Справа № 308/4816/25
27 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
за участі секретаря Боти О.І.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Мартинов Г.К. звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_4 , в якому просить
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований 09.12.2012 р. виконавчим комітетом Камянської сільської ради Ужгородського району про що зроблено відповідний актовий запис за № 327.
Сягнути з ОСОБА_4 на користь одержувача - ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до моменту досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує формально. Також вказано, що у шлюбі у них народився син, який проживає з позивачкою. Зазначено, що дитина перебуває у віці інтенсивного розвитку, а тому потребує одягу, взуття, посиленого харчування, ліків, одягу, засобів гігієни, іграшок, дитячих меблів, навчального приладдя тощо. Стверджує, що на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних батьків, дружини не має. Стан здоров'я відповідач задовільний. Відповідач працює за кордоном, в одній з країн Євросоюзу та має високий сталий заробіток.
21.08.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому зазначає, що відповідач стабільного доходу не має, має на утриманні доку, яка є студенткою. Зазначає, що відповідач добровільно виконує зобов'язання по утриманню сина.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги, натомість представник відповідача зазначила, що останній не заперечує проти розірвання шлюбу, однак аліменти просить встановити у сумі 2000 грн.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
09.12.2012 виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №327. Прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_7 Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У подружжя в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З урахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог стороною відповідача не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалась, шлюб існує формально, збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та ухвалення відповідного судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, суд не приймає до уваги надану представником відповідача довідку у підтвердження того, що відповідач утримує доньку, яка навчається в університеті, оскільки така передусім не підтверджує наявність родинних зв'язків, по друге складена іноземною умовою, а також не свідчить про понесення відповідачем витрат на утримання дівчини.
Фотоматеріали щодо проведення спільного часу відповідача із сином не свідчать про те, що він утримує його, а є нормальним виявом зв'язку між батьком та сином.
При цьому, суд приймає до уваги те, що наразі дитина сторін проживає разом з матір'ю, а тому тягар матеріального утримання дитини більшою мірою наразі несе матір.
Окрім цього судом не встановлено наявність у відповідача інших утриманців (прим. вищевказана довідка не підтверджує цього) чи скрутного матеріального становища останнього. Разом з цим твердження представника відповідача про нестабільний дохід такого не звільняє відповідача як батька від відповідальності утримувати дитину, а навпаки повинно стимулювати такого працевлаштуватися.
При цьому суд враховує, що дитина шкільного віку, а відтак потребує належного фізичного, розумового, морального розвитку, що в свою чергу покладає на батьків, зокрема й відповідача, тягар фінансових витрат по забезпеченню гідного рівня життя дитини.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивачки про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання їх спільної дитини в частці від його доходу (1/4) підлягає до задоволення. На думку суду вказаний розмір є справедливим та спів мірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, суд
ухвалив:
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 09.12.2012 виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис №327, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване м/п за адресою АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду 02.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов