Справа № 127/27610/25
Провадження № 22-ц/801/2205/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Міхасішин І. В.
28 жовтня 2025 рокуСправа № 127/27610/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/27610/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької Анни Олексіївни про визнання особи такою, що не проживала зі спадкодавцем на момент смерті та такою, що не прийняла спадщину, визнання права на спадкове майно,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рябова Дмитра Сергійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року про відмову у забезпеченні позову,
встановив:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької Анни Олексіївни про визнання особи такою, що не проживала зі спадкодавцем на момент смерті та такою, що не прийняла спадщину, визнання права на спадкове майно.
Також, разом з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони державному нотаріусу Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькій Анні Олексіївні здійснювати видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі №79725937, яка була відкрита у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.
Заява мотивована тим, що державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори Сушицькою А.О. було відкрито спадкову справу №79725937 у зв'язку із смертю матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В межах шестимісячного строку позивач звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Крім позивача, іншим спадкодавцем є її брат по лінії матері ОСОБА_2 , який із заявою про прийняття спадщини не звертався. 07 серпня 2025 року державним нотаріусом було винесено постанову про відмову позивачу у вчиненні нотаріальних дій №1352/02-31, одна із підстав відмови полягала в тому, що брат заявниці прийняв спадщину автоматично, оскільки був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою.
Заявниця вважає, що вжиття заходів забезпечення позову по цій справі, шляхом встановлення заборони державному нотаріусу Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькій А.О. здійснювати видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі №79725937, яка була відкрита у зв'язку із смертю матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сприятиме ефективному захисту порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду із даним позовом, оскільки відповідач може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке лишилось після смерті матері, а саме на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Більш того, у випадку невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову можливе істотне ускладнення виконання даного судового рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені, а рішення суду набуде законної сили. Так, якщо відповідач отримає свідоцтво про право на спадщину за законом, в подальшому позивач буде змушена знову звертатись до суду, проте вже із позовними вимогами про визнання даного свідоцтва недійсним, якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької Анни Олексіївни про визнання особи такою, що не проживала зі спадкодавцем на момент смерті та такою, що не прийняла спадщину, визнання права на спадкове майно.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Рябов Д.С. просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. Заборонити Державному нотаріусу Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькій Анні Олексіївні здійснювати видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі № 79725937, яка була відкрити у зв'язку із смертю ОСОБА_3 , яка померла у віці 87 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис№ 3285, до набрання законної сили рішенням суду по справі 127/27610/25.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновкупро відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки відповідач може отримати свідоцтво про право на спадщину за закони на майно, яке лишилось після смерті матері, а саме на квартири під АДРЕСА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.
Представник позивача адвокат Рябов Д.С. апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з'явилися.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що доводи ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, є необґрунтованими, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції враховав предмет заявленого позову, відповідно до якого, позивач просить суд: встановити факт не проживання ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, визнавши його таким, що не прийняв спадщину фактично; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,053 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 3285 від 11 грудня 2024 року.
Заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори Сушицькою А.О. було відкрито спадкову справу № 79725937 у зв'язку із смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, суд врахував, що постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькою А.О. від 07.08.2025 відмовлено гр. ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки нотаріус не може встановити коло спадкоємців. Згідно матеріалів вищезазначеної спадкової справи до Першої вінницької державної нотаріальної контори надійшли: - заява про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_1 , яка надійшла до Першої вінницької державної нотаріальної контори 16 січня 2025 року; - заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя від ОСОБА_4 , яка надійшла до Першої вінницької державної нотаріальної контори 09 травня 2025 року; - а також наявні відомості про іншого спадкоємця, сина померлої - ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який прийняв спадщину фактично.
Отже, з вказаного слідує, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 не тільки позивачу, а й будь-яким іншим спадкоємцям, оскільки не може встановити їх коло.
Звернення до суду будь-ким із спадкоємців із позовом щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3 свідчить про наявність спору, що також позбавляє нотаріуса права видавати свідоцтво про право на спадщину.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У поданій до суду заяві позивач не достатньо обґрунтувала необхідність забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності (п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України), а відсутність зазначених вище відомостей у заяві позивача позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали.
Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Отже, з'ясувавши предмет і зміст заявленого позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач у заяві про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, враховуючи положення ст. 149-151 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України,
постановив :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рябова Дмитра Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю. Б. Войтко
І. М. Стадник