Постанова від 23.10.2025 по справі 916/5544/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5544/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф. Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/ Кадикьой, Турецька республіка, - Дегтярьов Д.Т. на підставі ордеру

від відповідача - Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ Рукицька І.Л, в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року, суддя першої інстанції Рога Н.В., повний текст складено та підписано 02.05.2025 року

у справі № 916/5544/24

за позовом: ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI,

м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка

до відповідача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Позивач, ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ про стягнення оплати за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 року у розмірі 839 901,79 доларів США, 3% річних у розмірі 10 023,34 доларів США та пені на підставі п.12.7 договору у розмірі 80 443,33 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору закупівлі послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 в частині оплати послуг у сумі 839901,79 доларів США. За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 12.7 договору нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 10 023,34 доларів США, 80 443, 33 доларів США.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5544/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 позовну заяву ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/ Кадикьой, Турецька республіка до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ про стягнення оплати за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 року у розмірі 839 901,79 доларів США, 3% річних у розмірі 10 023,34 доларів США та пені на підставі п.12.7 договору у розмірі 80 443,33 доларів США задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , м. Київ на користь ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка суму основного боргу за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 року у розмірі 839 901,79 доларів США, 3% річних у розмірі 10 023,34 доларів США, пеню у розмірі 80 443,33 доларів США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 995,60 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Державне підприємство “Адміністрація морських портів України», м. Київ належним чином не виконувало договірні зобов'язання в частині оплати наданих послуг, з огляду на що позовні вимоги ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка, є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24, ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати, понесені відповідачем по справі під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не дотримані вимоги п. 18.3 договору щодо своєчасного повідомлення про зміну банківських реквізитів та ненадання ним документів на вимогу банку, що в свою чергу унеможливило здійснення відповідачем оплати за надані послуги за договором, що дає підстави для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п. 12.7 договору. Внаслідок такої бездіяльності позивача у останнього виникли несприятливі наслідки у неотриманні ним своєчасної оплати за надані послуги.

Скаржник зазначає, що при досудовому вирішенні даного спору відповідачем вжиті всі необхідні та можливі заходи, які залежали від волі та дій відповідача щодо перерахування коштів, але, в зв'язку з відмовою банківської установи перерахувати кошти, останні не надійшли до позивача.

Також, скаржник зазначає, що відділом внутрішнього аудиту апарата управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ складено звіт від 14.10.2024 за № 03/10-01-07-04/24 за результатами планового внутрішнього аудиту ефективності стану організації та виконання промірних та днопоглиблювальних робіт за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 роки та з метою надання до суду доказів на підтвердження доводів відповідача, відділом внутрішнього аудиту відповідача підготовлено витяг з вищевказаного аудиторського звіту, який з додатками до нього надано суду першої інстанції разом з відповідним клопотанням про його приєднання.

Апелянт стверджує, що з урахуванням відповідних висновків внутрішнього аудиту відповідача, судновласникам надано послуг, більш ніж замовлялось фрахтувальником при узгодженні нарядів - завдань, що призвело до перевищення розміру замовлених послуг, їх вартості та необґрунтованості пред'явлення судновласником до фрахтувальника позовних вимог в частині основного боргу.

З метою доведення перед судом цих фактів відповідачем до суду подане клопотання про призначення судової економічної експертизи для встановлення обґрунтованості оформлення вищевказаних актів здачі - приймання наданих послуг, визначення розміру виконання послуг, розрахунку їх вартості та необґрунтованим нарахуванням заборгованості та підтвердженням доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог.

В свою чергу, судом першої інстанції, на думку скаржника, під час розгляду справи протокольною ухвалою від 18.03.2025 необґрунтовано відмовлено в задоволенні даного клопотання, чим порушені норми процесуального права та права відповідача щодо надання доказів до суду.

Щодо розрахунку пені, який наданий позивачем та необґрунтовано враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, скаржник вважає, що позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій пені за актом №6 від 28.04.2023 з 21.07.2024 в розмірі 1349,18 доларів США; за актами №7-9 з 25.07.2024 по 02.12.2024 в розмірі 79 094,15 доларів США , тобто, за період після розірвання договору.

Скаржник стверджує, що під час розрахунку пені позивачем невірно розраховано кількість днів прострочки і, як наслідок, не вірно визначена сума пені.

Також, як стверджує скаржник, судом першої інстанції необґрунтовано застосовано вимоги статті 625 Цивільного кодексу України та стягнуто з відповідача три проценти річних від простроченої суми.

Разом з апеляційною скаргою відповідач, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», м.Київ надав клопотання про призначення експертизи, у якому просить суд призначити у справі №916/5544/24 за позовом ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м.Київ про стягнення заборгованості за договором судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогам ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка розмір заборгованості Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ за надані послуги за договором від 20.10.2022 року про закупівлю №12-В-ФДФ-22, повний розрахунок якого міститься в додатку №1.1 до позовної заяви в розмірі 839 901, 79 доларів США?

2) Чи підтверджується документально висновки, викладені у Витязі з аудиторського внутрішнього звіту від 14.10.2024 за №03/10-01-07-04/24 за результатами планового внутрішнього аудиту ефективності стану організації та виконання промірних та днопоглиблювальних робіт за період 01.01.2023 по 30.06.2024 в частині завищення обсягу та вартості наданих послуг в актах здачі - приймання наданих послуг: №6 від 28.04.2023, №7 від 24.06.2024, №8 від 24.06.2024, №9 від 24.06.2024, складених Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», м.Київ та ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка на виконання умов договору від 20.10.2022 року про закупівлю №12-В-ФДВ-22?

Проведення експертизи доручити експертам Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На час проведення вищевказаної експертизи зупинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач, зокрема, зазначає, що проведення судової експертизи в даній справі надасть суду докази того, що заборгованість відповідача перед позивачем набагато менша, ніж зазначена в позовній заяві та розрахунок заборгованості, зроблений позивачем та долучений до позову, є необґрунтованим. Висновки експертизи підтвердять необґрунтованість доводів позивача та підтвердять доводи, зазначені відповідачем.

Крім іншого, заявник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи протокольною ухвалою від 18.03.2025 необґрунтовано відмовлено в задоволенні даного клопотання, чим порушені норми процесуального права та права відповідача щодо надання доказів до суду та зазначені в змісті апеляційної скарги на вищеозначене рішення суду, що змушує відповідача звернутися з повторним клопотання про призначення судової економічної експертизи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24, справу призначено до судового розгляду.

13.06.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24, в якому позивач просить відмовити у клопотанні відповідача про призначення судової економічної експертизи, рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ без задоволення.

У відзиві позивач зазначає, що у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 (далі - договір): - 20.07.2023 за актом №6 здачі-приймання наданих послуг від 28.04.2023, підстава - п. 5.1 договору; - 24.07.2024 за актами здачі-приймання наданих послуг №7-9 від 24.06.2024, підстава - п. 2 додаткової угоди №7 від 09.07.2024 до договору та п. 9 акту виконання взаємних зобов'язань від 09.07.2024.

Відповідач не звертався до позивача з проханням надати ті документи, які запитував Акціонерний банк "Укргазбанк". Про існування запитів Акціонерного банку "Укргазбанк" відносно документів та інформації позивач дізнався, отримавши відзив на позовну заяву.

Про існування банківського рахунку позивача, відкритого у банку "Vakifbank", апелянт дізнався: вперше - 15.07.2024, коли отримав рахунок на оплату №008 від 15.07.2024, що підтверджується підписом посадової особи відповідача про отримання цього рахунку; вдруге - 16.08.2024, коли отримав претензію, в якій було вказано рахунок у банку "Vakifbank" та до якої повторно додавався рахунок на оплату №008 від 15.07.2024, що підтверджується листом-відповіддю на претензію від 02.09.2024.

Позивач зауважує, що розділом 5 "Порядок розрахунків" договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється за фактично надані послуги протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого судновласника оригіналу належним чином оформленого рахунку.

З наведеного положення договору слідує, що оплата здійснюється на банківські реквізити, вказані в рахунку, а не в самому договору, а, як наслідок, зміна судновласником (позивачем у справі) банківського рахунку не впливає на встановлену договором процедуру оплати.

Також позивач вважає, що "Витяг з акту внутрішнього аудиту" не є доказом в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує обставини, на які посилається відповідач у своїх поясненнях через: 1) правову природу договору, який укладено між позивачем та відповідачем; 2) через створення його зацікавленими особами, його внутрішній характер, відсутність норм, які регулюють дійсність тих розрахунків, які зробив "аудитор"; 3) через відсутність повного документа (до суду надана лише описова частина, без висновків, підписів "аудиторів", пояснень посадових осіб відповідача, про помилки яких вказано, тощо).

Наявні в матеріалах справи докази - акти передачі та повернення в чартер вказують на обставину, що у відповідні періоди судно вибувало з володіння та користування позивача, а права володіння та користування набував відповідач. В актах наданих послуг №№ 6, 7, 8, 9 використовується одиниця виміру - доба, а не кг, м3, що було би характерно для договорів про виконання робіт, оскільки роботи вимірюються матеріалізованим результатом, а не періодом певного часу.

Статтею 210 Кодексу торговельного мореплавства України врегульовано підпорядкування екіпажу судна фрахтувальнику, згідно з якою у разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.

Таким чином, з дати підписання актів передачі в чартер відповідач володів та користуватися судном "HEGEMANN IV", екіпаж якого також підпорядковувався розпорядженням відповідача при експлуатації судна.

Саме відповідач використовував судно, тобто, здійснював днопоглиблювальні роботи, що в черговий раз підтверджується змістом п. 7.1 договору, відповідно до якого днопоглиблення та проміри виконуються за наряд-завданнями фрахтувальника, що видаються на звітний період та узгоджуються з судновласником і підписуються протягом двох робочих днів з дати надання наряд-завдання фрахтувальником.

У випадку, якщо судновласник не надав фрахтувальнику у зазначений термін підписане зі свого боку наряд-завдання або мотивовану відмову від його підписання, наряд-завдання вважається прийнятим до виконання.

Крім іншого, позивач посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо наявності судової помилки, яка полягає у відмові у призначенні експертизи, вважає, що клопотання про призначення експертизи є способом затягування розгляду справи, оскільки призначення експертизи передбачає зупинення її розгляду.

Стосовно доводів скаржника щодо безпідставного нарахування пені у відзиві, позивач зазначає, що період нарахування пені за актом наданих послуг №6 від 28.04.2023 виник і закінчився до дати розірвання договору.

При нарахування пені за актом наданих послуг актами здачі-приймання наданих послуг №7-9 від 24.06.2024 слід застосувати положення пунктів 1, 2 та 3 додаткової угоди №7 від 09.07.2024 та ч. 1 ст. 509 та ч.1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.

Позивач та відповідач, підписавши додаткову угоду №7, зафіксували негативне зобов'язання - утриматися від пред'явлення вимог, пов'язаних з невиконанням договору ("сторони підтверджують, що не мають жодних претензій одна до одної, ... а також відсутні будь-які не виконанні зобов'язання").

При цьому, виникненням вказаного негативного зобов'язання поставлене в залежність від умови здійснення остаточного розрахунку за договором не пізніше 24.07.2024, що є зустрічним виконанням зобов'язання ("після виконання п. 2 цієї додаткової угоди…").

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплати пені з огляду на п. 9.2.6 та 11.5 договору, позивач у відзиві зазначає, що ці посилання на вказані пункти договору є помилковими, оскільки вони регулюють "зменшення суми розрахунку за надані послуги".

Натомість, пеня, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Внаслідок наведеного пеня не може вважатися "сумою розрахунку за надані послуги", а, як наслідок, посилання апелянта на п. 9.2.6 та 11.5 договору, як на підставу несплати пені є помилковим.

Також, позивач звертає увагу суду, що у відповіді на відзив він вказував, що дійсно в стовпці "Період заборгованості" додатку 1.3.1 до позовної заяви була допущена друкарська помилка - вказано "25.07.2024 - 02.12.2024", а необхідно "25.07.2024 - 09.12.2024". На підставі викладеного, позивач у відповіді на відзив просив господарський суд вважати правильною датою у стовпці "Період заборгованості" додатку 1.3.1 до позовної заяви "09.12.202" замість "02.12.2024".

Відзив долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 призначено справу № 916/5544/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 до розгляду на 23.10.2025 об 11:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 року прийнято справу №916/5544/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя: Діброва Г.І., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І.

Також, 23.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ надійшло клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні, представник скаржника підтримав свої доводи, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово та підтримав свої клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а клопотання про приєднання нових доказів, які не існували на момент постановлення рішення суду першої інстанції, залишити без розгляду.

Клопотання про долучення нових доказів у справі судовою колегією не прийняте та залишене без розгляду, оскільки таке клопотання подане з порушенням встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 року строку для надання заяв та клопотань, що відповідно до норм ст.207 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення його без розгляду.

Щодо клопотання скаржника про призначення судової економічної експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст.1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до ч.1 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №904/5077/21, від 06.02.2024 у справі №910/12661/22).

Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21, від 06.02.2024 у справі №910/12661/22.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 3 ст. 269 Господарським процесуальним кодексом України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

Судова колегія зауважує, що відповідач не довів, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи №916/5544/24 потрібно спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, що матеріали справи не містять достатньо доказів, за якими суд зобов'язаний розглянути вказану справу, а наявні докази є взаємно суперечливими.

Також, судова колегія враховує, що відповідачем взагалі необґрунтовано неможливість надання до суду першої інстанції висновку експерта, складеного на його замовлення (ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України), необґрунтовано неможливість надати такий доказ у строки, встановлені для подання доказів (п. 2 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України), або повідомити суд про неможливість подання цього доказу у встановлений законом строк (з обґрунтуванням об'єктивних причин) з метою встановлення судом додаткового строку для подання вказаного доказу (ч. 4-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотанні про призначення у справі судової економічної експертизи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 задоволенню не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорене учасниками справи наступні обставини.

20 жовтня 2022 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», м. Київ (фрахтувальник), та юридичною особою за законодавством Турецької Республіки ONUR MARОNE GEMI ОЗLETMECОLОGО TICARET ANONОM ЗОRKETО (судновласник) укладено договір про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22, згідно з п. 1.1. якого судновласник зобов'язується у 2022 - 2025 роках надати фрахтувальнику послуги за кодом ДК 021:2015 60650000-9 Прокат водного транспортного устаткування з екіпажем (Послуги з фрахтування днопоглиблювального обладнання (на умовах тайм-чартеру),а фрахтувальник прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

Позивач, ONUR MARОNE GEMI ОЗLETMECОLОGО TICARET ANONОM ЗОRKETО є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до законодавства Турецької Республіки, що підтверджується Витягом з газети торгового реєстру Туреччини від 30.12.2021 №10484, сторінка 457-458, витягом з реєстру від 27.08.2024 №349779-5, виданого Торговою палатою Стамбулу, та Свідоцтвом про торгову реєстрацію №2024-GD-87757 від 27.08.2024, виданим Управлінням торгового реєстру Стамбулу.

Згідно ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно зі статтею 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається із Акту передачі судна в чартер від 25.10.2022, місцем передачі судна в чартер в Акті зазначено місто Ізмаїл, Одеської області.

Постановою Кабінету Міністрів України №1208 від 07.10.2009 «Про межі акваторії морського порту Ізмаїл» затверджені межі акваторії морського порту Ізмаїл, згідно з якими акваторія морського порту Ізмаїл включає в себе водний об'єкт - Морський підхідний канал глибоководного суднового ходу (МПК ГСХ) «р. Дунай - Чорне».

Отже, спірні правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку із вказаним договором №12-В-ФДФ-22 підлягають розгляду Господарським судом Одеської області в порядку господарського процесуального законодавства України та відповідно до норм матеріального права України.

Відповідно до п. 1, 2 Специфікації (додаток №2 до договору) найменування судна: «HEGEMANN IV».

Тип: морський трюмний самовідвізний землесос з можливістю виконання:

-днопоглиблювальних робіт на захищених і незахищених від хвилювання ділянках при дії бічних і поздовжніх течій;

-грунтозабору на ділянках, віддалених від берега на відстані не менше 10 морських міль;

-намиву територій (будівельних майданчиків).

Пунктом 2.13. договору наряд-завдання визначено як документ, який містить необхідні вимоги до днопоглиблення та/або використання судна та ведеться фрахтувальником в ході надання послуг за звітний період.

Згідно з п. 3.1. договору №12-В-ФДФ-22 мета фрахтування: виконання днопоглиблювальних робіт.

Призначення послуг: виконання днопоглиблення на об'єктах, визначених фрахтувальником, для досягнення вимог, викладених у наряд-завданні (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору №12-В-ФДФ-22 під якісним наданням послуг в рамках договору слід розуміти виконання судном, що надається судновласником в чартер, вимог наряд-завдань фрахтувальника

Місце надання послуг: водні шляхи загального користування, зокрема, акваторії морських портів та судноплавних каналів (визначається у письмовій заявці фрахтувальника та/або наряд-завданні) (п. 6.1. договору).

Місце передачі судна в чартер: водні шляхи загального користування (деталізується за домовленістю сторін у письмовій заявці фрахтувальника) (п. 6.6. договору).

Час передачі судна в чартер: за домовленістю сторін (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору №12-В-ФДФ-22 передача судна в чартер оформлюється Актом передачі судна в чартер, одночасно з підписанням якого судновласник передає фрахтувальнику засвідчені належним чином копії документів, що підтверджують право користування (розпорядження тощо) судном, та чинних класифікаційних документів, виданих Регістром судноплавства України або іншим класифікаційним товариством.

Вищезазначені пункти також містяться в Технічних вимогах, які є додатком №1 до договору.

Судно повинно бути передано судновласником фрахтувальнику укомплектованим екіпажом на борту для цілодобової роботи 7 (сім) днів на тиждень (п. 6.9. Договору).

Як вбачається із Акту передачі судна в чартер від 25.10.2020, судновласник передав, а фрахтувальник прийняв в чартер судно, а саме: Морський трюмний самовідвізний землесос «HEGEMANN IV», ідентифікаційний номер ІМО 8121044, в технічно справному стані, укомплектований екіпажем, вид палива дизельне, кількість палива на момент передачі 83,0 т.

Розділом 4 договору закріплено, що ціна договору складає 13 372 128,0005251 доларів США, в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, діючим на дату аукціону (29.09.2022), складає 489 000 000 грн, що включає в себе оплату судновласником всіх видів постачання, передбачених договором, а також інші витрати, передбачені договором, зокрема, витрати на сплату портових зборів, страхових платежів, витрати на утримання суднового екіпажу, електроенергію при підключенні до берегового електропостачання, послуги буксирів, агентську винагороду тощо, необхідні для якісного надання послуг.

Валютою договору є долари США (п. 4.1 договору).

Ставка фрахтування за добу зазначена у додатку №3, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна договору включає в себе всі витрати, пов'язані з наданням послуг (якщо інше не передбачено договором) (п. 4.2 договору).

Також, сторони погодили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 4.3. договору).

В подальшому, додатковою угодою №1 від 02.11.2022 змінено ціну договору на 13 371 410,00 доларів США, в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, діючим на дату аукціону (29.09.2022), що складає 488 973 743,73 грн.

Додатковою угодою №2 від 28.12.2022 сторонами змінено ціну договору на 12 775 000,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, діючим на дату аукціону (29.09.2022), складає 467 163 865,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 сторонами змінено ціну договору на 12 773 685,80 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, діючим на дату аукціону (29.09.2022), складає 467 115 806,55 грн.

Додатковою угодою №4 від 31.03.2023 сторонами змінено ціну договору на 12 772 578,40 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, діючим на дату аукціону (29.09.2022), складає 467 075 310,48 грн.

Остаточна ціна договору складає 12 772 578,40 доларів США, ставка фрахтування за добу 27 569,28 доларів США за 30 діб та 17 500 доларів США за 682,6 доби.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата наданих послуг здійснюється за фактично надані послуги протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого від судновласника оригіналу належним чином оформленого рахунку.

Згідно з п. 7.1. договору №12-В-ФДФ-22 днопоглиблення та проміри виконуються за наряд-завданнями фрахтувальника, що видаються на звітний період та узгоджуються з судновласником і підписуються протягом 2-х робочих днів з дати надання наряд-завдання фрахтувальником. У випадку, якщо судновласник не надав фрахтувальнику у зазначений термін підписане зі свого боку наряд-завдання або мотивовану відмову від його підписання, таке наряд-завдання вважається прийнятим до виконання.

Фрахтувальник гарантує, що вимоги, викладені у наряд-завданні, будуть враховувати технічні можливості судна (п. 7.3. договору).

Разом з тим, згідно з п. 8.1. договору №12-В-ФДФ-22 приймання наданих послуг за звітний період здійснюється шляхом підписання фрахтувальником Акту (-ів) здачі-приймання наданих послуг, що складається судновласником за формою та з урахуванням вимог, викладених у додатку №6, що є невід'ємною частиною цього договору.

Оригінали примірників підписаних судновласником Актів здачі-приймання наданих послуг надаються фрахтувальнику, який розглядає ці документи протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх фактичного отримання (п. 8.2. договору).

У п. 8.3 договору сторони погодили, що у випадку, якщо в процесі приймання наданих послуг фрахтувальником будуть надані обґрунтовані зауваження до Актів здачі-приймання наданих послуг, судновласник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання обґрунтованих зауважень повинен виправити ці зауваження та надати виправлені Акти здачі-приймання наданих послуг на підписання фрахтувальнику.

Відповідно до п. 9.1. договору фрахтувальник зобов'язаний: приймати належним чином надані послуги згідно з Актом здачі-приймання наданих послуг (п. 9.1.1. договору); своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані судновласником послуги відповідно до умов цього договору (п. 9.1.2. договору).

Згідно п. 9.4.1. договору судновласник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Крім того, пунктом 9.4.2 договору № 12-В-ФДФ- 22 передбачено, що у разі невиконання зобов'язань фрахтувальником судновласник має право ініціювати дострокове розірвання цього договору, повідомивши про це фрахтувальника у строк 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору з відповідним оформленням додаткової угоди до договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наряд-завдання № 4/23 ДЛ від 31.03.2023 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, останній зобов'язаний був викопати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорне море» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні.

Наряд-завданням №4/23 ДЛ від 31.03.2023 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 3 350 м.; ширина - 85 м по дну на прямолінійній ділянці; на криволінійній ділянці (поворот) до 128 м; глибини: існуючи - від 2,2 м до 8,3 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 8,13 м (в БС); забровочні - від 1,8 м до 8,3 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3-214 480. Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

За результатами падання послуг на підставі наряд-завдання № 4/23 ДЛ від 31.03.2023 сторонами договору підписаний Акт № 6 здачі-приймання наданих послуг від 28.04.2023 за договором № 12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 на суму 462 595 доларів США.

На підставі наряд-завдання №12/23 від 21.12.2023 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорне море» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 12/23 від 21.12.2023 року.

Наряд-завданням №12/23 від 21.12.2023 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 1 900 м (від ІІК-1+650 до ПК 0+250); ширина - 85 м по дну на прямолінійній ділянці; на криволінійній ділянці (поворот) до 128 м по дну; глибини: існуючи - від 4,8 м до 8,4 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,6 м (в БС); забровочні - від 1,0 м до 8,4 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3- 295 500. Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання №12/23 коригування від 22.12.2023 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення акваторії морського порту Ізмаїл морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні №12/23 коригування від 22.12.2023 року.

Наряд-завданням № 12/23 коригування від 22.12.2023 зазначені наступні показники (ділянка 36+600-37+950): робочі кордони: довжина - 1 350 м.; ширина - згідно схеми; глибини: існуючи - від - 4,8 м до - 7,1 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 6,5 м (в БС); забровочні - від - 4,7 м до - 7,3 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 25,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3 - 146 130, з врахуванням орієнтовного обсягу на укосах. Допустимий перебір визначено: по глибині 0,7 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання №12/23 коригування №2 від 12.01.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення акваторії морського порту Ізмаїл морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 12/23 коригування № 2 від 12.01.2024 року.

Наряд-завданням №12/23 коригування №2 від 12.01.2024 зазначені наступні показники (ділянка 36+600-37+950): робочі кордони: довжина - 1 350 м.; ширина - згідно схеми; глибини: існуючи - від - 4,8 м до - 7,1 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 6,5 м (в БС); забровочні - від - 4,7 м до - 7,3 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 25,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3 - 202 440 (технічний обсяг, без врахування часу ремонту). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,7 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Відповідно до наряд-завдання №12/23 коригування №3 від 31.01.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, останній зобов'язаний був викопати експлуатаційне днопоглиблення акваторії морського порту Ізмаїл морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 12/23 коригування №3 від 31.01.2024 року.

Наряд-завданням №12/23 коригування №3 від 31.01.2024 зазначені наступні показники (ділянка 36+600-37+950): робочі кордони: довжина - 1 350 м.; ширина - згідно схеми; глибини: існуючи - від - 4,8 м до - 7,1 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 6,5 м (в БС); забровочні - від - 4,7 м до - 7,3 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 25,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3 - 215 680 (технічний обсяг, без врахування часу ремонту). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,7 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання №12/23 коригування №4 від 05.06.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення акваторії морського порту Ізмаїл морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 12/23 коригування № 4 від 05.06.2024, умови якого застосовуються з 22.12.2023 року.

Наряд-завданням №12/23 коригування №4 від 05.06.2024 зазначені наступні показники (ділянка 36+600-37+950): робочі кордони: довжина - 1 350 м.; ширина - згідно схеми; глибини: існуючи - від - 4,8 м до - 7,1 м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 6,5 м (в БС); забровочні - від - 4,7 м до - 7,3 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 25,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3 - 242 510 (технічний обсяг). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,7 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

За результатами падання послуг па підставі наряд-завдань №12/23 від 21.12.2023, №12/23 коригування від 22.12.2023, № 12/23 коригування № 2 від 12.01.2024, № 12/23 коригування № 3 від 31.01.2024, № 12/23 коригування № 4 від 05.06.2024 сторонами договору підписаний Акт № 7 здачі-приймання наданих послуг від 24.06.2024 за договором № 12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 на суму 247 918, 02 доларів США.

Згідно наряд-завдання № 02/24 від 03.02.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорне морс» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 02/24 від 03.02.2024 року.

Наряд-завданням № 02/24 від 03.02.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 1 900 м (від ПК-1+650 до ПК 0+250); ширина - 85 м по дну на прямолінійній ділянці; на криволінійній ділянці (поворот) до 128 м по дну; глибини: існуючи - від 4,8 м до 8,4м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,6 м (в БС); забровочні - від 1 м до 8,4 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, м3- 307 880. Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання № 02/24 коригування від 17.03.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорпе морс» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 02/24 коригування від 17.03.2024 року.

Наряд-завданням № 02/24 коригування від 17.03.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 1 900 м (від ПК-1+650 до ПК 0+250); ширина - 85 м по дну на прямолінійній ділянці; на криволінійній ділянці (поворот) до 128 м по дну; глибини: існуючи - від 4,8 м до 8,4м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,6 м (в БС); забровочні - від 1 м до 8,4 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, мЗ - 408 120 (технічний обсяг). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання № 02/24 коригування 2 від 03.04.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорне морс» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 02/24 коригування № 2 від 03.04.2024 року.

Наряд-завданням № 02/24 коригування 2 від 03.04.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 1 900 м (від ПК-1+650 до ПК 0+250); ширина - 85 м по дну па прямолінійній ділянці; па криволінійній ділянці (поворот) до 128 м по дну; глибини: існуючи - від 4,8 м до 8,4м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,6 м (в БС); забровочні - від 1 м до 8,4 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, мЗ - 440 490 (з врахуванням повідомлень судновласнику, технічний обсяг). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання № 02/24 коригування 3 від 08.04.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення МПК ГСХ «р. Дунай-Чорне морс» морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 02/24 коригування 3 від 08.04.2024 року.

Наряд-завданням № 02/24 коригування 3 від 08.04.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - 1 900 м (від 1ІК-1+650 до ІІК 0+250); ширина - 85 м по дну на прямолінійній ділянці; на криволінійній ділянці (поворот) до 128 м по дну; глибини: існуючи - від 4,8 м до 8,4м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,6 м (в БС); забровочні - від 1 м до 8,4 м. Грунтовні умови: пісок мілкий, пилуватий, мул супіщаний. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 8,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, мЗ - 389 510 (з врахуванням повідомлень судновласнику, технічний обсяг). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

За результатами надання послуг на підставі паряд-завдань № 02/24 від 03.02.2024, №02/24 коригування від 17.03.2024, №02/24 коригування № 2 від 03.04.2024, №02/24 коригування № 3 від 08.04.2024 сторонами договору підписаний Акт № 8 здачі-приймання наданих послуг від 24.06.2024 за договором № 12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 на суму 644 655 доларів США

Крім того, наряд-завданням №04/24 від 10.04.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення акваторії порту Ізмаїл в районі причалів №№ 12-14 (ділянка №7) морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 04/24 від 10.04.2024 року.

Наряд-завданням №04/24 від 10.04.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина - відповідно до схеми; ширина - відповідно до схеми; глибини: існуючи - від - 4,0 м до - 8,9м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,0м (від « 0» морського порту Ізмаїл); забровочні - від - 4,1 м до - 8,9 м. Грунтовні умови: піски дрібні та пилуваті, замулені. Відстань від ділянки до межі відвалу-до 3,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, мЗ - 159 870. Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

Згідно наряд-завдання №04/24 коригування від 26.04.2024 фрахтувальника, узгодженого з судновласником, підписаного фрахтувальником і судновласником, останній зобов'язаний був виконати експлуатаційне днопоглиблення акваторії порту Ізмаїл в районі причалів №№ 12-14 (ділянка №7) морським трюмним самовідвізним землесосом «HEGEMANN IV» відповідно до вимог, викладених у наряд-завданні № 04/24 коригування від 26.04.2024 року.

Наряд-завданням № 04/24 коригування від 26.04.2024 зазначені наступні показники: робочі кордони: довжина-відповідно до схеми; ширина - відповідно до схеми; глибини: існуючи - від - 4,0 м до - 8,9м; глибина черпання (без урахування допустимого перебору) - 7,0м (від « 0» морського порту Ізмаїл); забровочні - від - 4,1 м до - 8,9 м. Грунтовні умови: піски дрібні та пилуваті, замулені. Відстань від ділянки до межі відвалу - до 3,0 км. Обсяг днопоглиблювальний робіт, мЗ 158 600 (з врахуванням повідомлень судновласнику). Допустимий перебір визначено: по глибині 0,5 м; по бровкам (ширині) 2, 0 м.

За результатами надання послуг на підставі наряд-завдань №04/24 від 10.04.2024, №04/24 коригування від 26.04.2024 сторонами договору підписаний Акт № 9 здачі-приймання наданих послуг від 24.06.2024 за Договором № 12-В-ФДФ- 22 від 20.10.2022 на суму 276 718,75 доларів США.

Вищезазначені наряди-завдання та Акти здачі-приймання наданих послуг за договором № 12-В-ФДФ- 22 підписані сторонами та скріплені печатками в добровільному порядку, без жодних зауважень та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 1 631 896,77 доларів США.

Водночас, відповідачем частково оплачені надані послуги на суму 429 506,48 доларів США за Актом здачі-приймання наданих послуг №6 від 28.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 09.06.2023 року.

В подальшому, 09.07.2024 сторони уклали додаткову угоду №7 до договору № 12-В-ФДФ- 22, відповідно до п. 1 якої домовились розірвати (припинити) договір з 10.07.2024 року.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №7 від 09.07.2024 з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін, що виникли з умов договору, припиняються в наступному порядку та на таких умовах: фрахтувальник не пізніше 24.07.2024 року здійснює остаточний розрахунок за договором.

Також, 09.07.2024 сторони склали Акт виконання взаємних зобов'язань до договору, яким, керуючись пунктами 9.2.6, 9.2.9, 9.3.17 та 11.5 договору, домовились зменшити суму розрахунку за надані послуги за Актами здачі-приймання наданих послуг №6-9 на суму:

-витрат, пов'язаних з митним оформленням тимчасового ввезення на територію України транспортних засобів (судна) в розмірі 29 306,77 доларів США;

-вартості палива, стосовно якого виникли розбіжності у кількості 139 650 кг на суму 201 042,81 доларів США;

-вартості палива, надлишково залишеного у судновласника після повернення судна з чартеру згідно Акту від 26.04.2024 року в кількості 94 726 кг. на суму 132 138,92 доларів США.

Отже, сторони вказаним Актом застосували залік однорідних зустрічних вимог, внаслідок чого загальна сума, яка підлягає оплаті згідно з Актами здачі-приймання наданих послуг №6-9, була зменшена на суму 362 488,50 доларів США.

Позивачем було виставлено та направлено Державному підприємству «Адміністрація морських портів України», м.Київ рахунок на оплату №008 від 15.07.2024 на загальну суму 839 901,79 доларів США, який відповідач мав оплатити не пізніше 24.07.2024 року.

Інших належних та допустимих доказів стосовно спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування правомірності наявності заборгованості за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022 року у розмірі 839 901,79 доларів США, нарахування 3% річних у розмірі 10 023,34 доларів США та пені на підставі п.12.7 договору у розмірі 80 443,33 доларів США в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору закупівлі послуг.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Також, відповідно до ст. 203 Кодексу торгового мореплавства за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажом (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажом (бербоут-чартер).

Згідно зі ст. 212 Кодексу торгового мореплавства фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини, що склалися між сторонами за договором про закупівлю послуг №12-В-ФДФ-22 від 20.10.2022, є орендними, спеціальними, які регулюються нормами морського права. Так, він є договором оренди судна з командою, яка управляє ним на підставі розпоряджень відповідача.

Статтею 210 Кодексу торговельного мореплавства врегульовано підпорядкування екіпажу судна фрахтувальнику, згідно з якою у разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковується розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.

Отже, з дати підписання актів передачі в чартер відповідач володів та користувався судном «HEGEMANN IV», екіпаж якого також підпорядковувався розпорядженням відповідача при експлуатації судна і всю відповідальність за днопоглиблювальні роботи взяв на себе останній.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що даний договір є договором про виконання робіт, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище за текстом постанови, згідно з п.1.1 договору позивач зобов'язався у 2022-2025 роках надати фрахтувальнику послуги за кодом ДК 021:2015 60650000-9 Прокат водного транспортного устаткування з екіпажем (Послуги з фрахтування днопоглиблювального обладнання (на умовах тайм-чартеру), далі - послуги, а фрахтувальник прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 1.5 договору назва та код послуги, визначений згідно з Єдиним закупівельним словником, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі: послуги з фрахтування днопоглиблювального обладнання (на умовах тайм - чартеру); код ДК 021:2015 60651000-6 Прокат суден із екіпажем.

Відповідно до вступної частини класифікатору ДК 021:2015, він призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створення ефективного конкурентного середовища у сфері держаних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб'єктів господарювання у торгах за межами України.

У п. 4 Технічних вимог (додаток №1 до договору) вказано, що обсяг наданих послуг складає 730 діб з дати передачі судна в тайм - чартер, що не включає час гідрометеорологічних умов, льодової обстановки та виконання ремонту судна, а також час призупинення надання послуг відповідно до п. 14 час зупинок (простоїв) днопоглиблювального обладнання фрахтувальника не оплачується.

Згідно з п. 4.1 договору орендна ставка за добу зазначена у додатку №3, що є невід'ємною частиною цього договору. Додатком №3 «Розрахунок вартості послуг» договору передбачено, що ставка фрахтування визначається за добу.

Судно поверталось з/до чартеру, про що були складені відповідні Акти від 25.01.2022, 28.04.2023, 21.12.2023, 26.04.2024, тобто, відповідні періоди судно вибувало з володіння та користування позивача, а права володіння та користування набував відповідач.

В Актах наданих послуг №6-9 використовується одиниця виміру - доба, а не кг, м.3, що було би характерно для договорів про виконання робіт, оскільки роботи вимірюються матеріалізованим результатом, а не періодом певного часу.

Тобто, даний договір регулює передачу судна в тимчасове користування (оренду), а не організацію відповідачем днопоглибювальних робіт позивачем, та його управлінські рішення, їх ефективність в цьому процесі. Тому доводи апелянта стосовно виконання робіт в обсягах, не передбачених наряд-завданням (понад допустимі перебори по глибині), що є, на його думку, порушенням умов договору, є помилковими і судовою колегію не прийняті до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, однак, відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати виконано тільки частково.

Отже, судова колегія, перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості, вважає, що він є арифметично вірним, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати основного боргу у розмірі 839 901,79 доларів США.

В свою чергу, пунктом 12.7 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати наданих послуг судновласник має право нарахувати фрахтувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом вірно зазначено, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому, до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, беручи до уваги те, що договір №12-В-ВДФ-22 від 20.10.2022 було розірвано, судом першої інстанції правильно враховано те, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення, оскільки розірвання договору не означає припинення зобов'язання з проведення оплати за надані послуги, а також не звільняє від відповідальності за порушення договору.

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закріплено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, судова колегія враховує, що нарахування пені поза строком дії договору, також не суперечать приписам частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не обмежується терміном дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17.

У постанові від 09.04.2020 у справі №910/4962/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Отже, зобов'язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судова колегія зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано свій обов'язок, передбачений п. 2 додаткової угоди №1 від 09.07.2024, а, як наслідок, позивач має право відмовитись від свого обов'язку утриматися від вчинення певних дій: пред'явлення претензій відповідачу, відмова від реалізації своїх прав, у тому числі права на нарахування пені.

Враховуючи вищевказане, твердження відповідача про безпідставність нарахування пені на грошовий борг, який виник на підставі Актів №7, 8, 9 здачі - приймання наданих послуг від 24.06.2024, через розірвання договору суперечить пунктам 1, 2, та 3 додаткової угоди №7 від 09.07.2024, якими врегульований особливий порядок наслідків розірвання, а саме, закріплення зустрічного виконання зобов'язання та встановлено конкретну дату виконання відповідачем свого обов'язку з остаточного розрахунку за договором з оплати наданих послуг не пізніше 24.07.2024.

Так, судова колегія зауважує, що відповідно до п. ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України сторони домовились, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін, що виникли з умов договору, припиняються в наступному порядку та на таких умовах: фрахтувальник не пізніше 24.07.2024 здійснює остаточний розрахунок за договором (п. 2 додаткової угоди №7 від 09.07.2024).

Між тим, положеннями ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В свою чергу, у п. 3 додаткової угоди №7 від 09.07.2024 сторони домовились про наступне: "Після виконання п. 2 цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що не мають жодних претензій одна до одної, між сторонами відсутні неврегульовані спори щодо виконання договору, а також відсутні будь-які не виконанні зобов'язання".

Отже, сторони не просто розірвали договір, а встановили певну умову для настання наслідків розірвання - "після виконання п. 2 цієї додаткової угоди... ", яка в особливому порядку регулює їх відносини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України вказано, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Отже, з аналізу пунктів 1, 2 та 3 додаткової угоди №7 від 09.07.2024 та вищенаведених норм Цивільного кодексу України, вбачається, що ???в даному випадку сторони в особливому порядку врегулювали наслідки розірвання договору для сторін. Як вже зазначалося судом, у п. 3 вказаної додаткової угоди закріплено зобов'язання позивача утриматися від вчинення певних дій (пред'явлення претензій відповідачу, відмова від реалізації своїх прав) у зв'язку із розірванням договору, ???зобов'язання позивача, закріплене у п. 3 вказаної додаткової угоди, є зустрічним, оскільки обумовлене виконанням відповідачем п. 2 цієї додаткової угоди.

З огляду на зазначене вище, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про неправомірність стягнення пені за період після розірвання договору.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором про закупівлю послуг, судом апеляційної інстанції було перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 80 433, 33 долари США і встановлено, що він не містить арифметичних помилок та відповідає матеріалам справи.

Крім іншого, судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №757/6367/13-ц стосовно пені, встановленої договором в іноземній валюті, так, зокрема, у п. 51 вказано, що оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови договору, що передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням з відповідачів заборгованості в іноземній валюті, суд мав право й стягнути пеню в іноземній валюті.

Оскільки в даному випадку контрагентом за договором є іноземна компанія, відповідно до другого абзацу п.4.1 договору його валютою є долари США, тому всі платежі за договором повинні здійснюватися в цій валюті.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних правильно задоволені судом першої інстанції на суму 10023,34 доларів США.

Так само, крім іншого, судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правомірності нарахування 3% річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, в іноземній валюті, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Зокрема, в вищевказаній постанові вказано, що у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3% річних визначається від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. У цьому випадку Велика Палата Верховного суду погодилась із висновком суддів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті, тобто, прострочене зобов'язання визначене у валюті - долари США, що передбачає нарахування 3% річних саме з доларів США.

Тому судовою колегією відхиляються доводи апелянта в цій частині.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи скаржника стосовно необхідності врахування судом першої інстанції посилань на Витяг з акту внутрішнього аудиту підприємства в частині надання судновласникам послуг більш, ніж замовлялось фрахтувальником при узгодженні нарядів - завдань, що призвело до перевищення розміру замовлених послуг, їх вартості та необґрунтованості пред'явлення судновласником до фрахтувальника позовних вимог в частині основного боргу, оскільки відповідні висновки з акту внутрішнього аудиту відповідача є лише суб'єктивною думкою окремого кола осіб (працівників відповідача, які склали акт), яка не тягне за собою жодних правових наслідків для інших осіб, зокрема, позивача.

Крім іншого, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, не визначають витяг з акту внутрішнього аудиту, як документ, який скасовує дію первинних документів, а саме, Актів наданих послуг №6, №7, №8, №9, які були складені та підписані позивачем та відповідачем у справі в добровільному порядку, без заперечень та зауважень і є належними та допустимими доказами у даній справі.

Судова колегія, крім іншого зауважує, що аудиторська діяльність - це незалежна професійна діяльність аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на першому аркуші витягу з акту внутрішнього аудиту, який є в матеріалах справи, перелічено склад аудиторів, а саме, всі працівники відповідача, тобто, особи, що знаходяться у підпорядкуванні керівника відповідача та зобов'язані виконувати його накази і розпорядження, отримують заробітну плату за рахунок відповідача, внаслідок чого є особами, які зацікавлені у вирішенні спору на користь відповідача. Крім того, висновки, зазначені у витягу з акту внутрішнього аудиту, стосуються недоліків управлінських рішень, порушення внутрішніх положень, недоліків в організації бухгалтерського обліку, недоліків в організації процесу зберігання документів на підприємстві відповідача. Тому такий документ не є належним та допустимим доказом в розумінні норм чинного процесуального законодавства України для підтвердження заперечень відповідача у даній справі.

Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про незаконність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки вони є безпідставними, та зазначає, що відповідач, як учасник провадження у справі, не був позбавлений права та можливості самостійно, у разі необхідності, замовити та надати суду висновок експерта з ініційованих ним питань у порядку статей 74, 101 Господарського процесуального кодексу України, однак таким процесуальним правом останній не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається у разі, якщо для з'ясування обставин необхідні спеціальні знання.

Суд апеляційної інстанції, зауважує, що клопотання відповідача не містило чіткого обґрунтування необхідності проведення експертизи та конкретних питань для експерта, а, враховуючи суть спору, обставини, покладені в обґрунтування вказаного клопотання, то відповідач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції (при наявності первинних документів, оформлених належним чином та не спростованих у встановленому чинним законодавством порядку) необхідності у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, для встановлення обставин даної справи, та без яких встановити відповідні обставини було б неможливо; матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних даних у справі без призначення судової експертизи; скаржник не довів наявності сукупності умов, за яких необхідним є призначення судової експертизи у даному випадку, яке призвело б лише до затягування розгляду справи.

Враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, судова колегія дійшла висновку, що скаржник аргументовано не довів, в чому саме полягає необґрунтованість відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи. Крім того, незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд допустив у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, суд першої інстанції діяв у межах процесуального законодавства та надав належну оцінку доцільності призначення експертизи.

З урахуванням викладеного вище, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів також зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Отже, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам, наданим позивачем, ONUR MARINE GEMI ISLETMECILIGI TICARET ANONIM SIRKETI, м. Стамбул/Кадикьой, Турецька республіка, у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані ним щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, який є підставою позову, є такими, що відповідають таким стандартам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 року у справі №916/5544/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 у справі №916/5544/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 23.10.2025 року.

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош