вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4773/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (Запорізька обл., м. Запоріжжя)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (Дніпропетровська обл., м. Кам'янське)
про стягнення штрафних санкцій
Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 122114,33грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №410823 від 15.08.2023 в частині своєчасного виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
23.09.2025 до канцелярії суду представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
24.09.2025 до канцелярії суду представник відповідача подав клопотання про продовження строку на подання заяви про розгляд справи з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом тільки 23.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про продовження строку на подання заяви про розгляд справи з викликом сторін та залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
07.10.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву разом із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позов відповідач вказав, що 22.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" було видано наказ №22/1 про відпуску директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" Гайдар Владислава Олеговича на період з 27.08.2025 по 19.09.2025 включно. Виконання обов'язків керівника не було покладено на жодного працівника Товариства з підстав відсутності компетентної особи, яка могла б виконати відповідні повноваження та функції. В той же час за відсутності директора, товариство не могло дізнатись про існування судової справи №904/4773/25 та отримати документи в електронному суді, підписати договори правничої допомоги з адвокатом, оскільки відповідні повноваження та можливість є виключно у директора товариства. Юридичного відділу і штатного юриста у відповідача - немає. 20-21 вересня є вихідними днями, а відтак директор товариства Гайдар В.О. дізнався про існування справи лише у понеділок 22.09.25 (перший робочий день після відпустки) та відповідно у найкоротші строки уклав договір правничої допомоги з адвокатом.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ним, як підрядником, вже фактично були виконані роботи на загальну суму 4884573,27грн, що підтверджується направленням актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) на електрону пошту позивача. Разом з тим наголошує, що у позивача були відсутні будь-які претензії стосовно виконаних робіт, у тому числі щодо строків їх завершення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов та прийнято такий відзив.
15.10.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
17.10.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що усі акти приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) у даній справі датовані 20.12.2024 та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Датою закінчення робіт є дата їх прийняття замовником за відповідними актами. Разом з тим, наданий відповідачем скріншот не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України. Також вказує, що лист було відправлено з адреси office.valeobud@gmail.com. Проте, ця адреса не зазначена ані в реквізитах підрядника в договорі (valeobud@gmail.com), ані у витягу з ЄДР відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" як офіційна електронна пошта відповідача (valeoud2018@ukr.net). Також завертає увагу, що лист було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, а не на офіційну електронну адресу позивача kanc@zoe.com.ua, яка зазначена в ЄДР та в реквізитах замовника в договорі та використовується для офіційного листування. Щодо тлумачення відповідачем наслідків підписання актів без зауважень вказує, що підписання акта підтверджує факт виконання робіт та їх відповідність вимогам щодо якості та обсягу, але жодним чином не скасовує факту порушення строків.
21.10.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
15.08.2023 між Акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду №410823 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Предметом цього договору є Роботи: "Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-66 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-66 за адресою: вул. Рязанська, в м. Запоріжжя" (надалі за текстом договору - об'єкт/роботи), (шифр проекту 0.66.2023.06.00-ЕП).
Власником результату виконаних робіт (об'єкта) є замовник. Адреса місця виконання робіт: вул. Рязанська, м. Запоріжжя. Код згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024 (у редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024).
Приписами пункту 5.20 договору визначено, що здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця. При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів. При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
Пункт 7.2 договору визначає, що за порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Крім сплати штрафних санкцій у разі порушення підрядником строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва), що зазначений у пункті 5.1 цього договору, останній зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки у розмірі 100 % від загальної ціни цього договору, в строк, визначений у вимозі замовника (у редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024. У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1, 6.2.7, 6.2.8 договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2023).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір підряду №410823 від 15.08.2023 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №1 (договірна ціна) до договору (а.с. 13 том 1), додаток №2 (календарний графік виконання робіт) до договору (а.с. 14 том 1) та додаток №3 (перелік виконавчої документації) до договору (а.с. 15 том 1) в яких визначено вид, початок та завершення робіт.
Додатки №№1, 2, 3 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
20.12.2023, 27.03.2024, 20.06.2024, 20.07.2024, 02.12.2024, 13.12.2024 сторони уклали додаткові угоди №№ 1,2,3,4,5,6 до договору (а.с. 16-27 том 1).
08.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесли зміни до додатку №2 (календарний графік виконання робіт) до договору (а.с. 68-70 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач виконав та здав роботи на загальну суму 4884573,27грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) від 20.12.2024 (а.с. 28-35 том 1).
Позивач вважає, що підрядник не виконав умови договору в частині дотримання строку виконання робіт.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №008.1-32/551 від 05.08.2025, в якій він просив сплатити штрафні санкції, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною АТ "Укрпошта" №6903500140269 та фіскальним чеком (а.с. 43, 44 том 1).
У відповіді на претензію за №Вх 3298/008 від 21.08.2025, відповідач відмовився від задоволення вимог, зазначених у претензії і на момент звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачем не погашена.
З огляду на викладене, у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 122114,33грн пені.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання робіт за договором.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору підряду, строк його дії, строк виконання робіт, докази оплати, наявність/відсутність підстав для стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).
Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.1 договору строк закінчення робіт, суд зазначає, що строк закінчення робіт є таким, що настав 15.12.2024 прострочення з 16.12.2024.
Будь-яких доказів своєчасного виконання робіт, а також об'єктивної неможливості своєчасного виконання відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Крім сплати штрафних санкцій у разі порушення підрядником строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва), що зазначений у пункті 5.1 цього договору, останній зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки у розмірі 100 % від загальної ціни цього договору, в строк, визначений у вимозі замовника.
Заявлена позивачем пеня розрахована в загальній сумі 122114,33грн за загальний період з 16.12.2024 по 20.12.2024.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 122114,33грн пені.
Судом були досліджені всі документи та надана їм правова оцінка.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про зменшення відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання. Крім того, стверджує, що розмір заявлених штрафних санкцій є непропорційним, оскільки майже в 2 рази перевищує його очікуваний прибуток за спірним договором. Також, зазначає про кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та важливу роль відповідача у подоланні її негативних наслідків в енергетичній сфері, а також скрутний фінансовий стан останнього.
Дослідивши заявлене відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
Частина перша статті 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.
Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та воєнним станом в Україні.
В обґрунтування клопотання відповідачем надано фінансову звітність малого підприємства за І півріччя 2025 року.
Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Між тим, суд звертає увагу на те, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.
Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90% у даній справі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2422,40грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 122114,33грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд 29, кв.535; ідентифікаційний код 42591801) на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл.,
м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) 122114,33грн - пені та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про зменшення розміру штрафних санкцій.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 31.10.2025.
Суддя В.О. Татарчук