Справа № 159/3606/25
Провадження № 2/159/1361/25
(заочне)
31 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення виплачених коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме,
Департамент соціальної політики Луцької міської ради (далі - позивач або Департамент) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідача або ОСОБА_1 ) про стягнення виплачених коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме в розмірі 25568,00 грн за період з 01.07.2024 по 28.02.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Департамент відповідно до Порядку призначення і виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006 року (далі - Порядок №189), ОСОБА_2 (колишня дружина відповідача) у період з 01.07.2024 по 28.02.2025 було призначено тимчасову державну допомогу на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та фактично виплачено таку допомогу в розмірі 25568,00 грн.
21.02.2025 на адресу позивача надійшов лист з Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області у якому повідомлялося про факт примусового стягнення з відповідача аліментів. Із наведеного вище документу позивачу стало відомо про платоспроможність відповідача.
26.02.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення про надміру виплачену тимчасову допомогу у розмірі 25568,00 грн з одночасним проханням повернути кошти на рахунок Департаменту, яке відповідач проігнорував.
Керуючись вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, п. 10, 12 Порядку №189 позивач просить стягнути з відповідача виплачені кошти державної допомоги в сумі 25568,00 грн та понесені судові витрати у вигляді судового збору.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2025 року було відкрито провадження у справі.
На виконання рішення зборів суддів та розпорядження керівника апарату суду справа перерозподілена головуючому судді Смалюху Р.Я. відповідно до протоколу повторного автоматизхованого розподілу судової справи від 30.09.2025.
Ухвалою від 01.10.2025 суд призначив справу до судового розгляду на 23.10.2025
23.10.2025 у судове засідання учасники справи не з'явилися. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просить задовольнити.
15.10.2025 до суду повернулося поштове відправлення № R067011052492, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 23.10.2025, з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, проти прийняття заочного рішення не висловлювався.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25.11.2011 у справі №2/0306/1735/11 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
28.03.2012 державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції відкрив виконавче провадження №31885587 про примусове виконання виконавчого листа виданого 22.03.2012 Ковельським міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 , 1981 року народження, аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 17.08.2012 і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Департамент про призначення допомоги сім'ям з дітьми, від 19.08.2024 ОСОБА_9 призначено тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме, на дітей ОСОБА_7 в розмірі 1598,00 грн та ОСОБА_8 в розмірі 1598,00 грн у період з 01.07.2024 по 31.12.2024.
Рішенням Департамент про призначення допомоги сім'ям з дітьми, від 10.02.2025 ОСОБА_9 призначено тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме, на дітей ОСОБА_7 в розмірі 1598,00 грн та ОСОБА_8 в розмірі 1598,00 грн у період з 01.01.2025 по 30.06.2025
Листом від 20.02.2025 Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області повідомлено Департамент, що 11.02.2025 згідно з інструкцією №2453 державним виконавцем на рахунок стягувача ОСОБА_9 перераховано кошти в сумі 10091,18 грн в рахунок погашення аліментів, що утримані із заробітної плати відповідача.
Рішенням Департаменту про визначення суми сплаченої допомоги вирішено стягнути суму сплаченої тимчасової допомоги ОСОБА_9 за період з 01.07.2024 по 28.02.2025 в сумі 25568,00 грн з відповідача.
26.02.2025 Департамент направив відповідачу повідомлення про повернення надміру виплачених коштів тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме., ОСОБА_9 в розмірі 25568,00 грн за період з 01.07.2024 по 28.02.2025.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу повернення виплаченого розміру тимчасову допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме, на дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за період з 01.07.2024 по 28.02.2025.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Отже, обов'язок із забезпечення належного рівня життя дітей покладений в рівній мірі як на батька так і на матір.
Отже, аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов'язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв'язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками. Тому обов'язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб розірваний, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, є правомірними.
Частинами 8-10 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
На виконання вимог ст. 181 СУ України Кабінетом Міністрів України 22.02.2006 прийнято постанову № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме», яким визначено механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.
Так, відповідно до п. 2-3 вказаного Порядку тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.
Тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років.
Відповідно до п. 10 Порядку, - виплата тимчасової допомоги припиняється у разі: добровільного виконання рішення суду особою, зобов'язаною сплачувати аліменти.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов'язаний повідомити у десятиденний строк орган соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.
Згідно п. 12 Порядку, - якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення:
- визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
- повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;
- у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.
Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, протягом 10 календарних днів зараховуються на рахунок органу Казначейства.
Утримання дитини являється, насамперед, обов'язком її батьків. Держава несе субсидіарний (додатковий) обов'язок щодо надання дитині матеріального забезпечення.
Відповідно до ч. 10 ст. 181 СК України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Суд встановив, що Рішенням Департаменту про призначення допомоги сім'ям з дітьми, від 19.08.2024 та 10.02.2025 ОСОБА_9 призначено тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме, на дітей ОСОБА_7 в щомісячному розмірі 1598,00 грн та ОСОБА_8 в розмірі 1598,00 грн у період з 01.07.2024 по 30.06.2025.
Департамент фактично виплачував вказану допомогу з 01.07.2024 по 28.02.2025, загальний розмір її склав 25568,00 грн.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач як платник аліментів, повернув сплачені кошти Департаменту.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої тимчасової допомоги ОСОБА_9 за період з 01.07.2024 по 28.02.2025 в розмірі 25568,00 грн є підставними.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що у ОСОБА_1 існує обов'язок з повернення позивачу суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме, на дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є підставними, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 25568,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд повністю задовольнив позовні вимоги позивача, то сплачений ним судовий збір в розмірі 3028,00 грн необхідно стягнути з відповідача у справі.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради виплачені кошти тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце перебування їх невідоме в розмірі 25568,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, просп. Волі, буд. 4а ; ЄДРПОУ 03191963);
Відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 31.10.2025
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ