31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 362/6263/21
провадження № 61-13501ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Людмила Петрівна, на постанову Київського апеляційного суду
від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Головком О. С., задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Відповідно до висновку судового експерта № 1-15/07 від 15 липня 2024 року, виконаного судовим експертом Сверидою О. М, за варіантом №2:
- виділено у користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:04:039:0120 площею 0,0320 га (320 м2), межі якої проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-4, та розмірами відрізків: 13,92м-4,09м-7,93м-3,49м-12,51м-8,31м-3,97м-4,34м-0,37м-0,36м-4,0м-2,0м-13,79м-8,19м.
- виділено у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:04:039:0120 площею 0,0320 га (320 м2), межі якої проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 1-2-3-17-16-18-14-13-12-11-10-9-1, та розмірами відрізків: 28,46м-3,94м-9,34м-13,79м-4,0м-2,0м-0,36м-0,37м-4,34м- 3,97м-8,31м-10,73м.
Для забезпечення доступу до відповідних частини житлового будинку виділено у спільне користування співвласників частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:04:039:0120 площею 0,0008 га (8 м2), межі якої проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 14-18-16-15-14, та розмірами відрізків: 2,0м-4,0м-2,0м- 4,0м.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року заяву ОСОБА_2. про ухвалення додаткової постанови задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у загальному розмірі 46 170 грн, з яких: судовий збір - 2 270 грн, витрати на проведення експертизи - 28 900 грн, витрати на правову допомогу - 15 000 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кривши Л. П., на постанову Київського апеляційного суду
від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 13 березня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі № 362/6263/21 повернуто особі, яка її подала.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Л. П., втретє звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Л. П., не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено відповідний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 вже двічі зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначала, зокрема, застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кривши Л. П. визнано неподаною та повернуто. Верховний Суд зазначив, що у поданій касаційній скарзі не наведено передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Наголошено на тому, що посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду України мають рекомендаційний характер.
Ухвалою Верховного Суду від03 вересня 2025 року повернуто ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого
2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року з підстав неусунення у повному обсязі недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2025 року, а саме: невиконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення. Суд встановив, що в уточненій касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , зокрема, посилається на неврахування апеляційним судом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року. Суд підкреслив, що постанови Пленуму Верховного Суду України не є судовими рішеннями Верховного Суду/Верховного Суду України.
Залишивши поза увагою висновки Верховного Суду , ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Л. П., втретє подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, у якій вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування норм, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Разом з тим, заявниця не посилається на постанови Верховного Суду, які містять висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який не врахував суд апеляційної інстанції при розгляді справи.
Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Разом з тим учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Л. П., втретє звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, не усунула обставин, що стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, належним чином не вказала підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених процесуальним законом.
Повторне звернення з касаційною скаргою можливо лише у випадку, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, однак ОСОБА_1 втретє подає касаційну скаргу, не обґрунтовуючи належним чином підстави касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, не обґрунтувала належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, подана касаційна скарга підлягає поверненню.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кривша Людмила Петрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников