29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13238/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (головуюча - Тищенко О. В., судді: Гончаров С. А., Сибіга О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2025 (суддя Демидов О. В.) у справі
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс"
про стягнення 2 068 849, 20 грн.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач, ВЧ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" (далі - Відповідач, Підприємство), в якому просила стягнути з останнього 2 068 849, 20 грн, з яких: 1 029 475,20 грн пеня та 1 039 374,00 грн штраф.
2. Позовні вимоги обґрунтовано доводами про невиконання Підприємством своїх зобов'язань з постачання товару за укладеним між сторонами договором № 206/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції встановив, що 16.05.2022 ВЧ (як замовник) та Підприємство (як учасник) уклали договір № 206/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого учасник зобов'язався поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
4. В умовах Договору сторони погодили також:
- найменування (номенклатура, асортимент та кількість) товару зазначена у додатку № 1 до цього договору - Сумка транспортна індивідуальна, код ДК 021:2015 - 18930000-7 Мішки та пакети (п. 1.2.);
- ціна договору складає 14 848 200, 00 грн. Єдиний податок 2% - 296 964,00 грн (п. 3.1.);
- дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника.ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним (п. 5.1.);
- передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження згідно заявок замовника (п. 5.2.);
- право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній (п. 5.6.);
- за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п. 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору (п. 7.3.);
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. п. 8.1., 8.2.);
- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3.);
- строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставини непереборної сили будуть діяти впродовж 1 місяця, то кожна із сторін може припинити дію даного договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 8.4.);
- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 14.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 10.1.);
5. У специфікації (Додаток № 1) до Договору сторони погодили постачання сумок транспортних індивідуальних у кількості 15 000 шт., ціною 989, 88 грн, загальна вартість яких складає 14 848 200, 00 грн ЄП (2%)- 296 964, 00 грн.
6. На виконання умов Договору ВЧ надіслала Підприємству заявку від 01.06.2022 на поставку товару - сумок транспортних індивідуальних на склад замовника за адресою, вказаною у заявці, у кількості 10 000 шт. до 23.08.2022; у кількості 5000 шт. до 30.09.2022.
7. Листом № 060101 від 01.06.2022 Підприємство звернулося до ВЧ, в якому зазначило про те, що виникли обставини непереборної сили у зв'язку з чим виконати свої зобов'язання за Договором не виявляється можливим. Сертифікати про виникнення форс-мажорних обставин будуть надані після їх оформлення в установленому порядку.
8. В подальшому, листом № 2410/21 від 24.10.2022 Підприємство повідомило ВЧ про неможливість виконання зобов'язань за Договором у зв'язку із скасуванням пільгового розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України та зміною офіційного курсу валют. Також Підприємство просило розірвати укладений Договір.
9. Для досудового врегулювання спору ВЧ цінним листом з описом вкладення направило Підприємству претензію від 03.11.2022 № 78/8/2-2066 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару, а також повідомлення від 03.11.2022 № 78/6-2065 про одностороннє розірвання Договору.
10. 13.12.2022 на адресу ВЧ надійшла відповідь Підприємства на претензію, у якій воно вказало про наявність у спірних правовідносинах обставин непереборної сили (перебування виробничих потужностей в м. Охтирка, яке розташовано в районі проведення воєнних (бойових) дій, зупинення роботи цеху Підприємства), у зв'язку із чим претензія задоволенню не підлягає. Також Підприємство надало копію Сертифікату № 3200-22-1701 від 08.12.2022, виданого Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
11. Виходячи з наведених обставин, Господарський суд міста Києва рішенням від 02.01.2025 позовні вимоги задовольнив.
12. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з доведеності Позивачем обставин невиконання Відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за Договором. Аргументи Підприємства про наявність у спірних правовідносинах обставин непереборної сили місцевий господарський суд визнав необґрунтованими, вказавши, що обставини проведення бойових дій у регіоні вже мали місце станом на час укладення Договору. Крім цього відмітив, що у листі про розірвання Договору підставою для таких дій Підприємство визначило обставини скасування пільгового розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України, а також зміну офіційного курсу валют, які форс-мажорними не являються.
13. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 24.06.2025, якою рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
16. Скаржник стверджує, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03.12.2024 у справі № 920/26/24 (щодо належності та допустимості висновку ТПП для підтвердження наявності обставин непереборної сили). Також наполягає на відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо можливості віднесення спірних обставин до форс-мажорних у зв'язку із включенням Охтирської міської територіальної громади до переліку територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Узагальнені доводи інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу ВЧ заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Із рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
18. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Сидорчук Я. О.) і Відповідача (Музика М. П.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
20. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
21. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
22. За приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
23. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
24. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
25. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
26. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
27. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
28. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
29. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
30. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
31. Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
32. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
33. Як слідує із встановлених обставин цієї справи, на виконання умов Договору ВЧ надіслала Підприємству заявку від 01.06.2022 на поставку товару - сумок транспортних індивідуальних на склад замовника за адресою, вказаній у заявці, у кількості 10 000 шт. до 23.08.2022 та у кількості 5000 шт. до 30.09.2022.
34. Проте, в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань, Підприємство відповідної поставки замовленого товару не здійснило.
35. Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
36. Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
37. Штрафними санкціями згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
38. У пункті 7.3. Договору сторони домовились, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
39. Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій встановили обставини невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки товару, правильним є їх висновок про можливість застосовування до порушника, передбачених штрафних санкцій у вигляді стягнення штрафу та пені.
40. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій встановили, що він є арифметично правильним. Заперечень до проведеного розрахунку Відповідач не висловлює.
41. Водночас Підприємство стверджує про існування у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, які, на його думку, унеможливлювали виконання Договору (перебування виробничих потужностей в м. Охтирка, яке розташовано в районі проведення воєнних (бойових) дій, зупинення роботи цеху Підприємства) та які підтверджуються відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, що в свою чергу було підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором, однак суди попередніх інстанцій помилково дійшли протилежного висновку.
42. Розглядаючи наведені доводи, Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
43. Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.
44. Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
45. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
46. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
47. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
48. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17 дійшла висновку про те, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
49. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
50. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов'язань.
51. Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
52. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
53. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
54. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
55. У світлі викладеного Верховний Суд констатує, що відповідно до встановлених обставин цієї справи події, на які Підприємство посилалося як на обставини непереборної сили фактично вже мали місце на дату укладання Договору і той факт, що нормативне закріплення території Охтирської міської територіальної громади у відповідному переліку, затвердженому наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, як території, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій відбулося через два тижні після укладення Договору, наведених обставин жодним чином не спростовує. У спірних правовідносинах Відповідач міг і повинен був оцінити власні потенційні ризики та наслідки, пов'язані з затримкою виконання зобов'язань за Договором, а тому його аргументи у цій частині цілком правомірно відхилені судами попередніх інстанцій.
56. При цьому, як також встановили суди, у листі Підприємства № 2410/21 від 24.10.2022 останнє повідомляло ВЧ про неможливість виконання зобов'язань за Договором не у зв'язку із проведенням бойових дій на території Охтирської міської територіальної громади, а у зв'язку із скасуванням пільгового розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України, та зміною офіційного курсу валют, які очевидно до обставин непереборної сили не відносяться, а відтак в основу заперечень висновків судів покладені скаржником помилково.
57. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
58. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
59. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд виходить із недоведеності Відповідачем наявності у спірних правовідносинах обставин непереборної сили, а відтак підстави звільнення Підприємства від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за Договором також є недоведеними.
60. Звідси висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Верховний Суд вважає правомірними. Заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження свого підтвердження не знаходять.
61. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
62. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що нею надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
64. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова відповідають проаналізованим правовим нормам та висновкам Верховного Суду щодо них, а тому ці рішення не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Підприємством касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судові витрати
65. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги судові витрати за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2025 у справі № 910/13238/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.