ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/398/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Миколаївської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Агро-Нова»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025, ухвалене суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст складено та підписано 20.05.2025
у справі № 915/398/24
за позовом: Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)
до відповідачів:
1) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;
2) Мигіївської сільської ради;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Агро-Нова»,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:
1) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;
2) Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації;
3) Національного природного парку «Бузький Гард»,
про: визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав, зобов'язання повернути земельну ділянку,
У квітні 2024 року Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (далі Миколаївська ОВА) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі Держгеокадастр), Мигіївської сільської ради (далі Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Агро-Нова» (далі ТОВ «Агро-Нова»), в якому просив суд:
- визнати незаконним і скасувати п.п. 2 п. 1 наказу Держгеокадастру від 26.11.2020 № 53-Т, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741;
- визнати незаконним і скасувати наказ Держгеокадастру від 09.03.2021 № 24-Т в частині прийняття рішення про продаж права оренди строком на 7 років на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741, площею 121,8375 га, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради (далі земельна ділянка), на земельних торгах (п. 5 Додатку № 2);
- визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку, оформлені протоколом ТОВ «Агро Хаммер Прайс» про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності від 07.07.2021 № 6-07-21;
- визнати недійсним договір оренди землі від 07.07.2021, укладений між Радою та ТОВ «Агро-Нова»;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58636819 від 09.06.2021, яким за Радою зареєстровано право власності на земельну ділянку (номер запису про право власності 42400285);
- зобов'язати Раду та ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка на час її формування, проведення щодо неї земельних торгів, передачі в оренду, як і на теперішній час належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки знаходиться в межах Національного природного парку «Бузький Гард», а право розпоряджатися такою землею за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України належить виключно до компетенції Миколаївської ОВА. Проте, Держгеокадастром в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено цю земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та вирішено подальшу її долю.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Миколаївської ОВА, прокурор вказував, що остання, будучі розпорядником земель державного природно-заповідного фонду, обізнаною про виявлені порушення та маючи відповідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду за захистом інтересів держави.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/398/24 позов прокурора задоволено частково: зобов'язано ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку. В решті позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом;
- спірна земельна ділянка, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Радою та перебуває в оренді у ТОВ «Агро Нова», є територією природно-заповідного фонду, оскільки вона розташована в межах Національного природного парку «Бузький Гард», а відтак, в силу імперативної вказівки законодавця, вона належить до земель природно-заповідного призначення;
- незважаючи на те, що межі території Національного природного парку «Бузький Гард» не встановлені в натурі, суд зазначив, що вони визначені картографічними матеріалами проекту створення парку і з часу створення території та об'єкта природно-заповідного фонду - віднесені до земель природно-заповідного призначення;
- проте, при прийнятті спірних наказів, Держгеокадастром неправомірно було змінено категорію та цільове призначення земельної ділянки;
- Миколаївською ОВА не надавалась згода на вилучення земельної ділянки із земель Національного природного парку «Бузький Гард» та надання її у комунальну власність або у користування ТОВ «Агро Нова»;
Водночас, суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав Миколаївської ОВА, який призведе до його відновлення, повернення майна у фактичне володіння власника та відповідатиме одному із способів захисту, визначених ст. 16 ЦК України, є зобов'язання ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку.
В решті позову, за висновком суду, слід відмовити у зв'язку з не ефективним способом захисту.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор та ТОВ «Агро Нова» подали на нього апеляційні скарги.
Апеляційна скарга прокурора мотивована наступним:
- спірні накази Держгеокадастру стосуються земельної ділянки природно-заповідного фонду, розпоряджатися якою вказаний орган виконавчої влади не уповноважений, а тому ці накази суперечать вимогам Земельного кодексу України, порушують інтереси держави, а відтак є підстави для визнання їх незаконними та скасування.
- земельні торги були організовані та проведені саме на підставі вказаних незаконних наказів. Крім того, під час проведення самих торгів мало місце спотворення їх результатів;
- земельна ділянка не могла бути передана до комунальної власності в силу закону, а тому відповідний орган місцевого самоврядування не мав повноважень на укладення договору оренди. Більш того, на момент укладення договору, цю землю вже було передано у користування на умовах оренди іншому суб'єкту господарювання;
- оцінюючи договір оренди землі на предмет спрямованості намірів його сторін на дійсне створення обумовлених ним правових наслідків, можливо дійти висновків про фіктивність такого правочину. Фактично, на думку прокурора, основною метою укладення договору було залишення землі під впливом пов'язаних юридичних осіб, а не настання за ним реальних правових наслідків, які обумовлені таким правочином, що повністю суперечить положенням ч. 5 ст. 203 ЦК України.
- скасування судом рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку призведе до припинення права власності сільської ради на незаконно вилучену із державної власності земельну ділянку та буде ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської ОВА.
- визнання ж судом недійним спірного договору оренди землі слугуватиме правовою підставою для припинення права оренди ТОВ «Агро Нова» на земельну ділянку;
- лише задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у державну власність не є підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про припинення речового права на ділянку за Радою.
Враховуючи вищевказане, прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга ТОВ «Агро Нова» (з урахуванням доповнень до неї) мотивована наступним:
- прокурор не навів жодної норми закону, яку б порушив безпосередньо організатор земельних торгів, Рада, або орендар.
- у цій справі немає підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Миколаївської ОВА, оскільки існують органи державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, проте прокурором фактично пред'явлено позов в інтересах держави в особі територіального органу Держгеокадастру чи Державної екологічної інспекції України;
- матеріали цієї справи не містять доказів того, що Миколаївська ОВА за весь час перебування спірної земельної ділянки в оренді (спочатку з 2002 року у Первомайської центральної районної лікарні, а з 07.07.2021 у ТОВ «Агро Нова»), як орган державної влади, інтереси якої начебто порушені, вчиняла дії щодо проведення державної перереєстрації права власності на спірну земельну ділянку з Ради за Миколаївську ОВА;
- встановлення обставини порушення відповідачем прав позивача, однак ухвалення при цьому у справі рішення про відмову в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, є формальним підходом і фактично самоусуненням від виконання завдань цивільного судочинства - розгляду справи та захисту порушених прав;
- обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявного статусу спірної земельної ділянки, а саме її належності до земель сільськогосподарського призначення ще до створення у 2009 році за Указом Президента України Національного природного парку «Бузький Гард», тобто не скасовує первісного віднесення спірної земельної ділянки до зазначеної категорії земель, а тому й не поновлює її категорію цільового використання як земель природоохоронного призначення;
- на момент укладення договору земельна ділянка не мала чітко визначеного статусу природно-заповідного фонду, її межі не були винесені в натуру, а відповідний проект землеустрою не був реалізований.
- у Державному земельному кадастрі ділянка була зазначена як земля сільськогосподарського призначення;
- ТОВ «Агро Нова» діяло добросовісно, виграло торги, офіційно оформило договір і регулярно сплачує орендну плату. ТОВ «Агро Нова» є добросовісним орендарем;
- резолютивна частина рішення містить лише зобов'язання повернути земельну ділянку, без чіткого припису щодо дій із державним реєстром прав або передачі ділянки Миколаївській ОВА;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що право власності належить Миколаївській ОВА , або Національному природному парку «Бузький Гард». Спірна земельна ділянка вже довгий час (з 2002 року) була і є землею сільськогосподарського призначення;
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що на підставі оскаржуваного рішення не буде поновлено категорію цільового використання спірної ділянки, так як такий статус спірна земельна ділянка ніколи не мала.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Агро Нова» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2025: апеляційну скаргу прокурора залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 3633,60 грн (за належними реквізитами). Апеляційну скаргу ТОВ «Агро Нова» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 258 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору у розмірі 726,72 грн (за належними реквізитами).
01.07.2025 від ТОВ «Агро Нова» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 30.06.2025 № 0.0.4434089298.1 на суму 726,72 грн.
07.07.2025 від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 04.07.2025 № 1152 на суму 3633,60 грн.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та 14.07.2025 прийнято дану справу до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Агро-Нова» та Миколаївської обласної прокуратури. Поновлено ТОВ «Агро-Нова» строк на подання доповнень до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі № 915/398/24. Прийнято ці доповнення до апеляційної скарги та вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ «Агро-Нова» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі № 915/398/24 з урахуванням доповнень, поданих до неї. Встановлено іншим учасникам справи строк до 25.07.2025 та 01.08.2025 для подання відзивів на апеляційні скарги. Роз'яснено учасникам справи про їх право у ці ж строки подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Призначено справу до розгляду на 02.09.2025 о 13:45 год. та об'єднано апеляційні скарги ТОВ «Агро-Нова» та Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі № 915/398/24 в одне провадження для сумісного розгляду в судовому засіданні 02.09.2025 о 13:45 год.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариства, прокурор заперечував проти її задоволення, зазначав про її безпідставність та необґрунтованість.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Ярош А.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І. Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 справу № 915/398/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І. Принцевської Н.М. та повідомлено її, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг відбудеться 21.10.2025 о 13:45 год.
21.10.2025 від ТОВ «Агро-Нова» надійшов «Виступ у судових дебатах».
Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи також не надходило.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, Указом Президента України від 27.08.2008 № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради Міністрів Автономної республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області Національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва - «Гранітно - степове Побужжя» (а.с.33 т.1).
Указом Президента України від 30.04.2009 №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард» постановлено створити на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області Національний природний парк «Бузький Гард» і підпорядкувати його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Установлено площу земель Національного природного парку «Бузький Гард» 6138,13 гектара, в тому числі 2650,85 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються Парку у постійне користування, і 3487,28 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів, згідно з додатками № 1 та № 2 (а.с.34,35 т.1).
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №111 затверджено Положення про Національний природний парк «Бузький Гард» (далі Положення) (а.с.75-89 т.1), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Національний природний парк «Бузький Гард» створений Указом Президента України від 30.04.2009 №279 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард». Парк розташований на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області. Парк є бюджетною, неприбутковою природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Відповідно до п. 1.6 Положення загальна площа Парку становить 6138,13 гектарів земель, у тому числі 2650,85 гектарів земель, що надаються у постійне користування Парків та 3487,28 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Пунктом 1.7 Положення визначено, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку.
Згідно з п. 2.1 Положення Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання унікальних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів у басейні Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Згідно з додатком 2 «Перелік земель, які включаються до складу Національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів» до Указу Президента України № 279/2009 від 30.04.2009 до складу Національного природного парку «Бузький Гард» увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні (далі Первомайська ЦРЛ) площею 225,14 га, які перебували у користуванні лікарні на підставі договору оренди від 04.12.2003 (а.с.35, 63-65 т.1).
Згідно з пояснювальною запискою до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Первомайській ЦРЛ для ведення підсобного сільського господарства, після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди, земельну ділянку площею 225,14 га було поділено та з поміж інших сформовано, зокрема, земельну ділянку площею 121,8375 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 (а.с.96-122 т.2).
21.10.2014 мiж Держгеокадастром (Орендодавець) та Первомайською ЦРЛ (Орендар) укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого в оренду передається земельна ділянка в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області загальною площею 121,8375 га, у тому числі 121,8375 га рілля для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки: 4825485100:06:000:0741 (т.2 а.с.114-118 т.2).
У подальшому, на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 06.12.2019, договір оренди землі від 21.10.2014 достроково розірвано (а.с.133 т.2).
Відповідно до п. 1 наказу Держгеокадастру від 26.11.2020 № 53-Т «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонується до продажу на земельних торгах окремими лотами», включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу прав оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 121,8375 га рілля, з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.8 т.2).
Згідно п.п. 2 п. 1 наказу Держгеокадастру від 24.02.2021 № 16-Т затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з « 01.04 ведення підсобного сільського господарства» на « 01.01 для товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться у державній власності загальною площею - 121,8375 га, за адресою: Мигіївська сільська рада, Первомайський район, Миколаївська область. Кадастровий номер земельної ділянки 4825485100:06:000:0741 (а.с.9 т.2).
У подальшому, наказом Держгеокадастру від 09.03.2021 №24-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» вирішено продати право оренди строком на 7 років, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах, за цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком 1. Встановлено стартову ціну (стартовий розмір річної орендної плати) у розмірі 8,0% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та крок аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної плати згідно з додатком 2 (т.2 арк.10-11).
30.03.2021 між Держгеокадастром (Замовник) та ТОВ «Агро Хаммер Прайс» (Виконавець) укладено договір № 71 про проведення земельних торгів (а.с.12-16 т.2), у відповідності до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується за рахунок власних коштів підготувати та провести земельні торги з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наступним відшкодуванням витрат та винагороди виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота, що дорівнює 50% річних плати за користування земельною ділянкою, але не більше як 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний лот.
Згідно п. 1.2 вищевказаного договору № 71, виконавець земельних торгів згідно з ч. 6 ст. 138 Земельного кодексу України бере на себе зобов'язання провести повторні земельні торги з продажу лота, у разі якщо попередні земельні торги не відбулися або їх результати анульовані, не раніше ніж через місяць і не пізніше ніж через шість місяців з дня проведення попередніх земельних торгів.
04.06.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Мигіївської сільської ради на спірну земельну ділянку.
Підставою для реєстрації права комунальної власності стало набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.
07.07.2021 відбулись земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825485100:06:000:0741, площею 121,8375 га (номер лоту 68496), за результатами яких складено протокол №6-07-2021.
Переможцем торгів визнано ТОВ «Агро Нова» (а.с.18-21 т.2).
За результатами проведених земельних торгів 07.07.2021 між Радою (Орендодавець) та ТОВ «Агро Нова» (Орендар) укладено договір оренди землі (а.с.22-27 т.2), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів №6-07-2021 від 07.07.2021 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Мигіївської сільської ради (Мигіївської сільської ТГ) Первомайського району Миколаївської області.
В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 121,8375 га, у тому числі: 121,7375 га рілля (п. 1.1, 2.1 договору).
17.11.2021 за ТОВ «Агро Нова» зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку, що підтверджується Інформаційною довідкою від 08.04.2024 №373280128 (а.с.28-32 т.2).
Водночас, згідно з інформацією Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації, яка міститься в листі (вх.№892-24 від 05.02.2024) земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 входить до складу земель господарської зони Національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у користувачів (а.с.127-129 т.1).
За інформацією Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яка міститься в листі № 40 від 26.01.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 входить до території господарської зони Національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у користувачів. Зазначено, що роботи з розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж Національного природного парку «Бузький Гард» тривають. Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (а.с.130-131 т.2).
Прокурор вказує, що згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Природно-заповідний кадастр», земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 знаходиться в межах Національного природного парку «Бузький Гард» (а.с.81-82 т.1).
Аналогічний висновок встановлений і за результатами проведених ФОП Матвєєвим Є.А. топографо-геодезичних робіт. Так, у листі від 16.02.2024 ФОП Матвєєв Є.А. вказав, що за результатами проведених топографо-геодезичних робіт ним встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 площею 121,7375 га повністю накладається на землі природно-заповідного фонду, що входить до складу Національного природного парку «Бузький Гард» (а.с.125-126 т.2).
За інформацією Миколаївської ОВА, яка міститься в листі №05-67/656/5-24 від 13.03.2024, нею не надавалась згода на вилучення земельної ділянки із земель Національного природного парку «Бузький Гард» та надання її у комунальну власність або у користування ТОВ «Агро Нова» чи іншим особам (а.с.161 т.2).
За інформацією Кабінету Міністрів України, яка міститься в листі № 4857/0/2-24 від 26.02.2024, Кабінет Міністрів України також не приймав рішень про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 площею 121,8375 га з державної власності (а.с.165 т.2).
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора: визнати незаконними і скасувати п.п. 2 п. 1 наказу Держгеокадастру від 24.02.2021 № 16-Т (яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) та наказ Держгеокадастру від 09.03.2021 № 24-Т (в частині прийняття рішення про продаж права оренди строком на 7 років на земельну ділянку на земельних торгах); визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку; визнати недійсним договір оренди землі від 07.07.2021, укладений між Радою та ТОВ «Агро Нова»; скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Hадою зареєстровано право власності на земельну ділянку; зобов'язати Раду та ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку.
Як вже зазначалось, частково задовольняючи позов прокурора (в частині зобов'язання ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку), місцевий господарський суд погодившись з доводами прокурора про те, що спірна земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду, належить до земель природно-заповідного призначення, а її вилучення відбулось поза волею власника - Миколаївської ОВА. В той же час, суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав Миколаївської ОВА, який призведе до його відновлення, повернення майна у фактичне володіння власника та відповідатиме одному із способів захисту, визначених ст. 16 ЦК України, є зобов'язання ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку. В решті позову суд відмовив з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Враховуючи приписи вказаної норми, а також те, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/398/24 оскаржується як в частині відмови у задоволенні позову, так і в частині його задоволення, колегія суддів у даному випадку переглядає його у повному обсязі.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування наявності підстав для представництва посилається на те, що спірна земельна ділянка, яка наразі зареєстрована на праві комунальної власності за сільською радою та перебуває в оренді у ТОВ «Агро Нова», є територією природно-заповідного фонду. Натомість, Миколаївська ОВА, яка є власником та розпорядником земель природно-заповідного фонду, будучі обізнаною про виявлені порушення та маючи відповідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду за захистом інтересів держави.
З матеріалів цієї справи вбачається, що прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано до Миколаївської ОВА запити від 11.01.2024 за № 54-178вих-24 (а.с.102 т.1) та від 26.02.2024 за № 54-997вих-24 (а.с.105 т.1), де вказано про порушення законодавства при прийнятті Держгеокадастром спірних наказів, передачу Радою спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Агро Нова», а також звернуто увагу на необхідність вжиття облдержадміністрацією, як розпорядником земель державного природно-заповідного фонду, заходів до скасування таких рішень і визнання правочинів недійсними.
У відповідь на вказані запити Миколаївська ОВА листами від 26.01.2024 № 05-67/256/5-24 (а.с.104 т.1) та від 13.03.2024 №05-67/656/5-24 (а.с.106 т.1) проінформувала прокурора, що нею не вживались заходи в судовому порядку щодо визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також проведених земельних торгів і укладених за їх результатами договорів оренди земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 площею 121,8375, повернення цих земельних ділянок у власність держави. Повідомила, що не заперечує щодо пред'явлення органами прокуратури позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.
05.04.2024 прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив Миколаївській ОВА відповідне повідомлення (а.с.112 т.1) та 10.04.2024 звернувся до суду із цим позовом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.
Щодо суті спору.
Відповідності до ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим
Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі сільськогосподарського призначення.
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 Земельного кодексу України).
За змістом ст. 44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказники та національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно - заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.
Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачений вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Статтями 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно - заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Отже землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення/створення території та/або об'єкту природно-заповідного фонду.
Як вже зазначалось, Указом Президента України від 27.08.2008 № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради Міністрів Автономної республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області Національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва - «Гранітно - степове Побужжя» (а.с.33 т.1).
Указом Президента України від 30.04.2009 №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард» постановлено створити на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області Національний природний парк «Бузький Гард» і підпорядкувати його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Установлено площу земель Національного природного парку «Бузький Гард» 6138,13 гектара, в тому числі 2650,85 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються Парку у постійне користування, і 3487,28 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів, згідно з додатками № 1 та № 2 (а.с.34,35 т.1).
Таким чином, Національний природний парк «Бузький Гард» є об'єктом природно-заповідного фонду, створений з 30.04.2009 та включає 6138,28 га земель, що перебувають під особливою державною охороною.
Водночас, відповідно до додатку 2 «Перелік земель, які включаються до складу Національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів» до Указу Президента України № 279/2009 від 30.04.2009, до складу Національного природного парку «Бузький Гард» увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні (далі Первомайська ЦРЛ) площею 225,14 га, які перебували у користуванні лікарні на підставі договору оренди від 04.12.2003 (а.с.35, 63-65 т.1).
Згідно з пояснювальною запискою до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Первомайській ЦРЛ для ведення підсобного сільського господарства, після закінчення строку дії договору оренди, земельну ділянку площею 225,14 га було поділено та з поміж інших сформовано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 (а.с.96-122 т.2).
Крім того, як вже зазначалось, згідно з інформацією Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації (лист вх.№892-24 від 05.02.2024), Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (лист № 40 від 26.01.2024) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 входить до території господарської зони Національного природного парку «Бузький Гард».
Згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Природно-заповідний кадастр», земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 знаходиться в межах Національного природного парку «Бузький Гард» (а.с.81-82 т.1).
Аналогічний висновок встановлений і за результатами проведених ФОП Матвєєвим Є.А. топографо-геодезичних робіт.
За інформацією Миколаївської ОВА, яка міститься в листі №05-67/656/5-24 від 13.03.2024, нею не надавалась згода на вилучення земельної ділянки із земель Національного природного парку «Бузький Гард» та надання її у комунальну власність або у користування ТОВ «Агро Нова» чи іншим особам (а.с.161 т.2).
За інформацією Кабінету Міністрів України, яка міститься в листі № 4857/0/2-24 від 26.02.2024, Кабінет Міністрів України також не приймав рішень про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 площею 121,8375 га з державної власності (а.с.165 т.2).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка, яка наразі зареєстрована на праві комунальної власності за сільською радою та передана в оренду ТОВ «Агро Нова» з цільовим призначенням: для ведення товарного сільського виробництва, належить до земель природно-заповідного призначення у зв'язку із розташуванням на ній об'єкта природно-заповідного фонду - Національного природного парку «Бузький Гард».
Натомість, внаслідок прийняття Держгеокадастром наказу від 24.02.2021 №16-Т (про затвердження документації із землеустрою) та наказу від 09.03.2021 № 24-Т (про проведення земельних торгів у формі аукціону) категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено.
В подальшому, 04.06.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Радою, 07.07.2021 між Радою (як новим розпорядником земельної ділянки) та ТОВ «Агро Нова» (як орендарем) укладено договір оренди, 17.11.2021 за ТОВ «Агро Нова» зареєстровано відповідне речове право (право оренди) на спірну земельну ділянку.
Водночас, Миколаївською ОВА не надавалась згода на вилучення земельної ділянки із земель Національного природного парку «Бузький Гард» та надання її у комунальну власність або у користування ТОВ «Агро Нова». Кабінет Міністрів України також не приймав рішень про вилучення земельної ділянки з державної власності.
Щодо вимоги визнати незаконними і скасувати накази Держгеокадастру, а також визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).
У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити з його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Натомість, вимоги про скасування наказів Держгеокадастру (якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийнято рішення про продаж права оренди цієї земельної ділянки на земельних торгах), а також про визнання недійсними результатів земельних торгів (із продажу права оренди на земельну ділянку) є неефективними способами захисту, адже вичерпали свою дію у зв'язку з їх виконанням, а задоволення цих вимог не призведе до відновлення порушених прав держави на спірну земельну ділянку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову в цій частині.
Щодо вимоги скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Радою зареєстровано право власності на земельну ділянку.
Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.
Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).
За вказаних обставин, у задоволенні цієї вимоги також слід відмовити через неналежно обраний прокурором спосіб захисту.
Щодо вимоги визнати недійсним договір оренди землі та зобов'язати Раду та ТОВ «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку.
Згідно ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18) сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах.
Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (пункти 34, 35).
У даній справі прокурор пред'явив вимоги про визнання недійсним договору оренди та повернення майна, подавши позов в інтересах Миколаївської ОВА, тобто фактичним позивачем у цій справі є держава. Разом з тим, цей позов звернений до Мигіївської сільської ради і відповідачем за ним також є держава, отже, в частині вимог, звернених до Мигіївської сільської ради, є позовом держави до неї самої.
Водночас за змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб'єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19). За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17).
Тому вимоги в цій справі щодо захисту прав та інтересів держави у спірних правовідносинах фактично спрямовані до ТОВ «Агро Нова», як орендаря.
Колегія суддів звертає увагу, що звертатись з позовом до орендаря за застосуванням належного способу захисту вправі звертатись власник, натомість, як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельну ділянку зареєстроване не за позивачем, а за територіальною громадою.
У постановах від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, в яких наразі викладено останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо питання чіткого розмежування таких способів захисту прав власника нерухомого майна, як віндикаційний та негаторний позови, зазначено таке:
«Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).
Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна".
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 виснувала про те, що для витребування земельних ділянок не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію виконанням.
Як вже зазначалось, спірна земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Радою, а за ТОВ «Агро Нова» зареєстровано право оренди.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.
У даній справі в частині вимог про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання Раду та ТОВ «Агро Нова» повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду фактичним позивачем є Миколаївська ОВА.
Оскільки судом встановлено обставини державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Радою, що зумовлює набуття нею статусу нового володільця вказаної земельної ділянки, то, враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права власності держави на таку земельну ділянку є подання саме віндикаційного позову до її набувача, а не подання прокурором негаторного позову.
Тим більше, що в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (в цьому випадку визнання недійсним договору оренди та негаторний позов (повернення орендарем та Радою спірної земельної ділянки), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 , від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74).
Подібний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у cправі № 922/1341/22.
Колегія суддів також зазначає, що специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно.
Задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння особи, за якою зареєстроване право власності, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Задоволення позовної вимоги власника нерухомого майна про його витребування з чужого володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди), є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про припинення такого речового права, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем.
Отже, належному способу захисту прав у такій справі відповідає позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки з володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди).
Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункти 51 - 53).
Натомість у цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимогу про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання відповідачів повернути позивачу земельну ділянку.
При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20, пункт 84).
Подібний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у cправі № 917/623/22.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про задоволення позову прокурора в частині зобов'язання повернути у власність держави в особі Миколаївської ОВА земельну ділянку, оскільки належним у даному випадку способом захисту є віндикаційний позов про витребування спірної земельної ділянки.
Щодо заяви ТОВ «Агро Нова» про застосування строку позовної давності (а.с.1-13 т.4), колегія суддів зазначає, що з огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для вирішення питання про сплив позовної давності відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Витрати по сплаті судового збору за подання прокуратурою апеляційної скарги згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.
Вирішуючи питання про судові витрати ТОВ «Агро Нова», понесені за апеляційний перегляд, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частинами 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Разом з тим, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вже зазначалось, судом у даній справі було встановлено, що спірна земельна ділянка була незаконно сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду як ділянка сільськогосподарського призначення, з огляду на що незаконно передана у комунальну власність, а в подальшому в оренду.
При цьому, вказані висновки суду скаржником (ТОВ «Агро Нова») не спростовані. Отже спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій у тому числі і відповідача.
Та обставина, що апеляційним господарським судом було скасовано судове рішення першої інстанції в частині задоволення вимог прокурора не спростовує висновків суду щодо дій відповідача, що стали причиною спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Враховуючи викладений вище висновок Великої Палати Верховного Суду, а також встановлені судом обставини та мотиви відмови у позові, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладення судового збору, сплаченого за як за подання прокурором позову, так і за подання апеляційної скарги «Агро-Нова» безпосередньо на ТОВ «Агро-Нова».
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Агро-Нова» задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/398/24 в частині задоволення позову про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агро Нова» повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0741 площею 121,8375 га, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, скасувати.
Ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/398/24 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 30.10.2025 (у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відрядженні з 24.10.2025 по 28.10.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду від 15.10.2025 №289-в, а також у відпустці 29.10.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду від 15.10.2025 №291-в).
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська