125/1901/25
3/125/691/2025
Іменем України
27.10.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 51 КУпАП України ,-
ОСОБА_1 05.09.2025 року близько 22.00 год., перебуваючи на ставку «Мар'янівка» в с. Мар'янівка викрав товарної риби на суму 1015 гривень, чим завдав матеріального збитку СТОВ «Прогрес».
У судовому засіданні 27.10.2025 ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся.
Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №667342, та зібраними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667342 від 23.09.2025 дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Тобто обов'язковою умовою настання відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП є вартість викраденого чужого майна на момент вчинення правопорушення, що не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатної особи становить 3028 грн, таким чином податкова соціальна пільга (неоподаткований мінімум доходів громадян) дорівнює - 1514 грн. Тому 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів станом на 01.01.2025 року становить 757 грн.
Частина 2 ст. 51 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.51 КУпАП, оскільки вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення, становить 1015,00 грн., тобто більше 0,5 та менше ніж два неоподатковувані мінімумі доходів громадян.
Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вартість викраденого чужого майна на момент вчинення правопорушення, що не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що станом на 01.01.2025 року становить 757 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Судом враховується, що санкція частини 1 ст. 51 КУпАП передбачає відповідальність, у вигляді накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
В свою чергу санкція частини 2 ст. 51 КУпАП передбачає відповідальність накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 51 КУпАП на ч.2 ст. 51 КУпАП, порушуються його права та погіршується його становище.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що аналіз доказів, які містяться в матеріалах справи дають підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП є доведеними поза розумним сумнівом та до останнього слід застосувати адміністративне стягнення необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових порушень у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 1 ст. 51, ст. 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: