вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2904/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058)
про стягнення 1 195 052 грн. 19 коп.
Представники:
від позивача: Марінеско А.В. - представник (самопредставництво);
від відповідача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2980/25 від 12.06.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" про стягнення 1 195 052 грн. 19 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002.
Також просить судові витрати у справі покласти на відповідача.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається, Дніпровська міська рада зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (вх.зз-55/25 від 03.06.2025) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (бульв. Шевченка, буд. 336А, м. Черкаси, Черкаська область, 18005, ідентифікаційний код 40264058), а саме: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1 -операторська, загальною площею 53,8 кв.м, літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: № 19 колонка топливороздатна - знесена. (РНОНМ: 1200931712101), що знаходиться за адресою: проспект Сергія Нігояна, будинок 87 в місті Дніпрі та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (бульв. Шевченка, буд. 336А, м. Черкаси, Черкаська область, 18005, код ЄДРПОУ: 40264058), в межах суми стягнення в розмірі 1 195 052 грн. 19 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№зз-55/25 від 03.06.2025) - задоволено, постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058), а саме: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена. (РНОНМ: 1200931712101), що знаходиться за адресою: проспект Сергія Нігояна, будинок 87 в місті Дніпрі та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058), в межах суми стягнення в розмірі 1 195 052 (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 19 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.
У подальшому позивачем подано заяву (вх.№27671/25 від 26.06.2025) про усунення недоліків.
Господарський суд Дніпропетровської області листом від 27.06.2025 повідомив позивача, що заява Дніпровської міської ради (вх.№27671/25 від 26.06.2025) про усунення недоліків буде розглянута після повернення судді Загинайко Т.В. з відрядження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 30.07.2025 о 15:00 год.
У судове засідання 30.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 19.08.2025 о 15:30 год.
Позивач у клопотанні (вх.№35988/25 від 19.08.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи просить відкласти розгляд справи за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати, на іншу дату, про дату і час наступного судового засідання завчасно повідомити Дніпровську міську раду у зв'язку з тим, що представнику Дніпровської міської ради, що здійснює представництво інтересів позивача у справі № 904/2904/25, в той же день о 16:00 год. необхідно забезпечити представництво інтересів Дніпровської міської ради в Соборному районному суді м. Дніпра в якості представника потерпілої особи у кримінальному провадженні по справі №201/1073/21.
У судове засідання 19.08.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 задоволено клопотання Дніпровської міської ради (вх.№35988/25 від 19.08.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 16.09.2025 о 15:00 год.
У судове засідання 16.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарський суд Дніпропетровської області від 16.09.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 24.09.2025 о 15:00 год.
Позивач у додаткових поясненнях (вх.№41397/25 від 23.09.2025) зазначає, що: - нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України; - статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону), нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель"); - рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 року № 12/57 "Про затвердження нормативної оцінки земель міста Дніпра" було затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, розроблену ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя, яка була виконана у паперовому та електронному вигляді; - розрахунки нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснені на підставі діючої Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра", яка відповідно до постанов Верховного Суду від 21.06.2022 по справі № 538/14/21, від 27.07.2022 у справі №644/3932/18-ц, від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, від 13.03.2024 по справі №161/8273/20 є належним та допустимим доказом, як і саме рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра".
У судове засідання 24.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 21.10.2025 о 17:20 год.
У судове засідання 21.10.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 23.10.2025 о 16:30 год.
У судове засідання 23.10.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 14.07.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 15.07.2025 о 08:07 год. (а.с. 211).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 14.07.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 23.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Отже, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, земельна ділянка площею 0,0827 га з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002, яка розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна (колишнє найменування - просп. Калініна), 87 є сформованою. Цільове призначення земельної ділянки: 1.11.3; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронний комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" 16.03.2017 зареєстровано право власності на автозаправну станцію, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Нігояна Сергія, буд. 87; опис об'єкта: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1200931712101) (Інформаційна довідка від 22.05.2025 №428204498) (т.1, а.с. 13-14).
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002), загальною площею 0,0827 га, цільове призначення: 1.11.3 (УКЦВЗ), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2025 №0218 (т.1, а.с. 16-23).
З вказаного акту вбачається, що:
- інформація щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки станом на час складання акту - відсутня;
- довідково: згідно з інформаційною (автоматизованою) підсистемою "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська 14.10.2010 було укладено договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 041010400724; дата закінчення дії договору: 14.10.2013; орендар: Приватна виробничо-комерційна фірма "Олена" (ідентифікаційний код 23650309);
- інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена;
- загальні відомості щодо власника нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс", ідентифікаційний код 40264058, розмір частки: 1/1;
- наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: акт прийому-передачі, серія та номер 1338, 1339, виданий 15.03.2017, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю.;
- під час обстеження встановлено, що: - доступ до земельної ділянки обмежений, з південного боку територія загороджена цегляною огорожею та огорожею з металевого профнастилу, заїзд здійснюється зі сторони проспекту Сергія Нігояна; - на земельній ділянці, в межах кадастрового номеру 1210100000:08:648:0002 розташовано автозаправний комплекс, що складається з одноповерхової будівлі - операторської, перед якою встановлено металевий навіс на опорах, де розміщено 2 паливно-роздавальні колонки на бетонній основі, інформаційного стенду та металевих підземних паливних резервуарів; - поза межами земельної ділянки на автозаправній станції розташовано стаціонарний заправник газу; - на момент обстеження на території автозаправної станції господарська діяльність з продажу пального, а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів не здійснювалась; - на території земельної ділянки наявні зелені насадження, покриття земельної ділянки - бруківка; - площа обстежуваної земельної ділянки, відповідно до кадастрового номеру 1210100000:08:648:000, становить 0,0827 га.
Позивач зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 09.05.2025 №22249/5/04-36-04-05-12 надало інформацію про нараховані та фактично сплачені відповідачем кошти за користування землею, які були враховані під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів (т.1, а.с. 35-40).
Згідно з листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 06.06.2025 №3/13-156 "Про надання інформації" у 2025 році (станом на 05.06.2025) кошти, зокрема, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (ідентифікаційний код 40264058) до бюджету Дніпровської міської територіальної громади на рахунок UA 118999980314060611000004569 по коду бюджетної класифікації доходів 24062200 "Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок" не надходили (т.1, а.с. 55).
Позивач зазначає, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002 за період з 01.01.2022 по 29.05.2025 складає 1 195 052 грн. 19 коп., що підтверджується, зокрема, розрахунком (т.1, а.с. 56), який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок від 29.05.2025 №6 (надалі - Протокол) (т.1, а.с. 57-77).
Так, відповідно до вказаного Протоколу Комісією, зокрема, розглянуто наявні матеріали щодо суми кошів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" щодо земельної ділянки, зокрема, за адресою: просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002) та вирішено, зокрема, затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 1 195 052 грн. 19 коп.
В подальшому позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу від 30.05.2025 №1/5-195 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (т.1, а.с. 78-80).
Позивач зазначає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002, за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 87, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти в розмірі 1 195 052 грн. 19 коп., які мав заплатити за користування нею в період з 01.01.2022 по 29.05.2025, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки; зазначене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Частиною 4 статті 173 Земельного кодексу України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Земельного кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.
Як вбачається з матеріалів справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" 16.03.2017 зареєстровано право власності на автозаправну станцію, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Нігояна Сергія, буд. 87; опис об'єкта: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1200931712101) (Інформаційна довідка від 22.05.2025 №428204498).
З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період: з 01.01.2022 по 29.05.2025 між Дніпровською міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002, відповідачем зазначене не спростовано.
Таким чином, відповідач, як власник об'єкту нерухомого майна, у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Як зазначалось судом, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002 за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, буд. 87 - 1.11.3; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Отже, Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Таким чином, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивачем надано довідку Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" від 29.05.2025 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002 складає: 5 529 436 грн. 91 коп. - у 2022 році; 6 358 852 грн. 45 коп. - у 2023 році; 6 683 153 грн. 92 коп. - у 2024 році; 7 485 132 грн. 39 коп. - у 2025 році (т.1, а.с. 47), а також розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік (т.1, а.с. 49).
Як було встановлено судом, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002), загальною площею 0,0827 га, цільове призначення: 1.11.3 (УКЦВЗ), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2025 №0218.
Відповідно до зазначеного акту:
- інформація щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки станом на час складання акту - відсутня;
- довідково: згідно з інформаційною (автоматизованою) підсистемою "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська 14.10.2010 було укладено договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 041010400724; дата закінчення дії договору: 14.10.2013; орендар: Приватна виробничо-комерційна фірма "Олена" (ідентифікаційний код 23650309);
- інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена;
- загальні відомості щодо власника нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс", ідентифікаційний код 40264058, розмір частки: 1/1;
- наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: акт прийому-передачі, серія та номер 1338, 1339, виданий 15.03.2017, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю.;
- під час обстеження встановлено, що: - доступ до земельної ділянки обмежений, з південного боку територія загороджена цегляною огорожею та огорожею з металевого профнастилу, заїзд здійснюється зі сторони проспекту Сергія Нігояна; - на земельній ділянці, в межах кадастрового номеру 1210100000:08:648:0002 розташовано автозаправний комплекс, що складається з одноповерхової будівлі - операторської, перед якою встановлено металевий навіс на опорах, де розміщено 2 паливно-роздавальні колонки на бетонній основі, інформаційного стенду та металевих підземних паливних резервуарів; - поза межами земельної ділянки на автозаправній станції розташовано стаціонарний заправник газу; - на момент обстеження на території автозаправної станції господарська діяльність з продажу пального, а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів не здійснювалась; - на території земельної ділянки наявні зелені насадження, покриття земельної ділянки - бруківка; - площа обстежуваної земельної ділянки, відповідно до кадастрового номеру 1210100000:08:648:000, становить 0,0827 га.
Як вбачається, отримана позивачем інформація та вказаний акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 30.04.2025 №0218 став підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (надалі - Комісія) при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002.
За результатами звернення Комісією розглянуто наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" щодо земельної ділянки, зокрема, за адресою: просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002) за період з 01.01.2022 по 29.05.2025 та вирішено, зокрема, затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 1 195 052 грн. 19 коп.
В протоколі Комісії від 29.05.2025 №6 (питання 3) зазначено, що запрошення на дане засідання Комісії направлено землекористувачу листом від 27.05.2025 №1/5-180. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс". Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки, зокрема, по просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002) за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 1 195 052 грн. 19 коп.
З долученого до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника внаслідок користування земельною ділянкою площею 827 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 87 (кадастровий номер 1210100000:08:648:0002), без достатньої правової підстави (т.1, а.с. 56) вбачається, що сума безпідставно збережених коштів складає: 1 195 052 грн. 19 коп.
Так, за період з 01.01.2022 по 29.05.2025 загальна сума коштів складає 1 195 052 грн. 19 коп., з яких 291 955 грн. 45 коп. за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 335 748 грн.77 коп. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, 363 037 грн. 34 коп. за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та 204 310 грн. 62 коп. за період з 01.01.2025 по 29.05.2025.
З наданого розрахунку вбачається, що позивачем врахована сплачена відповідачем сума коштів, а саме:
- за 2022 рік у розмірі 95 105 грн. 13 коп.;
- за 2023 рік у розмірі 109 370 грн. 90 коп.;
- за 2024 рік у розмірі 104 783 грн. 43 коп.;
- за 2025 рік у розмірі 9 579 грн. 60 коп.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з відомостей, зазначених Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області у додатку до листа від 09.05.2025 №22249/5/04-36-04-05-12 не вбачається, що саме в такому розмірі відповідачем було сплачено кошти за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002.
Так, у вказаному додатку (т.1, а.с. 37-40) зазначено загальні суми нарахування та сплати відповідачем за низку земельних ділянок, у тому числі, за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002. Без уточнення щодо того, яку саме суму коштів було сплачено відповідачем за кожну окрему земельну ділянку, проте, вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, позивач у розрахунку зазначає, що розмір орендної плати складає 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підтвердження вказаного позивачем надано, зокрема, копію рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2019 №7/47 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати на землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" з додатком (т.1, а.с. 41-43).
Суд звертає увагу на те, що наданий позивачем Додаток до вказаного рішення містить інформацію щодо коду та виду цільового призначення земель згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 (зі змінами) щодо земель транспорту, а саме земель наступних категорій:
- 12.04, що включає землі з цільовим призначенням: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства:
- автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності); річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 7,000% від нормативної грошової оцінки;
- автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 11,000% від нормативної грошової оцінки;
- інші; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 2,300% від нормативної грошової оцінки;
- 12.08, що включає землі з цільовим призначенням: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій:
- автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності); річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 7,000% від нормативної грошової оцінки;
- автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 11,000% від нормативної грошової оцінки;
- інші; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 2,300% від нормативної грошової оцінки;
- 12.11, що включає землі з цільовим призначенням: Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу:
- автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності); річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 7,000% від нормативної грошової оцінки;
- автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 11,000% від нормативної грошової оцінки;
- інші; річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 2,300% від нормативної грошової оцінки.
При цьому, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.05.2025 №НВ-9964291162025 (т.1, а.с. 24-30), земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002 відноситься до категорії земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 1.11.3.
Отже, з наданого позивачем додатку до рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2019 №7/47 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати на землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" не вбачається, який розмір орендної плати на землю встановлено саме для земель категорії: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 1.11.3, до яких належить земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002.
Як зазначалося вище, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9 статті 79-1 Земельного кодексу України).
При цьому, для забезпечення охорони земель та її ефективного використання встановлюються категорії земель за цільовим призначенням.
Частинами 1, 3 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; е) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
При встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення (частина 1 статті 20 Земельного кодексу України.
Земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються, серед інших, органи місцевого самоврядування, здійснюється за рішенням відповідного органу (частина 2 статті 20 Земельного кодексу України).
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 Земельного кодексу України).
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (частина 5 статті 20 Земельного кодексу України).
До того ж, під час формування земельної ділянки, визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Суд також звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем до Управління Держгеокадастру було скеровано заяву (запит) про надання відомостей з Державного земельного кадастру від 10.04.2025 з реєстраційним номером ЗВ-9964344642025, на яку позивачем було отримано повідомлення від 14.04.2025 №РВ-1200492132025 про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру у зв'язку з відсутністю у відомостях Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення земельної ділянки, визначеного відповідно до додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру (т.1, а.с. 48).
Як вбачається, у Додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру "Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок" наведено порівняльну таблицю з відповідністю кодів виду цільового призначення земельних ділянок до УКЦВЗ.
Так, код 1.11.3 згідно з УКЦВЗ відповідає наступним кодам згідно з КВЦПЗ:
03.07 вид цільового призначення: Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
03.10 вид цільового призначення: Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку;
03.17 вид цільового призначення: Для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення.
Натомість кодам згідно з КВЦПЗ 12.04, 12.08, 12.11 не відповідає код 1.11.3 згідно з УКЦВЗ, так:
коду згідно з КВЦПЗ 12.04 вид цільового призначення: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства відповідають наступні коди згідно з УКЦВЗ: 1.14, 2 та 3.2.2;
коду згідно з КВЦПЗ 12.08 вид цільового призначення: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій відповідають наступні коди згідно з УКЦВЗ: 3.2.10 та 1.14.10;
коду згідно з КВЦПЗ 12.11 вид цільового призначення: Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу відповідають наступні коди згідно з УКЦВЗ: 1.14, 1.11.1 та 3.2.10.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0827 га з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002, яка розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна (колишнє найменування - просп. Калініна), 87 є сформованою, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.10.2010 та віднесена до категорії земель землі промисловості, транспорту, електронний комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення за видом цільового призначення вказаної земельної ділянки 1.11.3, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Наданий відповідачем додаток до рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2019 №7/47 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати на землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" не містить відомостей щодо розміру орендної плати на землю для земель категорії: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 1.11.3, до яких належить земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:648:0002.
Відповідно до повідомлення Управління Держгеокадастру у відомостях Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення земельної ділянки, визначеного відповідно до додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру.
З порівняльної таблиці, що міститься у Додатку №59 не вбачається, що код згідно з УКЦВЗ 1.11.3 відповідає кодам згідно з КВЦПЗ 12.04, 12.08, 12.11 та, відповідно не вбачається, що розмір орендної плати за землі з кодом 1.11.3 становить 7,000% від нормативної грошової оцінки.
Додатково суд звертає увагу позивача, що до Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться виключно у вигляді коду цільового призначення, який має формат ХХ.ХХ (5 символів включаючи крапку). Код цільового призначення має відповідати Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).
У разі, коли відомості Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки містять інформацію про код цільового використання УКЦВЗ є необхідність внесення відповідних змін до відомостей Державного земельного кадастру.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд вважає, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення сум грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 29.05.2025 у сумі 1 195 052 грн. 19 коп. є не достатньо вірогідними.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем, а також його аргументи та надана їм правова оцінка.
Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Проте, позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що сума безпідставно збережених відповідачем у період з 01.01.2022 по 29.05.2025 коштів складає саме 1 195 052 грн. 19 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати у справі зі сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058) про стягнення 1 195 052 грн. 19 коп.
2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514).
3. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі №904/2904/25 у вигляді накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058), а саме: автозаправна станція, що складається з: літ.Г-1-операторська, загальною площею 53,8 кв.м., літ.г1}-ганок, літ.г2}-ганок, літ.Д-навіс, літ.Е-навіс, №1-8 - огорожі, №9-рекламно-цінова панель, №10-очисна споруда, №11-резервуар аварійний, №12-15 резервуари для пального, №16-зливний приямок, №17,18-колонки топливороздатні, №20-колонка газ.топливороздатна, №21,22-резервуар газовий, І-мостіння. Примітка: №19 колонка топливороздатна - знесена. (РНОНМ: 1200931712101), що знаходиться за адресою: проспект Сергія Нігояна, будинок 87 в місті Дніпрі та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фінанс" (18005, м. Черкаси, б. Шевченка, буд. 336А; ідентифікаційний код 40264058), в межах суми стягнення в розмірі 1 195 052 (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 19 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.
Відповідно до частини 11 статті 145 Господарського процесуального кодексу України примірник цього рішення після набрання ним законної сили надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
31.10.2025