вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2858/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)
до Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - невідомий)
про стягнення 103 360 грн. 24 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2715/25 від 02.06.2025) до Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни про стягнення 103 360 грн. 24 коп., що складає 98 778 грн. 99 коп. - основної суми боргу за теплову енергію, поставлену за Типовим договором від 01.11.2021 №5165/жб, 740 грн. 11 коп. - 3% річних, 2 610 грн. 01 коп. - інфляційних нарахувань, 900 грн. 47 коп. - пені та 330 грн. 66 коп. - плати за абонентське обслуговування.
Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№25658/25 від 13.06.2025) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 09.06.2025.
Як вбачається, до позовної заяви позивачем додано клопотання від 22.05.2025 б/н, у якому позивач зазначає, що повна інформація щодо дати народження, РНОКПП та місця реєстрації відповідача має міститися в договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення 108 за адресою: АДРЕСА_2 від 20.12.2016, посвідченому приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман Іриною Іванівною. Однак, позивач не має змоги самостійно витребувати дану інформацію через нотаріальну таємницю.
Крім того, одночасно позивач просить витребувати з Державної податкової служби України інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків (серію та номер діючого паспорта для особи, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) боржника.
Позивач у заяві (вх.№25658/25 від 13.06.2025) про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, просить залишити без розгляду клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" від 22.05.2025 б/н.
Також позивач у клопотанні (вх.№25662/25 від 13.06.205) просить шляхом винесення відповідної ухвали витребувати з Криворізької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (50002, м. Кривий Ріг, вул. Гірничих інженерів, 4-А) інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків (серію та номер діючого паспорта для особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків) Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , дата запису про проведення державної реєстрації - 30.08.2021, номер запису:2002040000000017110 ).
Клопотання обґрунтовано тим, що: - у АТ "Криворізька теплоцентраль" відсутня інформація щодо РНОКПП відповідача - Гусар Катерини Сергіївни; - дана інформація є конфіденційною та на відповідний запит АТ "КТЦ" Державна податкова служба не надасть інформації.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" щодо залишення без розгляду клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" від 22.05.2025 б/н, залишено без розгляду клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" від 22.05.2025 б/н, яке було додано до позовної заяви, зобов'язано Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" надіслати копії позовної заяви з доданими до неї документами (з поіменним переліком) відповідачеві за адресою: АДРЕСА_1 ; докази надіслання надати до суду та відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" (вх.№25662/25 від 13.06.2025) щодо витребування з Криворізької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (50002, м. Кривий Ріг, вул. Гірничих інженерів, 4-А) інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків (серію та номер діючого паспорта для особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків) Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , дата запису про проведення державної реєстрації - 30.08.2021, номер запису:2002040000000017110 ).
Позивач у клопотанні (вх.№27255/25 від 24.06.2025) зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2025 надає докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, останньою відомою адресою місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 ; місцезнаходженням нерухомого майна відповідача є: 50081, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., мікрорайон 5-й Зарічний, буд. 45, приміщення 108.
Частиною 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 18.06.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 25.06.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 177-182).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин суд вважає, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 18.06.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 27.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Гусар Катериною Сергіївною, як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 01.11.2021 № 5165/жб за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний, буд. 45, приміщення 108 (надалі - Договір) (а.с. 5-7).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).
Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).
Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).
Факт поставки теплової енергії у спірний період - з 01.11.2021 по 31.03.2025 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №45 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний, відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490, від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 №1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років", від 18.03.2024 №339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років", від 20.09.2024 №1157 "Про початок опалювального сезону 2024/2025 років" та від 24.03.2025 №401 "Про закінчення опалювального сезону 2024/21025 років" (а.с. 20-27), а саме:
- від 01.11.2021, з якого вбачається, що 01.11.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 10);
- від 01.04.2022 №68, з якого вбачається, що 01.04.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн.5-й Зарічний, буд. 45 (а.с. 11);
- від 08.11.2022 №497, з якого вбачається, що 08.11.2022 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 12);
- від 23.03.2023, з якого вбачається, що 23.03.2023 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн.5-й Зарічний, буд. 45 (а.с. 13);
- від 13.11.2023, з якого вбачається, що 13.11.2023 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 14);
- від 28.03.2024, з якого вбачається, що 28.03.2024 була припинена подача теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 15);
- від 24.11.2024, з якого вбачається, що 24.11.2024 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 16);
- від 27.03.2025, з якого вбачається, що 27.03.2025 була припинена подача теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 17).
Як вбачається, у будинку № 45 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 10.09.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний, 45 (а.с. 18).
Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 305778, яке чинне до 27.08.2025 (а.с. 19).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивачем у спірний період з листопада 2021 по березень 2025 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 98 778 грн. 99 коп., а також надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 330 грн. 66 коп., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а також актами надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
- від 30.11.2024 № 25771 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 239 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2024 (а.с. 110);
- від 31.12.2024 № 29297 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 77 541 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2024 (а.с. 33); при цьому з розрахунку боргу, наданого позивачем, вбачається, що вказаний акт включає нарахування на спожиту відповідачем теплову енергії за період з листопада 2021 по березень 2024 та грудень 2024) (а.с. 129);
- від 25.01.2025 № 29297 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму - 194 грн. 26 коп. (з від'ємним значенням) з урахуванням ПДВ, що включає в себе перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів відповідно до постанови КМУ від 06.02.2024 №127 за грудень 2024 (а.с. 113);
- від 25.01.2025 №25942 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 7 761 грн. 56 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2025 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2025 (а.с. 33);
- від 28.02.2025 №35003 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 6 318 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2025 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2025 (а.с. 118);
- від 31.03.2025 №40744 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 6 153 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2025 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2025 (а.с. 121);
- від 30.12.2024 №32387 надання послуг з абонентського обслуговування (за листопад 2021) на суму 7 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 35);
- від 30.12.2024 №32388 надання послуг з абонентського обслуговування (за грудень 2021) на суму 7 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 37);
- від 30.12.2024 №32389 надання послуг з абонентського обслуговування (за січень 2022) на суму 7 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 39);
- від 30.12.2024 №32390 надання послуг з абонентського обслуговування (за лютий 2022) на суму 7 грн. 27 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 41);
- від 30.12.2024 №32391 надання послуг з абонентського обслуговування (за березень 2022) на суму 7 грн. 27 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43);
- від 30.12.2024 №32392 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2022) на суму 7 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 45);
- від 30.12.2024 №32393 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2022) на суму 7 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47);
- від 30.12.2024 №32394 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 49);
- від 30.12.2024 №32395 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 51);
- від 30.12.2024 №32396 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 53);
- від 30.12.2024 №32397 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 55);
- від 30.12.2024 №32398 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а. 57);
- від 30.12.2024 №32399 надання послуг з абонентського обслуговування (за листопад 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 59);
- від 30.12.2024 №32400 надання послуг з абонентського обслуговування (за грудень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61);
- від 30.12.2024 №32401 надання послуг з абонентського обслуговування (за січень 2023) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 63);
- від 30.12.2024 №32402 надання послуг з абонентського обслуговування (за лютий 2023) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 65);
- від 30.12.2024 №32403 надання послуг з абонентського обслуговування (за березень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 67);
- від 30.12.2024 №32404 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 69);
- від 30.12.2024 №32405 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 71);
- від 30.12.2024 №32406 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 73);
- від 30.12.2024 №32407 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 75);
- від 30.12.2024 №32408 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 77);
- від 30.12.2024 №32409 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 79);
- від 30.12.2024 №32410 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 81);
- від 30.12.2024 №32411 надання послуг з абонентського обслуговування (за листопад 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 83);
- від 30.12.2024 №32412 надання послуг з абонентського обслуговування (за грудень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 85);
- від 30.12.2024 №32413 надання послуг з абонентського обслуговування (за січень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 87);
- від 30.12.2024 №32414 надання послуг з абонентського обслуговування (за лютий 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 81);
- від 30.12.2024 №32415 надання послуг з абонентського обслуговування (за березень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 91);
- від 30.12.2024 №32416 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 93);
- від 30.12.2024 №32417 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 95);
- від 30.12.2024 №32418 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 97);
- від 30.12.2024 №32419 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 99);
- від 30.12.2024 №32420 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 101);
- від 30.12.2024 №32421 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 103);
- від 31.10.2024 №23541 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 107).
Також в матеріалах справи містяться сформовані позивачем рахунки-фактури, копії листів позивача від 16.01.2025 №619/30, від 07.11.2024 № 10454/30, від 04.12.2024 №11211/30, від 04.02.2025 №1212/30, від 05.03.2025 №2015/30, від 04.04.2025 №2990/30 (а.с. 29-32, 105-106, 109, 112, 117, 120, 123-124) з вимогою відповідачу підписати акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), акти надання послуг з абонентського обслуговування та повернути на адресу позивача.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте оплата відповідачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2021 по березень 2025 включно та надані у вказаний період послуги з абонентського обслуговування не проведена, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 98 778 грн. 99 коп. за спожиту теплову енергію у період з листопада 2021 по березень 2025 включно та у розмірі 330 грн. 66 коп. за надані послуги з абонентського обслуговування у період з листопада 2021 по березень 2025; зазначене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.
Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідачу на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка нежитлового приміщення № 108, загальною площею 327,3 кв.м.; опис об'єкта: вбудовано-прибудоване приміщення магазину непродовольчих товарів, розташоване на першому поверсі 9 поверхового житлового будинку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний, буд. 45, прим. 108 (а.с. 8-9).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Заперечень факту отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Як вбачається, позивачем, як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Доказів прийняття рішення власників багатоквартирного будинку № 45 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний про обрання моделі договірних відносин сторонами не надано, матеріали справи не містять.
Отже, як зазначає позивач, з 01.11.2021 з відповідачем фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується у позивача за №5165/жб.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за період з листопада 2021 по вересень 2024, а також акти надання послуг з абонентського обслуговування за вказаний період сформовані позивачем 30.12.2024 та 31.12.2024, рахунки-фактури на оплату послуг за вказаний період сформовані позивачем 30.12.2024 та 31.12.2024.
При цьому, позивачем надано супровідний лист, з якого вбачається, що акти та рахунки за період з листопада 2021 по вересень 2024 відправлені відповідачу за адресою місцезнаходження нерухомого майна 16.01.2025. Суд зауважує, що опису вкладення у цінний лист позивачем не надано, так, на підтвердження направлення відповідачу вказаних актів та рахунків позивачем надано копію поштового конверту з довідкою форми 20 з відміткою про повернення "З закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 32).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем порушено умови Типового договору (пункт 33), яким закріплено обов'язок виконавця формувати та надавати рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Проте, суд враховує, що умови Типового договору не містять прив'язки обов'язку споживача сплатити за надані послуги до часу отримання рахунку від виконавця, а також те, що послуга фактично надавалася та споживалася відповідачем у спірний період.
Також позивачем надано копії супровідних листів від 07.11.2024 №10454/30 з копією поштового конверту з довідкою форми 20 з відміткою про повернення "За закінченням встановленого терміну зберігання", від 04.12.2024 №11211/30, від 04.02.2025 №1212/30, від 05.03.2025 №2015/30, реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції та списку №23.04.2025 згрупованих відправлень (а.с. 123-124).
Суд зазначає, що позивачем не надано опису вкладення до вказаних поштових відправлень щодо того, що вони містили саме вказані у супровідних листах акти та рахунки, а також доказів направлення листів відповідачу, проте, вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Як вбачається, акти передачі-прийняття теплової енергії та акти надання послуг з абонентського обслуговування підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача.
Водночас, суд визнає такі акти належними доказами надання позивачем у спірний період послуги відповідачу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічні висновки викладені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховним Судом у постанові від 05.10.2023 у справі №911/1981/20.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Як зазначено вище, факт поставки теплової енергії у спірний період - з листопада 2021 по березень 2025 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 45 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний.
З урахуванням викладеного, строк оплати поставленої теплової енергії за вказаним Договором за загальний період з листопада 2021 по березень 2025 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з листопада 2021 по березень 2025 є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу на момент розгляду справи суду не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 98 778 грн. 99 коп. - заборгованості за поставлену теплову енергію та 330 грн. 66 коп. - плати за абонентське обслуговування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України, що був чинний на момент пред'явлення позову).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Разом з тим, за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову), як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 45 Типового індивідуального договору від 01.11.2021, який обліковується у позивача за №5165/жб визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за прострочення сплати за спожиту теплову енергію за загальний період з 01.02.2025 по 15.05.2025 включно в розмірі 900 грн. 47 коп.
Судом враховано, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Підпунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування пені за надані послуги у період з 04.01.2022 по 31.07.2023 є необґрунтованим.
Проте, як зазначалося вище, позивачем нараховано пеню за період загальний період з 01.01.2025 по 15.05.2025 включно в розмірі 900 грн. 47 коп.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення за актом від 31.12.2024 №29297.
Так, пунктом 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої теплової енергії є календарний місяць.
Відповідно до пункту 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, строк оплати за спожиту послугу є таким, що настав:
- за актом від 30.11.2024 № 25771 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за листопад 2024 - 31.12.2024; першим днем прострочення є 01.01.2025;
- за актом від 31.12.2024 № 29297 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за грудень 2024, з урахуванням того, що з позовної заяви, розрахунку боргу, наданого позивачем, розшифровки нарахувань послуги (а.с. 127) та детального розрахунку обсягу споживання теплової енергії (а.с. 126) вбачається, що вказаний акт включає нарахування на спожиту відповідачем теплову енергію за період з листопада 2021 по березень 2024, грудень 2024) та строки оплат настали 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, то першим днем прострочення, відповідно, є: 01.01.2022, 01.02.2022, 01.03.2022, 01.04.2022, 01.05.2022, 01.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 01.04.2023, 01.05.2023, 01.01.2025, 01.02.2025, 01.03.2025, 01.04.2025 та 01.05.2025. При цьому суд звертає увагу на те, що, по-перше, ані акт, ані розрахунок позивача не містять відомостей щодо обсягу теплової енергії, спожитої у кожному з перелічених періодів, які, як вбачається, включені у цей акт. Так, позивачем нараховано пеню на загальну суму заборгованості у розмірі 77 338 грн. 84 коп., що не відповідає умовам Договору; по-друге, як зазначено вище, нарахування пені за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 є необґрунтованим; по-третє, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
- за актом від 25.01.2025 №25942 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за січень 2025 - 28.02.2025; першим днем прострочення є 01.03.2025;
- за актом від 28.02.2025 №35003 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за лютий 2025 - 31.03.2025; першим днем прострочення є 01.04.2025;
- за актом від 31.03.2025 №40744 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за березень 2025 - 30.04.2025; першим днем прострочення є 01.05.2025;
Після перевірки судом розрахунку розмір пені за загальний період з 01.01.2025 по 15.05.2025 (включно) складає 111 грн. 61 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за спожиту теплову енергію, за загальний період з 01.01.2025 по 15.05.2025 включно в розмірі 740 грн. 11 коп., а також здійснено інфляційні нарахування за загальний період з січня 2025 по квітень 2025 включно у розмірі 2 610 грн. 01 коп.
При перевірці розрахунку, судом встановлено, як зазначалося вище, що позивачем невірно визначено перший день прострочення за актом від 31.12.2024 № 29297 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за грудень 2024, з урахуванням того, що з позовної заяви, розрахунку боргу, наданого позивачем, розшифровки нарахувань послуги (а.с. 127) та детального розрахунку обсягу споживання теплової енергії (а.с. 126) вбачається, що вказаний акт включає нарахування на спожиту відповідачем теплову енергію за період з листопада 2021 по березень 2024, грудень 2024) та строки оплат настали 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, то першим днем прострочення, відповідно, є: 01.01.2022, 01.02.2022, 01.03.2022, 01.04.2022, 01.05.2022, 01.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 01.04.2023, 01.05.2023, 01.01.2025, 01.02.2025, 01.03.2025, 01.04.2025 та 01.05.2025. При цьому суд зауважує, що, по-перше, ані акт, ані розрахунок позивача не містять відомостей щодо обсягу теплової енергії, спожитої у кожному з перелічених періодів, які, як вбачається, включені у цей акт. Так, позивачем здійснено нарахування на загальну суму заборгованості у розмірі 77 338 грн. 84 коп., що не відповідає умовам Договору.
Після перевірки розрахунку судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 91 грн. 74 коп. за загальний період з 01.01.2025 по 15.05.2025 включно, а також інфляційні нарахування у розмірі 268 грн. 05 коп.
Враховуючи усе викладене позовні вимоги позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 917 грн. 29 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - невідомий) про стягнення 103 360 грн. 24 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Сергіївни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - невідомий) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 98 778 (дев'яносто вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 99 коп. - заборгованості основної суми боргу за поставлену теплову енергію, 330 (триста тридцять) грн. 66 коп. - плати за абонентське обслуговування, 111 (сто одинадцять) грн. 61 коп. - пені, 91 (дев'яносто одна) грн. 74 коп. - 3% річних, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 05 коп. - інфляційних нарахувань та 2 917 (дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 29 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
30.10.2025