“28» жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
представника третьої особи,
щодо майна якої вирішується
питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2025 року про арешт майна.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2025 року накладено арешт на вилучене в ході проведення обшуку 26.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_7 - Iphone 16 ProMax, модель MYX43SX\A, IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, з сім-карткою НОМЕР_3 , с.н. MQ17HQXKXP з паролем логічного захисту НОМЕР_4 , на якому міститься листування щодо руху та виділення військового майна - палива для використання в ході бойової підготовки; грошові кошти, вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Представник третьої особи - адвокат ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 26.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 .
Апелянт зазначив, що ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24.09.2025 року про дозвіл на проведення обшуку не надано дозвіл на відшукання та вилучення будь-яких грошових коштів, не зазначено конкретні індивідуальні ознаки речей та документів, на які надано дозвіл на відшукання та вилучення.
Також вказав, що прокурор у кримінальному провадженні направив клопотання лише 30.09.2025, тобто після спливу терміну, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, внаслідок чого, вилучене під час обшуку майно повинно було бути повернене її законним володільцям. Не зважаючи на вказане, після 28.09.2025 слідчим не вживалося жодних заходів, задля виконання покладених на нього обов'язків щодо повернення тимчасово вилученого майна. Враховуючи, що орган досудового розслідування не вирішив питання щодо долі тимчасово вилученого майна, не звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у встановлений законом строк, вилучене під час обшуку 26.09.2025 майно підлягає негайному поверненню особі, в якої його було вилучено.
Під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя, не дослідивши належним чином всі обставини, а саме, дійсну належність вказаного майна ОСОБА_7 , наявність на ньому відомостей, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також можливість здійснення спеціальної конфіскації такого майна, наклав арешт на вказане майно. Апелянт зазначив, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку, належать ОСОБА_8 та її матері ОСОБА_9 , що підтверджується документами, долученими до апеляційної скарги.
Станом на момент винесення ухвали слідчого судді у сторони обвинувачення відсутні будь-які відомості, що вказували б на наявність підстав для спеціальної конфіскації майна, а саме, не було встановлено одержання під час вчинення кримінального правопорушення грошей, цінностей або іншого майна, а лише презюмується, що вчинення ОСОБА_10 таких дій здійснювалося з метою подальшого збуту. Окрім цього, не встановлено, що ОСОБА_7 вилученим під час обшуку майном здійснював схиляння осіб до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024152410000032 від 15.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425 та ч. 4 ст. 410 КК України.
Згідно підозри, в період 2020-2025 років начальником служби пального та мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_5 майором ОСОБА_10 допущено службову недбалість. Діючи за попередньою змовою з військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_5 та Головного управління доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних Сил України, ним привласнено військове майно, зокрема паливно-мастильні матеріали, для подальшого збуту.
26.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 4 ст. 425 КК України.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 26.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_7 - Iphone 16 ProMax, модель MYX43SX\A, IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, з сім-карткою НОМЕР_3 , с.н. MQ17HQXKXP з паролем логічного захисту НОМЕР_4 , на якому міститься листування щодо руху та виділення військового майна - палива для використання в ході бойової підготовки; грошові кошти ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що є достатні підстави вважати, що вказані речі мають суттєве значення для даного кримінального провадження, містять відомості, які можуть бути використані як доказ.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Слідчий суддя дійшов висновку, що з метою спеціальної конфіскації, існують підстави для накладення арешту на вилучене майно, так як є підстави вважати, що вказане майно можливо здобуте злочинним шляхом.
Позиції учасників судового розгляду.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_6 , апеляційну скаргу підтримав.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила таке.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя та суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя достатньо мотивував рішення, врахувавши мету накладення арешту.
Майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні згідно постанови слідчого від 27.09.2025.
Слідчий суддя встановив, що з метою спеціальної конфіскації існують підстави для накладення арешту на вказане майно, так як є підстави вважати, що вказане майно може бути здобуте злочинним шляхом.
За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.
Прокурором доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Також, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального провадження та з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, дійшов висновку про наявність достатніх підстав того, що вилучені грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації, що підлягає перевірці у ході подальшого досудового розслідування.
Що стосується доводів апелянта про належність грошових коштів ОСОБА_8 та її матері ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає, що у даному провадженні арешт накладено на майно, оскільки є достатні підстави вважати, що воно здобуте злочинним шляхом.
У даному провадженні не може бути вирішено питання, чи є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 добросовісними набувачами грошових коштів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, про що просить захисник, не встановлено. Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м.Миколаєва від 03 жовтня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3