65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5286/24(916/3155/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І., розглянувши матеріали справи № 916/5286/24(916/3155/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код: 20229199)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Астер Компані» (вул. Володимирська, 12, м. Київ, 01054, код 39356351)
про стягнення 100 000,00 грн. заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів)
яка розглядається в межах справи № 916/5286/24
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» (просп. Глушкова Академіка, 40, оф. 315, м. Київ, 03187; код: 38039872)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код: 20229199)
про банкрутство
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Розгляд Господарським судом Одеської області справи № 916/5286/24.
03.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство ТОВ «Українське агропромислове підприємство», визнано грошові вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «Українське агропромислове підприємство» в сумі 1 077 887, 78 грн та 24 224 грн судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Н. В.
В Ухвалі попереднього засідання від 18.03.2025 року по цій справі суд зазначив, зокрема, що:
«визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код 20229199) є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» (пр-т Ак. Глушкова, 40, офіс, 315, м. Київ, 03187, код 38039872) в сумі 247 256,43 грн та 4 844,80 грн судового збору.
- Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 1 759 425,71 грн та судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Не визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код 20229199) є:
Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 5 875 266,15 грн.»
В подальшому, Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 року по справі № 916/5286/24 визнано банкрутом ТОВ «Українське агропромислове підприємство», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Н. В.
Розгляд Господарським судом Одеської області позову ТОВ “Українське агропромислове підприємство».
08.08.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Н. В. з вимогами до ТОВ «Астер Компані» про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в межах справи № 916/5286/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ «Українське агропромислове підприємство» до відповідача ТОВ «Астер Компані» про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в межах справи №916/5286/24 до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі № 916/5286/24(916/3155/25), суд ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У Відповідача відсутній електронний кабінет в системі «Електронний суд». Копії ухвал по справі, що направлялись Відповідачу за адресою реєстрації повернулись до суду не врученими з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Як було зазначено, Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 року по справі № 916/5286/24 визнано банкрутом ТОВ «Українське агропромислове підприємство», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Н. В.
За результатами вжитих Арбітражним керуючим заходів в межах справи №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» отримано інформацію у вигляді банківських виписок від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку № НОМЕР_1 за період із 01 червня 2014 року по 21 квітня 2025 року.
Виходячи із аналізу отриманої та наявної інформації щодо активів Боржника та розпорядженням ними останнім до порушення справи про банкрутство, а також відповідно до банківських виписок встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕР КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 39356351) із поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», було отримано грошові кошти відповідно до наступної інформації/даних: Підстава перерахування/видачі/оплати Дата Сума платежу (грн.) ЗА ТОВАР ПО ДОГОВОРУ 271111 ВIД 27.11.14 У СУМI 83333.33 ГРН ., ПДВ - 20 % 16666.67 ГРН. 26.01.2015 100000,00 Загальна сума: 100000,00.
Правова позиція позивача.
Так, позивач просить суд:
- задовольнити позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» до ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).
- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕР КОМПАНІ» (01054, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 12; код ЄДРПОУ 39356351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (73000, місто Херсон, вулиця Червонофлотська, будинок 29; код ЄДРПОУ 20229199) 100 000,00 гривень заборгованості.
- судові витрати у справі за позовом ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» до ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), покласти на Відповідача.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач зазначає, що будь-які правовідносини між ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» та ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ», в тому числі на підставі укладених господарських договорів, актів, тощо відсутні. Також, відсутні будь-які розписки, листи, телеграми, інші письмові повідомлення, документи або докази вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами певного цивільно-правового договору як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб. Будь - яких інших доказів існування правовідносин, на які є посилання в платіжному дорученні у графі «призначення платежу», як і доказів того, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» та ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» був укладений цивільно-правовий договір, спрямований на настання реальних наслідків, не існує.
Тому, ліквідатором Позивача було направлено на адресу Відповідача вимогу вих. №560/25 від 11 червня 2025 року про повернення майна (погашення дебіторської заборгованості) підприємства-Банкрута у ліквідаційній процедурі у справі №916/5286/24. Проте, проте відповіді від Відповідача отримано не було.
З наведеного Позивач робить висновок, що враховуючи відсутність доказів укладання між сторонами цивільно-правового договору у встановленому законом порядку, перераховані ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» на рахунок ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» грошові кошти в сумі 100 000,00 гривень, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що в день їх перерахування безпідставно набуті ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ», і, як наслідок, із наступного дня після їх отримання підлягають поверненню на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО».
Правова позиція суду.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Такий правовий висновок викладений, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.
Позов ґрунтується на тому, що у арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Н. В. відсутні докази укладання між сторонами цивільно-правового договору у встановленому законом порядку, на підставі якого відбулась сплати спірних грошових коштів.
Суд звертає увагу, що за приписами ч. 1 ст. 42 КУзПБ Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
З наведеного вбачається, що законодавцем чітко встановлено обмеження, як щодо строків вчинення спірних майнових дій (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), так і підстави для спростування таких майнових дій.
Натомість, датою здійснення платежу на загальну суму 100 000,00 грн. з боку Позивача на користь Відповідача є: 25.01.2015 року. Тобто, з моменту здійснення цього платежу минуло вже більше десяти років.
При цьому, Позивач шляхом пред'явлення позову, в пряме порушення наведених вимог КУзПБ, просить суд спростувати майнові дії ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» щодо перерахування на користь ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» спірних грошових коштів, яке мало місце більше ніж десять років тому.
Крім того, Позивач взагалі не послався на жодну із підстав, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Натомість, в якості правових підстав для повернення заявлених в позові грошових коштів позивач посилається на ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Як вбачається з банківської виписки, доданої Позивачем до позовної заяви і дослідженої судом в електронному вигляді, - сплата спірних грошових коштів за товар була здійснена на підставі договору 271111 від 27.11.14., про що було вказано у призначенні платежу.
При цьому, як вбачається з витягу з ЄДР щодо Відповідача, ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» має такий Основний вид діяльності: « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля» та Інші види діяльності: « 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту».
Тому, суд вважає, що враховуючи види діяльності Відповідача, платіж на його користь «за товар» у 2015 році міг бути здійснений саме «за товар». Тобто прямих підстав для сумніву у дійсності такої операції у суду не має.
Отже, належних та допустимих доказів безпідставності спірного платежу - позивач суду не надав.
Щодо численних посилань Позивача на відсутність доказів укладання між сторонами справи цивільно-правового договору у встановленому законом порядку, суд зазначає наступне.
Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи - визначені ст. 44 Податкового Кодексу України, а саме:
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 392, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
44.3.4. 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 392, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Як було вказано, спірні грошові кошти були перераховані Позивачем на користь Відповідача - 26.01.2015 року, тобто з моменту здійснення цього платежу минуло вже більше десяти років.
Тобто, враховуючи вищезазначені вимоги щодо зберігання первинних документів, підстав для збереження та наявності таких документів, як «договорів, актів, будь-яких розписок, листів, телеграм, інших письмових повідомлень тощо», на підставі яких ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» здійснило оплату грошових коштів в сумі 100 000,00 грн. на користь ТОВ «АСТЕР КОМПАНІ» , станом на дату направлення Позивачем на адресу Відповідача вищевказаної вимоги (вих. №560/25 від 11 червня 2025 року), як у Позивача, так і у Відповідача - вже не існувало.
Також, на цей час, у Відповідача відсутній, законодавчо встановлений, обов'язок підтвердження первинними документами правомірності одержання від Позивача у 2015 році спірних грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, тягар доказування законодавець покладає на сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, за приписами ст. 79 ГПК України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний суд у постанові від 16.04.2025 р. у справі N 922/5322/23 зазначив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на призначення платежу, види діяльності Відповідача та дату оплати - суд вважає, що підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України не має.
Крім того, суд повторно акцентує увагу на порушення Позивачем, передбаченого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, трирічного строку для спростування майнових дій боржника, яким по справі № 916/5286/24 є товариство з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство», що слід вважати самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволені позову.
На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрати на Позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.
Суддя О.А. Демешин
31 жовтня 2025 р.