Номер провадження: 22-ц/813/5420/25
Справа № 686/3344/25
Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.
Доповідач Комлева О. С.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, постановлену під головуванням судді Бобровської І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація, держави Україна про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
встановив:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до держави Російська Федерація, держави Україна про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого
2025 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 передана для розгляду за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скаржника, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху не взяв до уваги, що судовий збір не справляється за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а також від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовом до держави агресора російської федерації про відшкодування завданої моральної та/або майнової шкоди. Крім того, позивачем до позовної заяви була долучена копія посвідчення, згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.
Відзиву до апеляційного суду не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд справи на 21 жовтня 2025 року були сповіщена належним чином (а.с. 87-90).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Суд апеляційної інстанції наділений правом переглядати в апеляційному порядку ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат відповідно до п.13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що положення п. 11 ч. 2 ст. 3, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають до застосування у цій справі. Крім того, вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій (прирівняної до нього особи).
Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, виходячи з наступного.
Позивачем додано до позову посвідчення серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції закцентував увагу на тому, що позивач розраховує на пільги які встановлені законодавством України саме як учасник бойових дій.
Проте, суд не звернув увагу на наступне.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказав відповідачів Державу Україну та державу-агресора російську федерацію, та просив суд стягнути з держави-агресора російської федерації на його користь в рахунок одноразового відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі 15 млн. грн., стягнути з Держави України в рахунок одноразового відшкодування 1 грн. моральної шкоди, завданої йому порушенням його права на мир та 1 грн. за порушення його права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності внаслідок неналежного виконання своїх позитивних обов'язків.
Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI визначені платники та об'єкти сплати судового збору, а також особи, які звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до п. 11 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналіз вказаної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, які внаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройного конфлікту російської федерації вимушено переселилися з тимчасово окупованих територій України, були поранені, перебували в полоні, незаконно були позбавлені волі або викрадені, а також внаслідок таких дій було порушено їх право власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Суд не звернув увагу на те, що за вимогою до держави Україна про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади, судовий збір не справляється, а за вимогою до держави російська федерація про стягнення моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, ОСОБА_1 користується пільгами щодо сплати судового збору.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не зазначено та не надано доказів того, що в умовах збройної агресії Російської Федерації органи держави Україна та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, ухвалювали незаконні рішення, в інший спосіб незаконно діяли, внаслідок чого це призвело до негативних наслідків у виді моральний страждань позивача, зокрема не вказано хто, коли та які незаконні рішення приймав, та які наслідки вони мали для позивача.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що наявність чи відсутність факту заподіяння шкоди встановлюється судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження при вирішенні питання, чи звільнений заявник від сплати судового збору.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 463/5308/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 759/25340/21.
Крім того, слід зазначити, що позивач, серед іншого, зазначив і як підставу для звільнення від сплати судового збору статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив, що вказаний закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, тому вказана норма не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду в даній цивільній справі, оскільки не охоплюються сферою дії цього закону. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, однак звертає увагу, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним та не призводить до ускладнень та ігнорування головної мети правосуддя.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).
Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд по даній справі не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху - скасувати та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація, держави Україна про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий __________________________________О.С. Комлева
Судді __________________________________ М.М. Драгомерецький
__________________________________ С.М. Сегеда