Номер провадження: 22-ц/813/2944/25
Справа № 509/504/21
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Лозко Ю. П.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про встановлення сервітуту на земельну ділянку,
встановив:
29 січня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15 лютого 2022 року, просила:
- встановити їй, як власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0162, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 » постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку № НОМЕР_2 кадастровий номер 5123755800:01:001:0163, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на право прокладання та експлуатації водопроводу й каналізаційних мереж (комунікацій) на свою земельну ділянку № 8 по земельній ділянці АДРЕСА_2 ; на право технічного обслуговування та проведення ремонтних робіт свого водопроводу та каналізаційних мереж (комунікацій) на земельній ділянці АДРЕСА_2 ; на право відводу води із своєї земельної ділянки №8 до каналізаційного люку по земельній ділянці № НОМЕР_2 ; на право проходу до свого водопроводу та каналізаційних мереж (комунікацій) на земельній ділянці АДРЕСА_2 ;
-визначити істотні умови сервітуту: об'єкт сервітутного права - земельна ділянка АДРЕСА_3 , площею 0,0235 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0163, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; строк сервітут - постійний; плата за користування сервітутом - безоплатний; вид сервітуту - право прокладання та експлуатації водопроводу й каналізаційних мереж (комунікацій) на земельну ділянку №8 по земельній ділянці АДРЕСА_3 ; право технічного обслуговування та проведення ремонтних робіт водопроводу та каналізаційних мереж (комунікацій) на земельній ділянці АДРЕСА_3 ; право відводу воді із земельної ділянки №8 до каналізаційного люку по земельній ділянці АДРЕСА_3 ; право проходу до водопроводу та каналізаційних мереж (комунікацій) на земельній ділянці АДРЕСА_3 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка та її родина проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 .
Зазначений вище будинок належить позивачці та її чоловіку ОСОБА_3 на праві приватної власності у рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2014 року.
По сусідству із позивачкою у будинку під АДРЕСА_3 за вказаною вище адресою проживає ОСОБА_4 , яка є власницею зазначеного вище будинку та земельної ділянки площею 0,0235 га, яка знаходиться під цим будинком.
Позивачка зверталася до ОСОБА_4 з питанням щодо облагодження водно-каналізаційних комунікацій до свого будинку, оскільки це питання могло бути вирішене саме через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 , так як водопостачальні комунікації в ж/м «Ульянівка» заходили до колодязя, що знаходиться на вулиці прямо біля воріт будинку відповідачки.
Від колодязю, що знаходиться біля воріт будинку відповідачки водопостачальні комунікації розходилися на два будинки - АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , оскільки до вулиці ж/м «Ульянівка» першим прилягає саме земельна ділянка й будинок відповідачки, а земельна ділянка і будинок позивачки виходить воротами на сторону житломасиву «Райдужний», то до будинку позивачки водопостачальні комунікації могли проходити лише під землею через двір відповідачки.
Зі сторони житломасиву «Райдужний» до воріт будинку позивачки виходить забетонована дорога житломасиву шириною близько 5 метрів, де проїжджає і паркується автотранспорт жителів квартир, а також забетонований дитячий майданчик цього житломасиву. Жодних відкритих водопостачальних комунікацій від 10-ти поверхових будинків житломасиву у цьому місці не проходить, а вся земля забетонована.
Нахил земельної ділянки, що належить позивачці, дозволяє побудувати зливну каналізацію саме у напрямку колодязя, що знаходиться біля воріт будинку відповідачки.
Після звернення позивачки, відповідачка погодилася на підключення водно-каналізаційних комунікацій через двір свого будинку за відповідну плату у розмірі 8000 доларів США, про що ОСОБА_4 власноруч написала розписку.
Нотаріально посвідченою заявою від 24 липня 2015 року ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки № НОМЕР_1 А надала позивачці, як власнику земельної ділянки №8 згоду на влаштування водопроводу й каналізації з правом прокладання таких та проведенням відповідних робіт через земельну ділянку №8А на земельну ділянку № НОМЕР_1 .
Крім цього, згоду аналогічного змісту було надано ОСОБА_4 окремим листом в організацію ТОВ «Інфоксводоканал», яке розробило проект та здійснило прокладання й підключення водопроводу до земельної ділянки АДРЕСА_6 .
В результаті водопровід і каналізація, згідно з проектом ТОВ «Інфоксводоканал» були підключені до будинку і земельної ділянки позивачки через земельну ділянку №8А.
Однак у подальшому, ОСОБА_4 вчиняла дії спрямовані на відключення будинку, де мешкає позивачка та її родини від водопостачання, остаточно відключивши будинок позивачки від комунікацій 25 жовтня 2020 року.
Позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_4 з вимогою припинити протиправні дії щодо відключення водопостачання та каналізації, на що відповідачка не реагувала або ж заявляла бажання отримати додаткові грошові кошти.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2022 року замінено відповідача ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_2 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Окрім обставин, якими обґрунтовано позов, скаржниця посилається на те, що звертаючись до суду з цим позовом нею надано витяг із державного земельного кадастру, де чітко вказані всі характеристики земельної ділянки, яка належить відповідачу, кадастровий план та межі земельної ділянки АДРЕСА_3 , тому посилання суду першої інстанції на відсутність технічної документації щодо вказаної ділянки, та документів про її межі є необґрунтованими.
Суд першої інстанції не взяв до уваги і надану позивачкою план-схему топографо-геодезичного розташування земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .
Крім цього, суд першої інстанції не врахував, наданий позивачкою «Проект водопостачання та водовідведення», розроблений ТОВ «Інфоксоводоканал», який фактично встановлює технічну схему здійснення водопостачання та водовідведення на земельній ділянці відповідача.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
В судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Орловський Б.М. підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами скарги.
Відповідач ОСОБА_2 , ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржниці ОСОБА_1 та її представника, адвоката Орловського Б.М., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не у повній мірі, виходячи з такого.
Cудом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2014 року в рівних частинах є власниками садового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 268,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,236 га., цільове призначення для садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:001:0162 (т. 1, а.с.13-23).
Власником земельної ділянки площею 0,0235 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:001:0163, після смерті ОСОБА_4 , на підставі договору поділу спадщини від 17 грудня 2021 року є ОСОБА_2 (т.2 а.с. 113-115).
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки відповідача, площею 0,0235 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0163, вона межує: А до Б із землями ОСОБА_5 , від В до Г із землями ОСОБА_6 , від Г до А із вул. Гранітною (т.1 а.с. 26-28).
24 липня 2015 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально-посвідченої заяви, надала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згоду на влаштування водопроводу та каналізації, з правом прокладання таких, у тому числі через належну їй земельну ділянку, у відповідності з проектом, з яким вона ознайомлена (т.1 а.с. 32).
Крім цього, ОСОБА_4 надала письмовій дозвіл проведення водопроводу та каналізації до будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 , по її земельній ділянці, до мережі абонентського водопроводу (т.1 а.с. 33).
Згідно розписки ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 5 тисяч доларів США авансу за підключення до каналізації і води. Додатково отримала 3 тисячі доларів США за підключення (т.1 а.с. 34).
ТОВ «Інфокс» складено проект водовідведення, водопостачання і встановлення водомірного вузла у садовому будинку, який належить ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41-43).
Зазначений вище проект складено на підставі технічних умов №4703-29/2191 від 19 серпня 2015 року на приєднання садового будинку до централізованої системи водопостачання і водовідведення с. Мізікевича. Серед умов водопостачання та водовідведення зазначено, що точка підключення до централізованих мереж водопроводу та каналізації є абонентський водопровід та каналізація, які проходять в районі знаходження об'єкту, згідно дозволу ОСОБА_4 і Таїровського товариства садоводів-бджолярів (т.1 а.с. 44-50).
17 липня 2020 року позивачка звернулася до ОСОБА_4 у письмовій формі з листом у якому просила відновити водопостачання (т.1 а.с. 51-55).
18 листопада 2020 року Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» у відповідь на запит ОСОБА_1 від 16 листопада 2020 року щодо підключення будинку до внутрішньо квартальних мереж водопроводу і каналізації ж/м Радужний надало інформацію про те, що таке підключення неможливе відкритим способом, оскільки у дворах будинків завершено благоустрій (покладена плитка, установлені дитячі площадки, посаджені газони і багаторічні рослини), а закритим способом (проколом) прокладення неможливе, оскільки лінія прокладки перетинає підземні комунікації, у тому числі газопровід і силові електричні кабелі (т.1 а.с. 180).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належних доказів, а саме, технічну документацію на землю та встановлені межі ділянки в натурі, а технічні умови для водопостачання та водовідведення та установка водомірного узла, які розроблені установою яка поставляє воду, не свідчать про наявність технічної документації на землю.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зауважує про таке.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.
Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Частина перша статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частиною першою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі N 686/18456/18 від 12 квітня 2022 року у справі N 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі N 345/4572/20, від 13 березня 2023 року у справі N 297/363/18).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.
З матеріалів справи убачається, що земельна ділянка будинку АДРЕСА_3 , співвласницею якої є позивачка, окрім земельної ділянки будинку АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу, також межує із суміжними земельними ділянками, власниками яких згідно кадастрового плану земельної ділянки, є ОСОБА_5 (земельна ділянка будинку АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_6 (земельна ділянка будинку АДРЕСА_8 ).
Матеріали справи не містять, а позивачкою усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є її процесуальним обов'язком, не надано доказів, які б свідчили, що встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідачки - це єдине можливий спосіб для задоволення її потреб з технічного обслуговування водопровідних комунікацій, та неможливості підключення до засобів водопостачання та водовідведення за допомогою інших суміжних земельних ділянок.
Отже, позивачкою не доведено, що земельний сервітут, який остання просить встановити, має проходити саме через земельну ділянку, яка належить відповідачці, як і те, що запропонований позивачкою варіант є єдиним можливим та найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут.
Крім того, позивачкою не наведено обґрунтувань, як і не надано доказів необхідності встановлення земельного сервітуту, не на конкретно-визначену частину земельної ділянки 5123755800:01:001:0162, а на всю її площу (0,0235 га). Так позивачкою не зазначено доступ до якої частини земельної ділянки відповідачки (та встановлення на такій сервітуту) є необхідним для задоволення її потреб щодо прокладання та експлуатації водопостачання та водовідведення.
Позивачкою не надано суду висновку експерта або спеціаліста у відповідній галузі, на підтвердження неможливості здійснення прокладання водопровідних комунікацій іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту на суміжної земельної ділянки, належної відповідачці, який би визначав необхідний обсяг такого сервітуту та частину земельної ділянки щодо якої встановлення земельного сервітуту є необхідним.
При цьому лист Обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» від 18 листопада 2020 року, не є належним доказом на підтвердження підстав позову, оскільки останній не є експертом чи спеціалістом у відповідній галузі, і його твердження щодо неможливості підключення будинку, співвласником якого є позивачка, до комунікацій з водопостачання та водовідведення, ґрунтуються лише на суб'єктивних судженнях.
Отже позивачкою не доведено належними доказами обставини, якими обґрунтовується позов.
У відповідності до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що вирішуючи цю справу суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, однак помилився в мотивах ухваленого рішення, що відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року потрібно залишити без змін.
Згідно з положеннями ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення, а саме викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова