданих послуг ці послуги є такими, що надані у повному обсязі.
На підставі підпункту 2.5 Завдання № 1 загальна вартість послуг, визначених сторонами в акті приймання - здачі наданих послуг, сплачується замовником у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів після набрання законної сили рішенням суду.
22 серпня 2025 року сторони підписали звіт № 1 про надання правових (юридичних) послуг відповідно до завдання № 1 до договору, що є додатком до Договору від 12.08.2025 (а.с. 49, далі - Звіт № 1).
Згідно з підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6 пункту 2.1 Звіту № 1 загальна вартість послуг, вказаних в п. 2.1 Завдання № 1, складається з:
- правового аналізу документів по договору № 112-2023 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.02.2023 р., витрачено 1 год, вартість з урахуванням п. 4.1 договору - 1 500 грн;
- підготовки і подання позову та додатків до нього, витрачено 2 год, вартість з урахуванням п.4.1 договору - 3 000 грн;
- супроводження клієнта на стадії виконавчого провадження (підготовка і подача заяви та виконавчого документа), витрачено 1 год, вартість з урахуванням п. 4.1 договору - 1 500 гривень.
Відповідно до пункту 2.2 Звіту № 1 загальна вартість наданих послуг адвокатом - 5 000 грн.
Пунктом 2.3 Звіту № 1 сторони визначили, що послуги надані якісно та в повному обсязі.
22 серпня 2025 року сторони підписали акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №1/12082025 від 22.08.2025 (а.с. 50).
Адвокатом виставлено рахунок на оплату № 1/12082025 за виконані наступні роботи (надані такі послуги): надання правової допомоги згідно п. 2.2 Завдання № 1 від 12.08.2025 р. до договору № 12/08/25 про надання правових (юридичних) послуг від 12.08.2025 у кількості 1 послуга, вартістю 5 000 гривень.
Зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також зауважує, що ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути вказані в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 143-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, суд має право покласти на відповідача лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися судом до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення клієнта; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення клієнта; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
3) досягнення за результатами виконання доручення клієнта позитивного результату, якого бажає клієнт;
4) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний із названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають урахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу (правову) допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої (правової) допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п.п. 24, 48 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268 рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.12.2022 у cправі № 910/6310/21, від 12.01.2023 у cправі № 911/272/21, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21.
Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу (правову) допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої (правової) допомоги, їх вартості, з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Отже, з урахуванням обставин справи, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу, з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу (правову) допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 4 000 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 455,84 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про стягнення 11 802,30 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» (36021, Полтавська область, м. Полтава, шосе Київське, буд. 44, код ЄДРПОУ 36532366) 11 802,30 грн (одинадцять тисяч вісімсот дві гривні 30 копійок), у тому числі пеню в сумі 8 534,04 грн (вісім тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 04 копійки), інфляційні втрати в сумі 2 428,36 грн (дві тисячі чотириста двадцять вісім гривень 36 копійок), 3% річних у сумі 839,90 грн (вісімсот тридцять дев'ять гривень 90 копійок), судовий збір у сумі 455,84 грн (чотириста п'ятдесят п'ять гривень 84копійки), витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 4 000 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
3. У задоволенні решти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імпульс» про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 31.10.2025.
Суддя В.О. Дичко