31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 486/105/24
провадження № 61-13235ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мураль Ольга Миколаївна, на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» про зобов'язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та моральної шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСП «Едем», в якому просив зобов'язати відповідача видати належну йому трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня по 15 березня 2023 року у розмірі 20 929,65 грн та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 15 березня 2023 року по день прийняття судом рішення, а також грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ПСП «Едем» повернути ОСОБА_1 трудову книжку та зобов'язано ОСОБА_1 отримати у ПСП «Едем» належну йому трудову книжку.
Стягнуто з ПСП «Едем» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 05 січня 2023 року по 10 січня 2023 року включно у сумі 908,04 грн.
Стягнуто з ПСП «Едем» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у сумі 2 978,80 грн.
Стягнуто з ПСП «Едем» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2 000,00 грн.
Відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ПСП «Едем» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2025 року залишено без змін.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мураль О. М., засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду
від 16 вересня 2025 року, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2025 року змінити, стягнути з ПСП «Едем» на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01 січня по 15 березня 2023 року у розмірі 20 929,65 грн, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 15 березня 2023 року по 21 травня 2025 року у розмірі 171 846,57 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має заначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мураль О. М., не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Заявник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), однак не зазначає які саме пункти частин першої та третьої статті 411 ЦПК України є підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій і не вказує у чому полягають порушення. Крім того, не наводить обов'язкові підстави передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження
у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
У касаційній скарзі заявник підставами касаційного оскарження визначено частини першу, третю статті 411 ЦПК України, які передбачають направлення справи на новий розгляд за результатом касаційного перегляду судових рішень, однак у прохальні частині касаційної скарги заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Таким чином сформульована прохальна частина касаційної скарги не в повній мірі відповідає повноваженням суду касаційної інстанції у взаємозв'язку з визначеними заявником підставами касаційного оскарження судових рішень.
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені статтею 389 ЦПК України, та сформувати прохальну частину касаційної скарги з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України, додати копії касаційної скарги з доданими до неї документи відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мураль Ольга Миколаївна, на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 14 листопада 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников