Справа № 344/19169/25
Провадження № 1-кс/344/7481/25
28 жовтня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 42025090000000002 від 14 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст.209, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, -
Старший слідчий-криміналіст 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області майор юстиції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратуриОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025090000000002 від 14 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 1ст. 209, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, однак не маючи ліцензії на виробництво тютюнових виробів, а також на право оптової та/або роздрібної торгівлі ними, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у січні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення, вирішив зайнятись незаконною діяльністю, пов'язаною із незаконним придбанням, зберіганням, транспортуванням з метою збуту та збутом незаконно виготовлених тютюну та тютюнових виробів, а також незаконним виготовленням тютюнових виробів, які згідно ст. 215 Податкового кодексу України відносяться до підакцизних товарів.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , розуміючи, що самостійно він не зможе здійснювати таку протиправну діяльність, залучив до неї свого знайомого ОСОБА_7 для допомоги йому в придбанні обладнання, сировини та всіх необхідних компонентів для незаконного виготовлення тютюнових виробів, їх транспортування у визначені місця зберігання та безпосередньо до місць кустарного виробництва, а також перевезенні готової незаконно виготовленої тютюнової продукції з метою її подальшого збуту.
Переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_7 на вказану пропозицію ОСОБА_4 погодився.
З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в порушення вимог вищезазначених норм чинного законодавства, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, але не пізніше січня 2025 року,з відома та згоди ОСОБА_7 , підшукав місця для зберігання сировини та готової незаконно виготовленої тютюнової продукції в приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 є, не повідомляючи власників та орендодавців цих приміщень про свої протиправні наміри.
У цей же час ОСОБА_4 , у невстановлених слідством осіб та місці, з відома та згоди ОСОБА_7 , здійснив придбання необхідного обладнання для здійснення незаконного виготовлення тютюнових виробів, зокрема спеціальних станків для набивання тютюном сигаретних гільз, а також фасування незаконно виготовлених сигарет у зіп-пакети по 20 шт.
Крім того, ОСОБА_4 з метою забезпечення безперебійного виготовлення контрафактних тютюнових виробів, з відома та сприяння ОСОБА_7 , залучив до злочинної діяльності своїх знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали за грошову винагороду здійснювати незаконне виготовлення тютюнової продукції по місцю свого проживання в АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 за допомогою спеціального обладнання, отриманого від ОСОБА_4 за сприяння ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_4 , у період січня - червня 2025 року спільно з ОСОБА_7 здійснював придбання у невстановлених слідством осіб сировини для незаконного виготовлення тютюнових виробів (листя тютюну, подрібненого тютюну), а також інших необхідних компонентів - сигаретних гільз з фільтрами, зіп-пакетів та коробок для пакування незаконно виготовлених тютюнових виробів, перевезення яких здійснював у визначені місця зберігання, а також до місць проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім того, у випадках, коли в якості сировини придбавались ОСОБА_4 та ОСОБА_7 листя тютюну, то останні забезпечили їх обробку та подрібнення з метою подальшого використання під час незаконного виготовлення тютюнових виробів, які здійснювали невстановлені особи у невстановленому місці.
У період з січня по 09 червня 2025 року, з метою реалізації спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в порушення вимог вищезазначених норм чинного законодавства,по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , самостійно, без отриманої у встановленому законом порядку ліцензії на виробництво тютюнових виробів, здійснював незаконне виготовлення тютюнових виробів за допомогою спеціального обладнання шляхом вкладення подрібненого тютюну в сигаретні гільзи, їх подальшого пакування в зіп-пакети по 20 шт. в кожний та паперові коробки, облаштувавши свої підсобні та житлове приміщення для вказаної протиправної діяльності.
У свою чергу, ОСОБА_9 у період з січня по 09 червня 2025 року, з метою реалізації спільного злочинного умислу,діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в порушення вимог вищезазначених норм чинного законодавства,по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_5 , самостійно, без отриманої у встановленому законом порядку ліцензії на виробництво тютюнових виробів, здійснював незаконне виготовлення тютюнових виробів за допомогою спеціального обладнання шляхом вкладення подрібненого тютюну в сигаретні гільзи, їх подальшого пакування в зіп-пакети по 20 шт. в кожний та паперові коробки, облаштувавши свої підсобні та житлове приміщення для вказаної протиправної діяльності.
Надалі ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 отримували від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 незаконно виготовлені тютюнові вироби, які збували при невстановлених слідством обставинах, отримуючи незаконну наживу.
09.06.2025 співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області припинено протиправну діяльність ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом проведення санкціонованих обшуків за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 є, під час проведення яких виявлено та вилучено: 648 400 шт. незаконно виготовлених сигарет, 3 станки для набивання сигаретних гільз тютюном, станок для упакування сигарет в зіп-пакети, верстат типу січкарня, 1214,1 кг подрібненого тютюну, 326,5 кг листя тютюну, 12 000 шт. зіп-пакетів, 1 310 656 шт. сигаретних гільз.
Відповідно до висновків експертів №СЕ-19/120-24/8574-БД від 21.07.2025, №СЕ-19/120-24/8577-БД, №СЕ-19/120-24/8576-БД від 22.07.2025, №СЕ-19/120-24/8578-БД від 23.07.2025, №СЕ-19/120-24/8580-БД від 23.07.2025, надані на дослідження зразки речовин рослинного походження, які були вилучені в ході проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 є, являють собою подрібнену рослинну речовину біологічного походження та містять у своєму складі частини рослини тютюн справжній Nicotiana tabacum L. (рід тютюн - Nicotiana L., родина пасльонових - Solanaceae), яка може бути використана для виробництва тютюнових виробів.
Відповідно до висновків експертів №СЕ-19/109-25/11105-ТВ від 28.07.2025 та №СЕ-19/109-25/11108-ТВ від 28.07.2025 надані на дослідження зразки речовин рослинного походження, які були вилучені в ході проведення обшуків за адресами: Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Зібранівка, вул. Боратинського, 24А та АДРЕСА_5 , відповідають наступним визначальним товарним характеристикам згідно Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), розділ - IV «Готовi харчовi продукти; алкогольнi та безалкогольнi напої i оцет; тютюн та його замiнники; продукти, з вмiстом та без вмiсту нiкотину, призначенi для вдихання без горiння; iншi нiкотиновмiснi продукти, призначенi для забезпечення надходження нiкотину в тiло людини», група «Тютюн і промислові замінники тютюну; продукти, з вмістом або без вмісту нікотину, призначені для вдихання без горіння; інші нікотиновмісні продукти, призначені для забезпечення надходження нікотину в тіло людини»; товарна позиція - «Тютюнова сировина; тютюнові відходи»; Товарна підкатегорія - «тютюнові відходи».
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відносяться до категорії нетяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді штрафу від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколах проведених обшуків, висновками судово-біологічних та товарознавчої експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки, ОСОБА_4 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним,оскільки підозрюванийОСОБА_4 може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 грн., зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження.
З огляду на вищевикладене, слідчий за погодженням з прокурором просить ОСОБА_4 визначити розмір застави в межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 280 грн.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 27 жовтня 2025 року, дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав на підставах, викладених у клопотанні, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечували.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частинами першою-другою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частина перша статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У пункті 1 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини восьмої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.
З матеріалів клопотання вбачається, що 24 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України.
Причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколах проведених обшуків, висновками судово-біологічних та товарознавчої експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та інші), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Отже, на даній стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка за суттю представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний усвідомлює, що підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, та він усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення злочинів у разі доведення його вини в суді, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на свідків.
Даний ризик є реальним, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, а тому в силу спільної діяльності та знайомств свідки можуть підпадати під негативний вплив підозрюваного й змінити свої показання або в подальшому відмовитися від них у судовому засіданні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу свідків існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також існує ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_4 може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні та продовжують існують.
Слідчим суддею перевірено можливість застосування запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наступним чином.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органів досудового розслідування та до суду не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також, на думку слідчого судді, в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту та тримання під вартою є найбільш суворими і про їх застосування не заявлено у суді.
Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючи особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 як підозрюваного в нетяжкому злочині може бути застосована застава у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому необхідність визначення саме такого розміру обумовлюється самими обставинами вчинення кримінальних правопорушень, які на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром завданої шкоди, а також майновим становищем підозрюваного.
Слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, а також характеристику підозрюваного, його майновий і сімейний стан, стан його здоров'я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 280 гривень.
Обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, не встановлено, як і не встановлено обставин для визначення застави з іншим більшим та меншим розміром застави для даної категорії злочинів, а визначений слідчим суддею розмір застави зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і такий запобіжний захід буде достатнім, співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Крім цього, вважаю за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного додаткові обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 182, 193, 194, 199, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень нуль копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 26 грудня 2025 рокувключно наступні обов'язки:
-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
-не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду Івано-Франківську область;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
-утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали до 26 грудня 2025 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що, відповідно до частини шостої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, він не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1