вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2917/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Виконувача обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської обл., вул. Овдіївська, буд. 2)
в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради (17100, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Центральна, буд. 20; ідентифікаційний код 41104003)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267)
про стягнення 188 901 грн. 98 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Виконувач обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2728/25 від 03.06.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" 188 901 грн. 98 коп., що складає 156 345 грн. 50 коп. - основного боргу за договором від 12.07.2024 №СК4/532-Т про закупівлю товарів за державні кошти, 21 423 грн. 13 коп. - штрафних санкцій (пені), 8 949 грн. 57 коп. - інфляційних нарахувань та 2 183 грн. 78 коп. - 3% річних.
Також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп., за подання даної позовної заяви; про час та місце розгляду справи повідомити сторони, Ніжинську окружну прокуратуру та Дніпропетровську обласну прокуратуру, яка забезпечуватиме участь прокурора у розгляді справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 09.06.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 09.06.2025 о 14:55 год. (а.с. 78).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 09.06.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 27.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради, як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як учасником, було укладено договір від 12.07.2024 №СК4/532-Т про закупівлю товарів за державні кошти (номер у Prozorro UA-2024-07-09-001262-а) (надалі - Договір) (а.с. 26-27).
Відповідно до пункту 1.1 Договору учасник приймає на себе зобов'язання передати замовнику у власність нафтопродукти (ДК 021:2015:09130000-9 "Нафта і дистиляти") надалі - товар, а замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: дизпаливо; одиниця виміру: літр; кількість: 4000; ціна з урахуванням ПДВ, грн. /літр: 49,49; сума з ПДВ, грн: 197 960,00;
Найменування товару: бензин А-95; одиниця виміру: літр; кількість: 1800; ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр: 54,50; сума з ПДВ, грн: 98 100,00.
Усього без ПДВ: 246 716 грн. 67 коп.
ПДВ: 49 343 грн. 33 коп.
Усього з ПДВ: 296 060 грн. 00 коп.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим учасником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту отримання товару згідно з умовами договору (пункт 2.1 Договору).
Ціна цього Договору становить: 296 060 грн. 00 коп. 00 грн., у тому числі ПДВ (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня її виписки.
Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.
Підпунктом 5.2.1 Договору визначено, що передача замовнику товару за цим договором здійснюється учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника скретч-карт.
Згідно з підпунктом 5.2.2 Договору скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому учасник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Умови постачання товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3 Договору).
Підпунктом 6.3.1 Договору визначено, що учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 10.1 Договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31 грудня 2024 року. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункт 10.2 Договору).
Відповідно до видаткової накладної від 12.07.2024 №0004/0001414 (а.с. 28) та Специфікації №0004/0001414-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної (а.с. 29) відповідачем було передано позивачеві:
- 170 скретч-карток номіналом 20 літрів та 20 скретч-карток номіналом 30 літрів на отримання дизпалива в кількості 4 000 літрів на загальну суму 197 960 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 40 скретч-карток номіналом 15 літрів та 120 скретч-карток номіналом 10 літрів на отримання бензину А-95 в кількості 1 800 літрів на загальну суму 98 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
Як вбачається, замовником було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати плати за товар на загальну суму 296 060 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 30-32), а саме:
- від 16.07.2024 № 4214 (внутрішній номер 357845574) на суму 250 280 грн. 00 коп.;
- від 16.07.2024 № 4215 (внутрішній номер 357845598) на суму 26 160 грн. 00 коп.;
- від 16.07.2025 № 4216 (внутрішній номер 3578454651) на суму 19 620 грн. 00 коп.
Відповідно до звіту про договір про закупівлю (UA-2024-07-09-001262-a) (а.с. 24), обов'язкова наявність АЗС в м. Носівка, Чернігівської області.
Прокурор зазначає, що в порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки товару та стверджує, що 10.12.2024 було фактично припинено виконання зобов'язань по Договору. АЗС, скретч-карти на заправку з яких було передано відповідачем на виконання умов Договору, припинили відпуск палива замовнику по скретч-картам, які є підставою для відвантаження палива з АЗС.
На підтвердження вказаного, прокурором надано, зокрема, копію акту від 10.12.2024 про відмову у відпуску товару на АЗС (а.с. 40), складеного довіреними особами замовника, відповідно до якого на автозаправній станції ANP, розташованій за адресою: м. Носівка, вул. Вокзальна, 25 водію шкільного автобусу відділу освіти було відмовлено у відпуску товару за скетч картками: 304622678870, 304622678871, 304622678872, 304622678873, 304622679064, 304622679065 через відсутність товару.
Аналогічна ситуація мала місце 16.01.2025, про що свідчить, зокрема, доповідна записка начальника групи централізованого господарського обслуговування Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 17.01.2025 (а.с. 42).
З доповідної записки начальника групи централізованого господарського обслуговування Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 04.03.2025 (а.с. 41) вбачається, що з 01.03.2025 АЗС, розташована за адресою: м. Носівка, вул. Вокзальна, 25 зачинена та не функціонує, відповідно неможливо здійснити заправку автотранспорту замовника за Договором.
Прокурор зазначає, що у зв'язку з відмовою у видачі товару, замовником недоотримано оплаченого товару у кількості 1700 літрів дизпалива та 1325 літрів бензину А-95.
Внаслідок неналежного виконання учасником умов Договору, не відпущено пального за скретч-картками на загальну суму 156 345 грн. 50 коп.
Замовником на адресу учасника було скеровано претензію від 26.03.2025 №01-09/271 щодо недопоставки товару, в якій зазначено про необхідність виконання умов Договору в частині поставки товару за пред'явленими скретч-картами.
З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ "Укрпошта" (а.с. 79) вбачається, що поштове відправлення № 1710002385652, у якому, за твердженням прокурора, містилася претензія, було вручено відповідачу 01.04.2025.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Прокурор стверджує, що Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 296 060 грн. 00 коп., проте відповідачем зобов'язання з поставки товару виконано частково, а саме відповідачем не відпущено пального за скретч-картками на загальну суму 156 345 грн. 50 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання учасником заявникові товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали право замовникові на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором в майбутньому.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи замовником було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати плати за товар на загальну суму 296 060 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до видаткової накладної від 12.07.2024 №0004/0001414 та Специфікації №0004/0001414-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної відповідачем було передано замовникові:
- 170 скретч-карток номіналом 20 літрів та 20 скретч-карток номіналом 30 літрів на отримання дизпалива в кількості 4 000 літрів на загальну суму 197 960 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 40 скретч-карток номіналом 15 літрів та 120 скретч-карток номіналом 10 літрів на отримання бензину А-95 в кількості 1 800 літрів на загальну суму 98 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
При цьому, відповідач не забезпечив фактичну поставку вказаного палива на автозаправні станції у м. Носівка Чернігівської області, як то передбачено умовами звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель (UA-2024-07-09-001262-a), що унеможливило подальше використання паливних скретч-карток Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради для заправки автомобілів.
На підтвердження вказаного прокурором надано, зокрема, копію акту від 10.12.2024 про відмову у відпуску товару на АЗС, складеного довіреними особами замовника, відповідно до якого на автозаправній станції ANP, розташованій за адресою: м. Носівка, вул. Вокзальна, 25 водію шкільного автобусу відділу освіти було відмовлено у відпуску товару за скетч картками: 304622678870, 304622678871, 304622678872, 304622678873, 304622679064, 304622679065 через відсутність товару.
Аналогічна ситуація мала місце 16.01.2025, про що свідчить, зокрема, доповідна записка начальника групи централізованого господарського обслуговування Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 17.01.2025..
З доповідної записки начальника групи централізованого господарського обслуговування Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 04.03.2025 вбачається, що з 01.03.2025 АЗС, розташована за адресою: м. Носівка, вул. Вокзальна, 25 зачинена та не функціонує, відповідно неможливо здійснити заправку автотранспорту замовника за Договором.
Прокурор зазначає, що у зв'язку з відмовою у видачі товару, замовником недоотримано оплаченого товару у кількості 1700 літрів дизпалива на загальну суму 84 133 грн. 00 коп. (49,49 х 1700) та 1325 літрів бензину А-95 на загальну суму 72 212 грн. 50 коп. (54,5 х 1350).
В матеріалах справи містяться копії невикористаних скретч-карток, а саме:
- 85 штук номіналом 20 літрів на отримання дизпалива (а.с.33-35);
- 25 штук номіналом 15 літрів на отримання бензину А-95 (а.с.36);
- 95 штук номіналом 10 літрів на отримання бензину А-95 (а.с. 36 - на звороті - 39).
Отже, всього відповідачем не передано товару за Договором Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 04.03.2025 на загальну суму 156 345 грн. 50 коп. (84 133 грн. 00 коп. + 72 212 грн. 50 коп).
Проте, сума попередньої оплати в розмірі 156 345 грн. 50 коп. відповідачем Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради від 04.03.2025 не повернута, відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.
Як вбачається, Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради звертався до відповідача з претензією від 26.03.2025 №01-09/271 щодо недопоставки товару, в якій зазначено про необхідність виконання умов Договору в частині поставки товару за пред'явленими скретч-картами.
Суд звертає увагу на те, що опису вкладення до цінного листа у поштове відправлення №1710002385652 прокурором не надано, проте, з долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення № 1710002385652, у якому, за твердженням прокурора, містилася претензія, було вручено відповідачу 01.04.2025. Вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на залишкову суму 156 345 грн. 50 коп. відповідачем не надано, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи прокурора щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи дають підстави вважати вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Оскільки Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради здійснив попередню оплату товару, а відповідач не поставив замовнику оплачений товар (на суму 156 345 грн. 50 коп.), повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд вважає, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 156 345 грн. 50 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 156 345 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Підпунктом 7.3.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Як вбачається, прокурором за порушення відповідачем строків поставки пального нараховано пеню в розмірі 21 423 грн. 13 коп. за період з 10.12.2024 по 28.05.2025.
При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що прокурором невірно визначено перший день прострочення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що строк фактичної передачі пального є таким, що настав 10.12.2024, оскільки відповідно до акту від 10.12.2024 про відмову у відпуску товару на АЗС 10.12.2024 на автозаправній станції, розташованій за адресою: м. Носівка по вул. Вокзальна, 25 водію шкільного автобусу було відмовлено у відпуску товару (дизпалива) за скретч-картками.
Отже, першим днем прострочення є 11.12.2024.
Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради підлягає пеня за порушення строків поставки пального в розмірі 21 320 грн. 63 коп. за загальний період з 11.12.2024 по 28.05.2025.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 договору, а у разі здійснення попередньої оплати учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання відповідачем у строки визначені договором обов'язку з поставки попередньо оплаченого Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 8 949 грн. 57 коп. за період з грудня 2024 по квітень 2025 включно, а також нараховано 3% річних в розмірі 2 183 грн. 78 коп. за період з 10.12.2024 по 28.05.2025.
Суд зауважує, що, як зазначалося вище, умовами Договору визначено обов'язок відповідача повернути суми попередньої оплати позивачеві, проте строк виконання вказаного зобов'язання Договором не визначено.
При цьому, судом враховано нарахування прокурором пені відповідно до підпункту 7.3.2 Договору за порушення строку поставки товару за період з 10.12.2024 по 28.05.2025.
Отже, нарахування за цей самий період 3% річних та інфляційних нарахувань (с грудня 2024 по квітень 2025 включно) за порушення відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати є таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї правової норми слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Суд звертає увагу на те, що умовами Договору не передбачено строк, у який відповідач зобов'язаний повернути кошти, що були сплачені за товар, що не був поставлений.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, у претензії від 26.03.2025 №01-09/271 щодо недопоставки товару позивач також просить провести поставку товару шляхом заправки автотранспорту позивача, а не повернути суму попередньої оплати.
Отже, строк для повернення суми попередньої оплати не встановлений ані умовами Договору ані у претензії позивача.
Судом враховано, що прокурором за порушення відповідачем строків поставки пального нараховано пеню в розмірі 21 423 грн. 13 коп. за період з 10.12.2024 по 28.05.2025.
Також суд зауважує, що як вже зазначалося, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 156 345 грн. 50 коп., а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 156 345 грн. 50 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4
цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державності, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад, з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.
За цих обставин, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Захист від порушень права власності Українського народу, безперечно, належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. З огляду на зазначене інтерес держави не можна зводити лише до забезпечення функціонування її як цілісного інституту чи відповідних ланок державного механізму, зокрема тих, що здійснюють державний примус, цей інтерес є набагато об'ємнішим.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного Кодексу України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
Крім того, як наслідок невиконання відповідачем умов договору унеможливлює виконання замовником покладених відповідно до закону завдань через незабезпечення транспорту позивача пальним.
Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 "проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора".
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний
попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. п. 38 - 40, 80). При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42). Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.
Як вбачається, листом Ніжинської окружної прокуратури за №52-77-2153ВИХ-25 від 02.04.2025 повідомлено Відділ освіти про виявлене порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" при виконанні Договору № СК4/532-Т від 12.07.2024, а також витребувано інформацію про вжиті з цього приводу заходи (а.с. 18-19).
Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради листом №01/09-349 від 22.04.2025 (а.с. 20) повідомлено прокуратуру про те, що Відділу освіти відомо про наявність порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" щодо непостачання пального за Договором. 23.03.2025 відділом освіти направлено відповідачу претензію, в якій зазначено про необхідність виконання умов Договору в частині поставки товару за пред'явленими картами, яка була отримана відповідачем 01.04.2025. Проте, відповіді про результат її розгляду не надійшло, поставку товару не відновлено.
Разом з тим, незважаючи на невиконання вимог претензії Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" заходів позовного характеру відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради не вжито.
При цьому позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю захисту інтересів держави, порушених неправомірними діями відповідача.
Тобто позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб'єкт владних повноважень чи комунальне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).
Задоволення такого позову призведе в першу чергу, до захисту державних інтересів, а вже потім до захисту інтересів відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради як сторони договору та розпорядника бюджетних коштів в даному випадку.
За вказаних обставин, допуск прокурора до суду у зв'язку з ухиленням відповідного органу - бюджетної установи, уповноваженої на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах від захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до вищевказаних положень.
Наведені обставини є підставою для звернення прокурором до суду із даним позовом.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 2 278 грн. 32 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Виконувача обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської обл., вул. Овдіївська, буд. 2) в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради (17100, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Центральна, буд. 20; ідентифікаційний код 41104003) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) про стягнення 188 901 грн. 98 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради (17100, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Центральна, буд. 20; ідентифікаційний код 41104003) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) 156 345 (сто п'ятдесят шість тисяч триста сорок п'ять) грн. 50 коп. - боргу та 21 320 (двадцять одна тисяча триста двадцять) грн. 63 коп. - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; ідентифікаційний код - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2 278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 32 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
30.10.2025