Справа № 127/12312/25
Провадження № 22-ц/801/2187/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Міхасішин І. В.
28 жовтня 2025 рокуСправа № 127/12312/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/12312/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник Уповноваженого МВС України з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу,
за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Жукова Володимира Петровича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року про залишення заяви без розгляду,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду із заявою про встановлення факту проживання без зареєстрованого шлюбу та спільного ведення домашнього господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із листопада 2021 року.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона бажає довести той факт, що протягом трьох останніх років проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно шлюб не укладали, а проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та піклувалися один про одного. ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації 24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
31.03.2025 заявниці було надіслано сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 17.03.2025 в районі с. Новолюбівка Сватівського району Луганської області. При зверненні до органів ТЦК та Національній поліції ОСОБА_1 було відмовлено в отримані інформації стосовно ОСОБА_2 , оскільки відсутнє підтвердження того, що заявниця є близьким родичом та членом сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Враховуючи викладене, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання у фактичних стосунках без зареєстрованого шлюбу та спільного ведення домашнього господарства із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року позов залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник Уповноваженого МВС України з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, роз'яснено право подати позов на загальних підставах.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жуков В.П. просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року скасувати а справу направити для продовження розгляду справи по суді, посилаючись на неповне з'ясував обставин, що мають значення для справи, також зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду суду Вінницької області від 18 серпня2 2025 року без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Жуков В.П. апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Гоца Т.В. просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з'явилися.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи постановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» регулюються суспільні відносини, пов'язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Так, ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що близькими родичами та членам сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
За ч. 1-4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб.
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України
Ураховуючи наведене у сукупності вбачається, що між заявником та ІНФОРМАЦІЯ_1 , який заперечив проти задоволення заяви, наявний спір про право.
Колегія суддів, також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Однак, відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
За змістом наведеної норми, якщо встановлення юридичного факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, цивільно-процесуальним законодавством передбачено розгляд вимоги про встановлення факту у порядку позовного, а не окремого провадження одночасно з вирішенням спору про право, оскільки не встановивши факт, особа позбавлена можливості довести наявність у неї права, за захистом якого вона звернулась до суду.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що вимога про встановлення юридичного факту, про який просить заявник, передбачає спір про право щодо отримання будь-якої інформації у відповідних органах ТЦК та СП, слідчого поліції, а також в подальшому оформлення відповідних виплат передбачених членам сім'ї безвісти зниклого військового, який підлягає вирішенню у позовному провадженні, суд дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для заявниці, що має замету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Жукова Володимира Петровича залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю. Б. Войтко
І. М. Стадник