Справа № 148/2288/18
Провадження № 22-ц/801/2145/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
28 жовтня 2025 рокуСправа № 148/2288/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №148/2288/18, за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року про відмову у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, постановлену в складі судді Дамчук О. О.,
встановив:
Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" звернувся в суд з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 08.05.2019 Тульчинським районним судом Вінницької області по справі № 148/2288/18 було винесено рішення, яким задоволено позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.04.2017 в сумі 116462,87 грн та понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Виконавчий лист № 148/2288/18 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.04.2017 перебував на виконанні Тульчинського РДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (ВП № 65034266) та згідно даних АСВП 30.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, проте сама постанова про повернення виконавчого документа із оригіналом виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 до Банку не надходили.
Із відповіді Тульчинський ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області ЦМУМЮ (м. Київ) 22.07.2025 за №21601/22.17-25 на запит Банку стало відомо, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 65034266 щодо примусового виконання виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 118224,87 грн та 30.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також зазначено, що згідно інструкції діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання журналів вихідної кореспонденції становить 3 (Три) роки, реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції становить 1 (Один) рік, тому надати інформацію щодо надсилання документів стягувану немає можливості.
Таким чином, втрата виконавчого листа відбулася поза волею стягувача, оскільки він був втрачений при пересилці. Вважає дані причини пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними.
В зв'язку з даними обставинами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» змушено звернутися до суду з даною заявою. Просить видати дублікат виконавчого листа у справі №148/2288/18 про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_1 , визнати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити даний строк.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року в задоволенні заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області суду від 19 серпня 2025 року представник відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційні скарги, в яких просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу про відмову в задоволенні заяви про видачу виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та постановити нову, якою задовольнити заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В апеляційних скаргах зазначено, що вище зазначена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки виконавчі листи були фактично втрачені не з вини банку, щодо строку на поновлення виконавчих документів до виконання, звертає увагу суду на е, що строк закінчився 30.10.2024 року, але у зв'язку із веденням воєнного стану даний строк перервався та на даний час не пропущений.
Відзив на апеляційну скарг на адресу Вінницького апеляційного суду не надходив.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року по справі № 148/2288/18 задоволено позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.04.2017 в сумі 116462,87 грн та понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн
На виконання заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року видано виконавчий лист, даний виконавчий лист перебував на виконанні Тульчинського РДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (ВП № 65034266) та згідно даних АСВП 30.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, проте сама постанова про повернення виконавчого документа із оригіналом виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 до Банку не надходили.
Із відповіді Тульчинський ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області ЦМУМЮ (м. Київ) 22.07.2025 за №21601/22.17-25 на запит Банку стало відомо, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 65034266 щодо примусового виконання виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 118224,87 грн та 30.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також зазначено, що згідно інструкції діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання журналів вихідної кореспонденції становить 3 (Три) роки, реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції становить 1 (Один) рік, тому надати інформацію щодо надсилання документів стягувану немає можливості.
Відмовляючи повністю у задоволені заяви представника Банку, суд виходив з того, що заявником не надано доказів втрати виконавчого листа, а оскільки виконавчий лист не втрачено, то відсутні підстави для про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду з огляду на наступне.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження". Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
Питання про видачу дубліката виконавчого листа розглядається в порядку, передбаченому розділом VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України.
Положеннями п. 17.4) Розділу XIII ЦПК України "Перехідні положення" передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець, звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання, що передбачено ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі N 186/871/14-ц (провадження N 14-97цс24) вказано, що: "53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. 54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. 55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. 56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З матеріалів справи, а саме з відповіді Тульчинський ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області ЦМУМЮ (м. Київ) 22.07.2025 за №21601/22.17-25 на запит Банку стало відомо, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 65034266 щодо примусового виконання виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 118224,87 грн та 30.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також зазначено, що згідно інструкції діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання журналів вихідної кореспонденції становить 3 (Три) роки, реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції становить 1 (Один) рік, тому надати інформацію щодо надсилання документів стягувану немає можливості.
Таким чином, за результатами розгляду скарги судом встановлено, що втрата виконавчого листа відбулася поза волею стягувача, оскільки він був втрачений при пересилці. Вважає дані причини пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними.
З урахуванням наведеного і не надходження виконавчого листа на адресу стягувача (іншого не встановлено), колегія суддів приходить до висновку, про доведеність втрати виконавчого листа № 148/2288/18 від 12.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 118224,87 грн, а тому заява Банка про видачу дубліката даного листа підлягає задоволенню.
Таким чином висновок суду першої інстанції про недоведеність втрати виконавчого листа є помилковим і спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву АТ КБ "Приват Банк" задовольнити.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив :
Апеляційні скарги представника відповідачки ОСОБА_2 Апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнити.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:
Заяву задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі №148/2288/18 на виконання заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.04.2017 в розмірі 116 462,87 грн, з яких: 104427,80 грн -заборгованість за кредитом, 12035,07 грн заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 10.04.2017 по 31.01.2018, а також 1762,00 грн судових витрат.
Поновити строк на пред'явлення виконавчого листа у цивільній справі №148/2288/18 на виконання заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю. Б. Войтко
І. М. Стадник