29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3858/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 (головуюча - Ярош А. І., судді: Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом виконувача обов'язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до: (1) Акціонерного товариства "Укртелеком", (2) Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області, (3) Болградської міської ради Одеської області
про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту.
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року виконувач обов'язків керівника Болградської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Позивач) до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", Відповідач-1), Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області (далі - Відповідач-2), Болградської міської ради Одеської області (далі - Відповідач-3), в якій просив усунути перешкоди державі в особі Позивача у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом (1) визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-2 від 15.04.2004 № 177; (2) визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Інзовська, 191, у м. Болграді Одеської області, видане 21.04.2004 Відповідачем-3; (3) зобов'язання Відповідача-1 повернути приміщення протирадіаційного укриття державі в особі Позивача.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджував про порушення Відповідачами інтересів держави у спірних правовідносинах, дії яких призвели до створення перешкод державі у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям при встановленій законодавством неможливості вибуття такого майна із володіння держави та набуття права приватної власності на нього.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 28.02.2025 позовні вимоги задовольнив повністю.
4. АТ "Укртелеком" оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку.
5. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача-1 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Прокурора про забезпечення позову у цій справі, шляхом накладення арешту на спірне протирадіаційне укриття та заборони АТ "Укртелеком", іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного приміщення.
6. В обґрунтування вказаної заяви Прокурор зазначав, що у випадку відчуження АТ "Укртелеком" спірного укриття під час апеляційного перегляду цієї справи на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання судового рішення у цій справі буде унеможливлено, що нівелюватиме мету звернення з даним позовом, адже зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме, у тому числі, значних фінансових витрат.
7. Розглянувши подану заяву, Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.05.2025 у її задоволенні відмовив.
8. Мотивуючи постановлену ухвалу вказав, що доводи Прокурора про ймовірне утруднення виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованими та базуються на безпідставних припущеннях. Останній не надав належних доказів, які б свідчили б про можливе ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення апеляційної скарги, за умов невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Аргументи Прокурора є формальними та ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки АТ "Укртелеком" та ніяк не підтверджують реально існуючих обставин, які вказують на подальшу складність або неможливість виконання рішення суду у цій справі.
Касаційна скарга та її узагальнені обґрунтування
9. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі також Прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити .
10. У касаційній скарзі стверджує про порушення судом попередньої інстанції приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з підстав не врахування ним обставин того, що не вжиття запропонованих Прокурором способів захисту може істотно утруднити або й взагалі унеможливити виконання судового рішення у цій справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
11. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
14. Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами статтями 136, 137, 140, 144 ГПК України.
15. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
16. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
17. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
18. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).
19. Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23).
20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
21. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
22. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23).
23. У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, вірогідності та достовірності (див. також постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 15.01.2025 у справі № 904/1803/24).
24. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див, зокрема, постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
25. Як вже зазначалося, розглянувши заяву Прокурора про забезпечення позову у цій справі, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
26. Мотивуючи постановлену ухвалу вказав, що доводи Прокурора про ймовірне утруднення виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованими та базуються на безпідставних припущеннях. Останній не надав належних доказів, які б свідчили б про можливе ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення апеляційної скарги, за умов невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Аргументи Прокурора є формальними та ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки АТ "Укртелеком" та ніяк не підтверджують реально існуючих обставин, які вказують на подальшу складність або неможливість виконання рішення суду у цій справі.
27. При цьому, з оскарженої ухвали вбачається, що при наданні вказаних висновків господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов у даній справі було подано до суду першої інстанції 28.08.2024, рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 28.02.2025. При подачі позову та при розгляді справи в суді першої інстанції Прокурор не звертався із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, не наводив суду інформації щодо можливого наміру АТ "Укртелеком" відчужити належне йому майно іншім особам та потенційної підготовки до проведення дій щодо зміни власників, або перебудови нерухомого майна, зміни його площі, знищення нерухомості.
28. З апеляційною скаргою Відповідач-1 звернувся 27.03.2025 і Прокурором не наведено обставин щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, які відбулися чи змінилися з серпня 2024 - з моменту подачі позову, по травень 2025 - подача заяви про забезпечення позову, а також після розгляду справи Господарським судом Одеської області, які б вказували на необхідність застосування забезпечувальних мір, як-то відчуження об'єкта нерухомості або його частки іншим особам, зміни площі нерухомості тощо.
29. В заяві про забезпечення позову Прокурор посилався на те, що за допомогою моніторингу сайту "Prozorro.Sale" встановлено, що АТ "Укртелеком" оголошені аукціони, зокрема в Одеській області щодо 9330 об'єктів нерухомості, що перебувають у власності Відповідача-1. Також наполягав, що АТ "Укртелеком" вчиняє дії щодо передачі в оренду будівлі за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191.
30. Проте, суд апеляційної інстанції у цій частині встановив, що згідно з наданими Прокурором копіями протоколів аукціону відповідні аукціони були проведені ще 21.05.2024 та 26.07.2024, тобто за рік до подання відповідної заяви про забезпечення позову та взагалі не стосувалися спірного приміщення. Наданий Прокурором до заяви паспорт торгів також ніяк не стосується спірного укриття, а відноситься до іншого приміщення 2-го поверху площею 10,30 кв.м (В) Одеська обл., Болградський р-н, м. Болград, вул. Інзовська, 191.
31. За цим, апеляційний господарський суд виснував, що надані Прокурором копії протоколів аукціону та скріншотів із сайту не є належними доказами на підтвердження наявності дій з боку Відповідача-1, націлених на подальшу перереєстрацію права власності саме спірного об'єкту на користь третіх осіб, натомість жодних доказів щодо проведення аукціону чи передачі саме спірного майна на користь третіх осіб до суду апеляційної інстанції Прокурор не надав.
32. Таким чином, враховуючи специфіку саме спірних правовідносин цієї конкретної справи, поведінку її учасників та констатовану судом апеляційної інстанції недоведеність Прокурором обставин наявності дій з боку АТ "Укртелеком", націлених на подальшу перереєстрацію права власності на спірний об'єкт на користь третіх осіб, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що у задоволенні поданої Прокурором заяви про забезпечення позову належало відмовити.
33. Суд касаційної інстанції у цій частині ще раз нагадує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (див, зокрема, постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі № 922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі № 914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22).
34. За таких обставин, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 136, 137 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі не підтвердилися. Посилання ж у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у інших справах щодо дотримання вказаних приписів ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, зазначаючи, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
35. Інші доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
37. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що постановлена у справі ухвала апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідає проаналізованим правовим нормам та висновкам Верховного Суду щодо них, а тому ця ухвала зміні чи скасуванню не підлягає. Звідси подана касаційна скарга судом визнається необґрунтованою і за цим залишається без задоволення.
Судові витрати
38. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги судові витрати за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 916/3858/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.