Справа № 444/147/25 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.
Провадження № 22-ц/811/1074/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
31 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором № 370602166 від 29 червня 2021 року у розмірі 34 300, 20 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 29.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 370602166 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 158 від 02.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 816, 80 грн. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 300, 20 грн. 02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 02/12/24-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 300 ,20 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Просили позов задовольнити.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", подавши в березні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року, постановити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Також просять стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Заявник вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» за рішенням Жовківського районного суду Львівської області є недоведеність переходу прав вимоги до апелянта, однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, ТОВ «Юніт Капітал» на підтвердження переходу права вимоги надало всі наявні документи, а саме : Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимог № 158 від 02.11.2021; Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та витяг з реєстру прав вимог № 9 від 30.05.2023; Договір факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, витяг з Реєстру Боржників до договору факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024.
Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов'язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві.
Постанова Верховного Суду у справі № 905/306/17 від 02.11.2021 також підтверджує, що право вимоги може перейти раніше фактичної оплати, якщо це передбачено договором. Таким чином, якщо в договорі факторингу передбачено перехід прав в момент підписання реєстру або акту, і ці документи надано до суду, то скаржник належним чином довів перехід права вимоги.
На момент подачі позову та його розгляду в суді першої інстанції, позивачем, долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним Кредитором та всіма наступними Факторами.
12 травня 2025 року зареєстровано відзив представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відзив обгрунтований законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «Юніт Капітал» відсутнє право на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь заборгованості за спірним кредитним договором, який укладений після відступлення прав вимог за договором.
Вважав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012). Про те, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження оплати за вказаними договорами факторингу. За таких обставин, дійшов висновку, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Договір № 370602166 (а.с. 81-83).
Відповідно до умов Договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 22000, 00 грн.
Також, умовами договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»). У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 1.7.); сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z (кількість днів) = 30 - (X (поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду) - Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку якщо Y > X, то кількість днів, на який продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (пункт 1.8.) За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються за умовами даного договору, відображеними в пунктах 1.9.1., 1.9.2.,1.9.3. (пункт 1.9.).
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 29.06.2021 (а.с. 90), ОСОБА_1 вказав, серед іншого, дані своєї банківської картки.
29 червня 2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8 600, 00 грн на банківську карту відповідача № 4149-62XX-XXXX-7826.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 8 600 грн - тіла кредиту та 25 700, 40 грн - відсотки (а.с. 63-65).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 370602166 укладений 29.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 у формі електронного документа, шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням ним своїх персональних даних та використання ним електронного цифрового підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV39S3R, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі. За таких обставин, слід дійти висновку, що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент їх укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цими договорами.
В свою чергу, щодо стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів звертає увагу, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Відповідно до положень частини першої статті 12 цього Закону у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Абзацом другим частини п'ятої цієї статті Закону визначено, що договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Умовами укладеного 29 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ОСОБА_1 кредитного договору № 370602166 визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати його отримання, який є дисконтним періодом (пункт 1.7.), строк якого може бути неодноразово продовжений на умовах та в порядку, визначеному договором; за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в порядку визначеному пунктом 1.9. договору, згідно з яким розмір процентів встановлюється в залежності від періоду кредитування (дисконтний, індивідуальний, після їх закінчення та продовження користування кредитом). У пункті 1.12. цього договору його сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною умовою, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на умовах, визначених цим пунктом.
Аналіз змісту договору від 29 червня 2021 року свідчить, що такий укладено без порушенням вимог частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тобто підстави вважати його нікчемним, відсутні.
Оскільки нарахування процентів в більшому від базового розмірі не застосовується як наслідок прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів за договором, а залежить від період користування кредитом, приписи пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», якими споживач звільняється від обв'язку сплати таких процентів, в даному випадку є незастосовними.
Здійснивши аналіз правильності нарахування позивачем процентів, зокрема, виходячи з їх розміру та періоду кредитування, колегія суддів вважає його правильним.
Відповідач, як в суді першої інстанції, так і відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу заперечень щодо отримання ним кредиту та підставності нарахування процентів і їх розміру не навів, будь-яких контррозрахунків в цій частині позовних вимог до суду не подав.
Відтак, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, необхідно зазначити.
Встановлено, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року.
Згідно із укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» додаткових угод № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року та № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. визначено, що «кредитний договір» - кредитний договір, укладений між Клієнтом і Боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за Кредитним договором виступає фізична особа та кредт не забезпечується заставою. Прелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1. передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №158 від 02 листопада 2021 року до Договору факторингу №28-1118-01 від 28.11.18 (з урахуванням додатковимх угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 816, 00 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 44-45).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05. 2023 до Договору факторингу № 05/0820 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 300, 20 грн (а.с.46).
02 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 02/12/2024 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором.
За цим договором фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу).
Відповідно до п.1.2 цього договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу №02/12/2024-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» то ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 300, 20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 році - 2024 роках. Сам кредитний договір № 370602166 від 29.06.2021 року укладений після укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Здійснивши аналіз умов укладених 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс», 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», а також 02 грудня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договорів, колегія суддів вважає, що між цими особами було укладено саме договори факторингу, а не договори про відступлення права вимоги, предметом яких були як право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога) (договори між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»), так і право вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога). При цьому, на момент складення реєстру боржників, відповідно до умов договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача, за укладеним ним 26 червня 2021 року кредитним договором № 370602166 було дійсним, адже настав строк виконання за цим зобов'язанням з боку відповідача (позичальника). Такі договори укладено між юридичними особами, які є фінансовими установами, в судовому порядку недійсними не визнані, підстав вважати їх нікчемними, немає.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності права у позивача на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь заборгованості за спірним кредитним договором, який укладений після відступлення прав вимог за договором.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та обґрунтування під час розгяду справи судом апеляційної інстанції, відтак, таку слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач просив стягнути і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
В справі, що переглядається, встановлено, що 03 грудня 2024 року між АБ «Тараненко та Партнери» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги № 03/12/2024-1.
В розділі 3 такого визначено порядок оплати послуг адвокатського бюро. Зокрема, в п. 3.3. такого зазначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгодженні сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024 -01 від 03 грудня 2024 року.
В протоколІ погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024 -01 від 03 грудня 2024 року наведено перелік послуг, кількість затрачених годин та вартість.
Крім того, позивач в поданій апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Долучив Акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 03/12/2024-01 від 03 грудня 2024 року.
На думку колегії суддів, за обставин даної справи, задоволення позовних вимог та вимог поданої апеляційної скарги, врахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції та 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи, з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, неправильно застосував норми матеріального права, відтак вирішив дану справу не у відповідності із законом, тому наявні підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення з прийняттям нового про задоволення позову.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій та судовий збір, сплачений за подання позовної заяви і апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Юніт Капітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 370602166 від 29.06.2021 у розмірі 34 300, 20 грн (тридцять чотири тисячі триста грн 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Юніт Капітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3 633, 50 грн (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Юніт Каіпітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 5 000, 00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) та пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500, 00 грн (дві тисячі п'ятсот грн 00 коп.).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 31 жовтня 2025 року.
Головуючий С. М. Копняк
Суддя С. М. Бойко
А. В. Ніткевич