Справа № 344/19176/25
Провадження № 1-кс/344/7484/25
29 жовтня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна в межах кримінального провадження №12025090000000608, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 Кримінального кодексу України, -
27 жовтня 2025 року заявник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про часткове скасування арешту майна в межах кримінального провадження №12025090000000608 від 20 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що у провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Івано-Франківській областізнаходиться кримінальне провадження №12025090000000608, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексуУкраїни.
20.09.2025 під час огляду місця події слідчим вилучено автомобіль марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який являється власністю заявника, а на момент дорожньо-транспортної пригоди ним керував його син ОСОБА_6 . Вказаний транспортний засіб поміщено на спецмайданчик тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 на автомобіль накладено арешт.
Заявник зазначає, що у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження органом досудового розслідування проведено весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, здійснено огляд автомобіля, проведено інженерно-транспортні експертизи. За специфікою дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі були відсутні видимі механічні пошкодження.
Вилучений автомобіль марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є матеріально вартісним, однак транспортний засіб зберігається на території спец майданчику, хоч і під охороною, проте в неналежних на те умовах, під відкритим небом та дією природних явиш (дощ, вітер, град), що породжує його корозію, призводить до псування і знищення та в цілому до зменшення його товарної вартості.
Крім того, потерпілою стороною не заявлявся цивільний позов, тому він не може розглядатись, як гарантія забезпечення цивільного позову у майбутньому, а навпаки є письмова заява, відповідно до якої ОСОБА_7 не має претензій
За таких обставин заявник просить частково скасувати арешт автомобіля марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони користування та володіння, що накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 у кримінальному провадженні №12025090000000608 від 20.09.2025, та передати вказане майно на відповідальне зберігання власникові ОСОБА_5 (а.с. 1).
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 27 жовтня 2025 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 (а.с.8).
Представник заявника у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав на підставах, викладених у клопотанні, просив задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки в межах даного кримінального провадження призначено експертизи, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частина друга статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною першою статті 98 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно частини дев'ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Як визначено у частині одинадцятій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року накладено арешт на вилучений під час проведення огляду події 20.09.2025 автомобіль марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 (а.с. 2-3).
ОСОБА_5 є власником автомобіля марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 4).
ОСОБА_7 , який є потерпілим у кримінальному провадженні №12025090000000608, не має будь-яких претензій до водія ОСОБА_6 , що підтверджується копією заяви від 21.09.2025 (а.с.5).
У кримінальному провадженні №12025090000000608 призначено інженерно-транспортну експертизу «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» (а.с.11).
У рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), пункт 57, та «East West Alliance Limited», пункт 188). При цьому має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, пункт 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
Слідчий суддя не приймає до уваги посилання заявника про те, що відпала потреба в арешті майна, оскільки досудове розслідування триває та арешт майна застосований з метою збереження речових доказів
Заявником у клопотанні не наведено достатньо доказів, що у подальшому в арешті майна відпала потреба, а також на даному етапі слідчим суддею не встановлено даних, які б не виправдовували на даний час втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.
За висновком слідчого судді, скасування арешту майна станом на даний час може зашкодити ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні та не сприятиме його дієвості та досягненню мети кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя зауважує, що в рамках кримінального провадження арешт речових доказів здійснено саме з метою забезпечення їх збереження у незмінному стані, усунення ризиків зміни речового доказу, знищення чи спотворення відповідних якостей речового доказу, що використовуються під час доказування фактичних обставин, що становлять предмет кримінального провадження.
На переконання слідчого судді, клопотання є недоведеним на даній стадії досудового розслідування та передчасним, що не позбавляє права подання з належним обґрунтуванням після проведення усіх необхідних слідчих дій.
Відтак, враховуючи вищенаведене та те, що заявником не доведено обставин, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, слідчий суддя приходить до висновку, що заявнику слід відмовити у задоволенні поданого клопотання про часткове скасування арешту майна.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 98, 100, 170, 171, 174, 309, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна - відмовити у повному обсязі.
Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1