Номер провадження: 22-ц/813/5246/25
Справа № 522/17472/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Назарова М. В.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області, третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Сальнікова Зоя Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області в особі свого представника Анзонгер Наталі Сергіївни
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Ковтун Ю.І. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Сальнікова Зоя Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів недоотриманої за життя пенсії,
ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до суду, який мотивувала тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити її чоловіку ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії як інваліду 1А групи, оскільки відповідач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена вище сума складає 143748,38 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/11956/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і позивачка є єдиним його спадкоємцем. На запит нотаріуса до відповідача з листом щодо включення недоотриманої пенсії до складу спадщини, відповідач визнав заборгованість перед ОСОБА_2 у розмірі 143748,38 грн та 32000,00 грн, проте зазначив, що вказана заборгованість до складу спадщини не включається та послався на відсутність відповідного фінансового забезпечення, через що нотаріус відмовив позивачці у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на вимоги ст. 328, 386, 1216, 1218, 1227, ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 52, 91 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просила суд:
1. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка - ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 в розмірі 143748,38 грн та у справі № 420/11956/22 в розмірі 32000 грн;
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка - ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 в розмірі 143748,38 грн та у справі № 420/11956/22 в розмірі 32000 грн, всього 175748,38 грн;
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
21.11.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Головним управлінням, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/1507/22, яке набрало законної сили 31.05.2022, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 та на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 по справі № 420/11956/23, яке набрало законної сили 28.07.2023, проведено перерахунок з 01.07.2022. Нарахована доплата до пенсії становить 143748,38 грн і 32000,00 грн відповідно. Виплата нарахованої доплати пенсії у вказаній сумі підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена заборгованість пенсії не виплачена. Вказав, що позивачка у шестимісячний строк після смерті отримувача пенсії не зверталася до Головного управління зі зверненням про виплату нарахованих на виконання рішення суду і невиплачених сум пенсії, не надала документів, що права та обов'язки померлого перейшли до неї. Зазначив, що оскільки позивачка не була стягувачем по справі № 420/1507/22 та № 420/11956/23, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду, відсутнє (а.с. 33 - 34).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Сальнікова Зоя Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів недоотриманої за життя пенсії, задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка - ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 в розмірі 143748,38 (сто сорок три тисячі сімсот сорок вісім грн 38 коп.) гривень та у справі № 420/11956/22 в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка - ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 в розмірі 143748,38 (сто сорок три тисячі сімсот сорок вісім грн 38 коп.) гривень та у справі № 420/11956/22 в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень, всього 175748,38 (сто сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім грн. 38 коп.) гривень.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1757,48 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім грн. 48 коп.) гривень.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Анзонгер Н.С. вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що суми коштів на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду у справах №№ 420/1507/22, 420/11956/23 були нараховані, але не були виплачені ОСОБА_2 за життя через відсутність відповідного фінансування.
Судом не взято до уваги, що сума пенсії, на яку померлий отримувач пенсії мав право, виплачується в порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Статтею 61 цього закону визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 560/14067/21. Отже, судом не враховано інший підхід до регулювання спірних правовідносин для пенсій військовослужбовців, через що помилково не звернув уваги на неналежний спосіб захисту своїх прав, обраних позивачкою, оскільки вона протягом шести місяців не зверталася до відповідача про виплату їй нарахованих, але не отриманих пенсійних виплат, і не довела, що до неї перешило таке право в силу вимог закону. Крім того, суд втрутився у діяльність державних органів, що здійснюються ними у межах законом наданих повноважень на власний розсуд, та помилково вирішив стягнути конкретні грошові суми, а не уповноважив прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певнії дії чи утриматися від їх вчинення.
Таким чином суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з ГУ ПФУ у Одеській області грошових коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка в особі свого представника ОСОБА_3 апеляційну саргу не визнала, оскільки судом ухвалене рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки неотримані за життя пенсійні виплати чоловіка позивачки є спадщиною у розумінні вимог ЦК України як неодержані членом сім'ї померлого протягом 6 місяців після смерті такого.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 вказаної норми).
До судового засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримано 08.09.2025 1:50:07 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 109а), представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Анзонгер Н.С. повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримала 08.09.2025 01:50:07 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 109б); позивачка ОСОБА_1 вважається повідомленою у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її повноважний представник повістку отримав 08.09.2025 01:50:07 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 109б.зв.); як і 3-я особа державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Сальнікова Зоя Володимирівна повістку отримала 08.09.2025 02:04:12 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 109зв.), що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, від представників сторін - адвоката Панчошака О.Д. та ОСОБА_4 08.09.2025 та 28.09.2025 надійшли заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника та представника відповідача (а.с. 111, 113). Другий просить апеляційну скаргу задовольнити, перший - відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить актовий запис про смертьі № 12174, складений 18 грудня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та видане 18 грудня 2023 року на його підставі свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 14).
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , яке видано 14.02.2024 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 13).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом № 1500-0505-8/87925 від 11.06.2024 повідомило державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Сальнікову З. про те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/1507/22, яке набрало законної сили 31.05.2022, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 та на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 по справі № 420/11956/23, яке набрало законної сили 28.07.2023, проведено перерахунок пенсії з 01.07.2022. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі № 420/1507/22 за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 в сумі 143748,38 грн та по справі № 420/11956/23 за період з 01.07.2022 по 31.10.2023 в сумі 32000,00 грн підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 зазначена заборгованість пенсії не виплачена (а.с. 18-19).
Постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Сальнікової З.В. від 30.07.2024 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотримані виплати (пенсія), після смерті ОСОБА_2 (а.с. 17).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за позивачкою право вланості в порядку спадкування за законом на нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/1507/22 в розмірі 143748,38 (сто сорок три тисячі сімсот сорок вісім грн. 38 коп.) гривень та у справі № 420/11956/22 в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень та стягуючи вказані суми з відповідача на користь позивачки, суд виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог протягом розгляду справи.
Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що рішеннями Одеського окружного адміністративного суду № 420/1507/22 від 29.04.2022 та у справі № 420/11956/22 від 27.06.2023 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали чоловіку позивачки залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
За викладених обставин, суд правильно задовольнив позовні вимоги у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума коштів на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду у вищенаведених справах не була виплачена ОСОБА_2 за життя через відсутність відповідного фінансування, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду з підстав не передбачених законом, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.
Аргументи заявника про те, що сума пенсії, на яку заявник мав право на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не входить до складу спадщини, є неспроможними, оскільки у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими (постанова Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Такої ж позиції про застосування відповідних норм права притримується Верховний Суд і в постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка проживала разом із померлим станом на час його смерті за однією адресою, звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , докази наявності інших спадкоємців відсутні, а тому позивачка успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, а твердження заявника про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є помилковим власним тлумаченням вимог закону останнім.
Отже аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними, а помилкове не зазначення судом в мотивувальній частині норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не призвело до неправильного вирішення справи. Натомість, не може бути скасоване правильне по суті рішення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Анзонгер Наталі Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький