вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4581/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (Чернігівська обл., м. Чернігів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (Запорізька обл., м. Запоріжжя)
про стягнення заборгованості
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 19200,22грн, з якої: 15900,00грн основного боргу, 661,25грн інфляційних втрат, 233,93грн трьох відсотків річних, 2405,04грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №СК57/336/743 від 25.09.2023 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2025 позовну заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.08.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву з доказами направлення відповідачу, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, та усунуто недоліки позовної заяви.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
23.09.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялася ухвали суду від 25.08.2025, 01.09.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 30, 52 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 01.09.2025 - 02.09.2025 (о 03:05), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 17.09.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 31.10.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
25.09.2023 між Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №СК57/336/743 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: згідно накладних на товар (пункт 1.2 договору).
Одиниця виміру: літр (пункт 1.3 договору).
Кількість: згідно накладних на товар: 560л ДП (пункт 1.4 договору).
Приписами пункту 1.5 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Пункт 2.1 договору визначає, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар, визначена постачальником на момент укладання договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 29680,00грн (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем з національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3 днів після отримання рахунку та накладною на товар. Ціна одною літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.5.1 договору після погодження сторонами асортименту та кількості товару шляхом підписання договору, постачальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів передати покупцю скретч-картки на ПММ, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Пункт 5.1 договору встановлює, що строк поставки товарів - до закінчення строку дії скретч-карти. Покупець зобов'язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на ПММ.
Відповідно до пункту 5.2 договору місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1 Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
5.2.2 Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Види порушень та санкції за них, установлені договором: За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).
Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Приписами пункту 10.2 встановлено, що цей договір діє з дати його укладення і до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань, але не пізніше 30.12.2023.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
На виконання умов договору, відповідач поставив товар на суму 29680,00грн, а позивач сплатив вказані кошти в повному обсязі, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0057/0001569 від 25.09.2023 (а.с. 20 том 1) та платіжною інструкцією №1907 від 26.09.2023 на суму 29680,00грн (а.с. 21 том 1).
Позивач зазначає, що починаючи із 20.02.2025 та станом на даний час, на АЗС постачальника відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим, постачальником фактично непоставлено позивачу 300л дизельного палива на суму 15900,00грн.
Так, за результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб ГУНП в Чернігівській області за місцем розташування АЗС постачальника встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідний рапорт на ім'я заступника начальника ГУНП в Чернігівській області (а.с. 22 том 1)
Господарський суд зазначає, що обставини того, що АЗС мережі, які обслуговують скретч-картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим, не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Так, невикористаних талонів/скретч-карток дизельного палива у позивача залишилося на 300л, на суму 15900,00грн з ПДВ, що підтверджується наявними у позивача скретч-карткам (талонам) на дизельне паливо (а.с. 14 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, 01.07.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №4020-2025 від 24.06.2025, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною АТ "Укрпошта" №1400000481167 та фіскальним чеком (а.с. 11, 12 том 1). В листі позивач вимагав поставити товар або перерахувати кошти за непоставлений товар. На момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки №СК57/336/743 від 25.09.2023 суми попередньої оплати, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з неповною поставкою товару.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 15900,00грн, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пункту 4.5.1 договору після погодження сторонами асортименту та кількості товару шляхом підписання договору, постачальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів передати покупцю скретч-картки на ПММ, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 4.1 договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем з національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3 днів після отримання рахунку та накладною на товар. Ціна одною літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Як установлено судом, такий обов'язок був виконаний позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1907 від 26.09.2023 на суму 29680,00грн (а.с. 21 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначає позивач відповідачем не було надано товар на попередньо оплачену суму у розмірі 15900,00грн.
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).
За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.07.2025 направив відповідачу поштовим зв'язком претензію (а.с. 11, 12 том 1).
Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 15900,00грн відповідач суду не надав.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 15900,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з пунктом 7.2 договору в розмірі 2405,04грн, три відсотки річних - 233,93грн, інфляційні втрати - 661,25грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (а.с. 39 том 1).
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору визначено, що види порушень та санкції за них, установлені договором: За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 2405,04грн за загальний період з 21.02.2025 по 18.08.2025.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 661,25грн за загальний період з березня 2025 року по липень 2025 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Позивачем також заявлено до стягнення три відсотки річних, які розраховані у загальній сумі 233,93грн за загальний період з 21.02.2025 по 18.08.2025.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 19200,22грн, з якої: 15900,00грн основного боргу, 661,25грн інфляційних втрат, 233,93грн трьох відсотків річних, 2405,04грн пені.
Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Також, господарський суд зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідач змінив своє місцезнаходження. На час прийняття рішення по справі відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" зареєстровано за адресою: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 8, кім. 21.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00грн.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №5508 від 18.07.2025, замість 2422,40грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн (а.с. 38 том 1).
23.09.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60грн підлягає поверненню із Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2422,40грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 19200,22грн, з якої: 15900,00грн основного боргу, 661,25грн інфляційних втрат, 233,93грн трьох відсотків річних, 2405,04грн пені - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 8, кім. 21, ідентифікаційний код 39821153) на користь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 74, ідентифікаційний код 40108651) 15900,00грн - основного боргу, 233,93грн - трьох відсотків річних, 2405,04грн - пені, 661,25грн - інфляційних втрат та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Повернути Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 74, ідентифікаційний код 40108651) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 605,60грн, сплачений у складі судового збору в сумі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №5508 від 18.07.2025, про що постановити ухвалу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 31.10.2025.
Суддя В.О. Татарчук