30 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 22.09.2025 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 62025150010002613 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
підозрюваний: ОСОБА_6
власник майна: ОСОБА_5
представник власника майна: адвокат ОСОБА_8
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025150010002613 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 62025150010002613 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та накладено арешт на частки:
земельної ділянки площею 0,1061 га з кадастровим номером 4824883204:10:008:0003, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим 4824883204:10:008:0002 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_1 ;
житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 ;
земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:14:049:0005 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом позбавлення права на відчуження, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Вважає, що арешт майна у кримінальному провадженні № 62025150010002613 за підозрою ОСОБА_6 ( її чоловіка) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, порушує її права, оскільки слідчий суддя безпідставно арештував майна, яке не є їх спільною сумісною власністю з чоловіком.
Зазначає, що земельні ділянки з кадастровим номером 4824883204:10:008:0003 та 4824883204:10:008:0002 є її власністю, право власності на ці земельні ділянки набуті нею в порядку приватизації.
Стверджує, що житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:14:049:0005 є її особистою приватною власністю, оскільки були придбані хоча і в шлюбі, але за її особисті кошти, а не кошти чоловіка, без поділу часток у вказаному майні.
Також зазначає, що слідчим суддею безпідставно було фактично визнано її житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований спільною сумісною власністю, що може в подальшому слугувати негативним прецедентом для можливих майнових спорів її з чоловіком.
Вважає, що оскільки вона не є підозрюваною в кримінальному провадженні № 62025150010002613, то накладення арешту на її майно є протизаконним та порушує її право власності на нього.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
До суду надійшло клопотання слідчого про арешт в розмірі часток належного підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя майна. В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, повторно.
Так, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки завідувача Сектору реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в середині листопада 2024 року діючи умисно з корисливих мотивів та за попередньою змовою з головним спеціалістом вказаного сектору одержали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 20 000 грн, крім того 27.03.2025 діючи умисно з корисливих мотивів, повторно отримав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 1 000 грн, надалі в березні 2025 року повторно отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 3 000 грн, також в березні 2025 року повторно отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду в розмірі 5 000 грн, крім того, на початку квітня 2025 року повторно отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 грн, надалі на початку квітня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_14 в розмірі 2 000 грн, також 05.05.2025 повторно отримав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду у розмірі 1 000 грн, крім того 07.05.2025 повторно отримав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 грн, в середині травня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_17 у розмірі 20 000 грн, також на початку червня 2025 року отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_18 у розмірі 17 000 грн., далі на початку червня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_19 у розмірі 700 грн, також 26.06.2025 повторно отримав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду у розмірі 1 500 грн, крім того в липні 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_21 у розмірі 12 000 грн, 15.07.2025 повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_22 у розмірі 1 000 грн.
05.08.2006 ОСОБА_6 зареєстровано шлюб з ОСОБА_23 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за якою, після цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано право власності на наступне майно:
- 14.02.2014 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788699 від 01.07.2010 на земельну ділянку кадастровий номер 4824883204:10:008:0003 площею 0,1061 га (1/1 частки) з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 14.02.2014 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 788515 від 01.07.2010 на земельну ділянку кадастровий номер 4824883204:10:008:0002 площею 0,25 га (1/1 частки) з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 27.11.2013 на підставі договору нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу №2980 від 27.11.2013 на житловий будинок загальною площею 108,2 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 27.11.2013 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу №2982 від 27.11.2013 на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:14:049:0005 площею 0,1 га (1/1 частки) з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_2 .
Подане клопотання слідчого про арешт вищевказаного майна мотивоване тим, що накладення арешту на вказане майно є необхідним, оскільки існують підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до приховування та передачі майна, що в свою чергу, унеможливить подальшу конфіскацію його за вироком суду.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя вказав, що під час розгляду клопотання на підставі досліджених доказів встановлена наявність достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слід накласти арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.
Як вбачається з матеріалів провадження Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025150010002613 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
19.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
19.09.2025 р. старшим слідчим в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_9 направлено до суду клопотання про накладення арешту на майно, в розмірі часток, що зареєстровано за ОСОБА_5 , та на думку слідчого, належить підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя.
Слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Проте, з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.
Майно, про арешт якого ставить питання слідчий в своєму клопотанні, відповідно до документів, що містяться в матеріалах справи та документів наданих апеляційному суду належить дружині підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .. Право власності на вказане майно оформлено на ОСОБА_5 особисто, без поділу часток. ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної в кримінальному провадженні № 62025150010002613 в межах якого застосовано захід забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, накладаючи арешт на майно ОСОБА_5 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як додаткового покарання, яке може бути в подальшому застосовано до ОСОБА_6 , слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень. Оскільки слідчий суддя прийняв рішення про арешт майна третьої особи, не взявши до уваги, що воно належить дружині підозрюваного, без виділених часток подружжя, чим істотно порушив вимоги Сімейного Кодексу України, цивільного, цивільного процесуального та кримінального процесуального законів України. В такий спосіб слідчий суддя фактично незаконно ( без належної процедури) визнав право власності на майно за ОСОБА_6 , створивши негативний прецедент для можливих подальших майнових судових спорів подружжя. Поза увагою слідчого судді залишилось те, що кримінальний процесуальний закон не наділяє слідчого суддю повноваженнями визнавати право власності на майно за особою ( в тому числі і підозрюваною у вчиненні злочину) без її згоди, в межах процедури розгляду клопотання слідчого чи прокурора щодо заходів забезпечення кримінального провадження, порядок застосування яких регламентується Розділом ІІ КПК України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими не може бути постановлено ухвалу про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна. Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень з цих підстав накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим суддею накладено арешт на майно ОСОБА_5 , яка не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою та взагалі не має процесуального статусу у цьому кримінальному проваджені. А тому відсутні правові підстави для накладення арешту на належне їй майно.
Крім того, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Отже, нормою ч.2 ст.64-2 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна, яке належить третій особі, має право звертатися виключно прокурор.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_5 не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою та взагалі не має процесуального статусу у цьому кримінальному проваджені, тобто у даному випадку вирішувалось питання щодо арешту майна третьої особи, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді мав право звернутись лише прокурор. Разом з тим, як вбачається з матеріалів судового провадження, з клопотанням про арешт майна третьої особи - ОСОБА_5 звернувся старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Апеляційний суд наголошує, що будь-який спосіб забезпечення кримінального провадження, незалежно від результату реалізації, не звільняє орган досудового розслідування від обов'язку дотримання правового механізму передбаченого КПК України.
Такий підхід органу досудового розслідування щодо ініціювання питання про накладення арешту на майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, слідчий суддя не дотримавшись вимог ст.131, 132, 170-173 КПК, не з'ясувавши і не дослідивши в достатньому обсязі всіх тих обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді не відповідає наведеним вище вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 22.09.2025 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 62025150010002613 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62025150010002613 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: