Номер провадження: 22-ц/813/1195/25
Справа № 495/13247/23
Головуючий у першій інстанції Мишко В.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицький В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей,
встановив:
У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь у якості додаткових витрат на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- понесені витрати у сумі 36 148,51 грн;
- стягувати щомісячно з відповідача на її користь додаткові витрати на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 7 500 грн, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 07.12.2023 року до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.03.2021 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у сумі 4 790 грн.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.06.2022 року з відповідача стягнуто частину, понесених за період 2020-2021 років, додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 17429,05 грн.
За період 2022-2023 років відповідач матеріально дітей не забезпечує, у тому числі під час їх стаціонарного та амбулаторного лікування, станом на 31.10.2023 року заборгованість зі сплати аліментів складає 65 469,20 грн (а.с.32).
Позивачка зазначає, що весь тягар матеріального забезпечення дітей покладено особисто на неї, при цьому вона працює вчителем ОСОБА_5 загальноосвітньої школи, і їй важко утримувати дітей самотужки, на її звернення щодо надання матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не реагує. Діти за станом здоров'я та для забезпечення їм належного рівня фізиологічного розвитку та розвитку здібностей потребують додаткових витрат. Так, молодший син ОСОБА_6 має інвалідність з дитинства, а старший син ОСОБА_7 має вади зору.
Згідно медичних призначень, що підтверджуються медичними довідками та квитанціями, діти регулярно проходять курси лікування та медичні обстеження, забезпечуються ліками та медичними процедурами на загальну суму, яка склала за рік близько 72 297,02 грн (станом на 30.11.2023 року), що складається з наступного: ліки та медичні препарати - 40 697,02 грн; діагностика, обстеження - 5 700 грн (медичний нейродіагностичний центр доктора Колкер: ЕЕГ (30.12.2022 року, 10.03.2023 року, 20.08.2023 року - по 800 грн, всього 2 400 грн); Ехо-ЕГ (30.12.2022 р., 10.03.2023 року, 21.08.2023 року - по 300 грн, всього 900 грн, УЗД доплер (10.03.2023 р.-500 грн); ООО «Центр лазерной коррекции зрения «Тарус» (25.11.2022 року -700 грн, 25.08.2023 року -300 грн, 22.11.2023 р. 900 грн); транспортні витрати -23500 грн (21 поїздка до лікарень, аптек, масажу у м. Білгороді-Дністровський по 10 літрів бензину вартістю 50 грн. за літр - всього 10500 грн, 13 поїздок до м. Одеси до медичних закладів по 20 літрів бензину вартістю 50 грн. за літр - всього 13 000 грн.); ЛФК - 2400 грн. (заняття з ЛФК проводяться на базі клубу «Десантник» в м. Білгород-Дністровський два рази на тиждень з 17.00 до 19.00, вартість занять за місяць складає 800 грн, вартість проїзду складає 500 грн - на одне заняття, (було проведено чотири заняття, тобто загальна вартість витрат складає 2400 грн).
Також, сину ОСОБА_8 потрібен масаж курсами 3 рази на рік, вартість одного курсу складає 8 000 грн (800 грн х 10 сеансів), згідно прайсу Студії масажу «ЛОТОС» в м. Білгород-Дністровський, на постійній основі призначено психологічну та логопедичну корекцію, проводить такі заняття тільки Дитячий центр «Крошка РУ» в м. Білгород-Дністровський, вартість одного заняття коштує відповідно 400 грн. і 350 грн. Для цього ОСОБА_8 необхідно возити до відповідних фахівців, які знаходяться в м. Білгород-Дністровський хоча б 2 - 3 рази на тиждень, вартість тільки двох занять складає 1500 грн на тиждень, а в місяць - 6000 грн.
Додаткові витрати, пов'язані зі станом здоров'я дітей в цінах на теперішній час фактично склали 72 297,02 грн (без врахування витрат на масаж і психологічну та логопедичну корекцію, ЛФК враховано за 4 заняття з 8 на місяць).
Отже, позивачка вважає, що додатково необхідно врахувати: вартість трьох курсів масажу на рік - 8000 грн. х3курси = 24 000 грн; вартість двох занять на тиждень на протязі року з психологічної та логопедичної корекції - 6000 грн х 12 місяців = 72 000 грн; вартість занять з ЛФК -800 грн. х 12 місяців = 9 600грн, тобто додатково загальна сума складає 105 600 грн на рік.
Тож, з урахуванням фактично витрачених коштів та коштів, які необхідні для виконання призначень лікарів, на рік дітям у якості додаткових витрат необхідно 72 297,02 + 105600= 177 897,02 грн, тобто по 88 948,50 грн на кожного з батьків, що в місяць складає близько 7 500 грн.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у якості додаткових витрат на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 понесені витрати у сумі 36 148,51 грн, та стягнуто щомісячно додаткові витрати у розмірі 3000 грн, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 07 грудня 2023 року до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У поданій до суду апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на обставини якими обґрунтовувались заперечення проти позовних вимог ОСОБА_2 , а також недоведеність позивачкою розміру заявленої суми понесених додаткових витрат, вказує про порушення судом норм процесуального права, та не правильне застосування норм матеріального права, тому простить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивачки додаткові витрати на дітей понесені у розмірі 10 000 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковому, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не у повній мірі відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 суд керувався вимогами ст. 185 СК України, і виходив з того, що позивачкою доведено обставини щодо фактично понесених нею додаткових витрат на дітей сторін, що були викликані особливими обставинами, у сумі 72 297,02 грн, водночас сума додаткових витрат, які позивачка просить стягувати щомісяця з відповідача, а саме у розмірі 7500 грн, не підтверджується відповідними доказами, тож зважаючи на розмір фактично понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на минулий рік, суд дійшов висновку про доцільність щомісячного стягнення з відповідача 3 000 грн додаткових витрат.
Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесених останньою додаткових витрат, пов'язаних зі станом здоров'я їх дітей, проте, не погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для щомісячного стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на таке.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.03.2021 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у сумі 4 790 грн.
Колегія суддів, ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), погоджується із висновками суду першої інстанції, про доведеність позивачкою тих обставин, що відповідно до медичних призначень обидві дитини регулярно проходили курси лікування та медичні обстеження, забезпечувались ліками та медичними процедурами на загальну суму, яка станом на 30.11.2023 року склала за рік 72 297,02 грн, що підтверджуються наданими позивачкою медичними довідками та квитанціями.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, приймаючи участь у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , у судовому засіданні зазначив, що він згоден сплатити позивачці понесені нею витрати у сумі 36 148,51 грн., але не згоден щодо вимог про стягнення з нього щомісячно додаткових витрат у сумі 7 500 грн., оскільки його заробітна плата складає 8 000 грн на місяць та все майно він залишив дітям, тому його матеріальне становище не дозволяє сплачувати таку суму щомісячно.
При цьому, колегія суддів зауважує, що аналіз статті 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні безпосередньо особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Отже суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26 серпня 2020 року у справі N 336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно усталеної судової практики, до додаткових витрат відносять: а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі; б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками; в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там); г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачкою необхідності стягнення на майбутнє додаткових витратах на дітей, оскільки такі, попри протилежні посилання ОСОБА_2 , не є передбачуваними, у розуміння 185 СК України.
Дійсно, з матеріалів справи убачається наявність у дітей сторін розладів здоров'я, які зумовили здійснення додаткових витрат: проведення обстежень, придбання лікарських препаратів, проходження фізіопроцедур. Водночас, у порушення вимог ст. 12, 77-81 ЦПК України, з доказів, що містяться у справі неможливо встановити, що такі є тривалими та вимагають регулярного повторення вказаних витрат (необхідність та частота проходження медичних оглядів та діагностичних обстежень, необхідність проведення таких у приватних медичних закладах, тривалість призначеного лікування та його актуальна вартість, тощо).
Верховний Суд у справі №520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Проте, доказів понесення додаткових витрат, пов'язаних з її лікуванням на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у майбутньому, як у розмірі заявленому позивачкою ОСОБА_2 , так і у визначеному судом першої інстанції, матеріали справи не містять.
Також, щодо стягнення додаткових витрат на лікування дитини, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №320/383/19 виснував, що стягнення додаткових витрат на утримання дитини, пов'язаних з її лікуванням, здійснюється лише у разі, якщо такі витрати підтверджені належним чином, і судом має враховуватись не лише наявність документів про понесення таких витрат позивачем, але і про їх підставність та необхідність, як таких, що зумовлені особливими обставинами.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення позову ОСОБА_2 з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, проте не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь додаткових витрат щомісяця.
При цьому, колегія суддів зауважує про не доведення скаржником належними та достатніми доказами, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, обставин, що його матеріальне становище не дозволяє забезпечити оплату додаткових витрат на лікування неповнолітніх дітей, які понесла позивачка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь додаткових витрат щомісяця скасуванню, та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду потрібно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2024 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 щомісяця на її користь додаткових витрат на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 07.12.2023 року, до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні таких позовних вимог.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П.Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова