Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/20613/23
Провадження № 11-кп/4815/604/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , з відповідними змінами, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023186010001020 від 20.07.2023 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, с. Шпанів, Рівненського району, Рівненської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем ТзОВ «Екорембуд ЛТД», раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу - п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Письмові докази (документи) CD-R диски ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 645 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 5 000 грн. - моральної шкоди.
В решті стягнення моральної шкоди відмовлено.
За вироком суду о 17:00 год., 19.07.2023 року, ОСОБА_6 , перебуваючи на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, умисно наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_7 . Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 було спричинено легкі тілесні ушкодження.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність і необґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року, провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
На вказану апеляційну скаргу обвинуваченого представником потерпілого ОСОБА_8 подано заперечення, в яких просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
13 жовтня 2025 року до початку судового засідання ОСОБА_6 подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Вказує, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України відноситься до кримінальних проступків, за яке передбачено максимальне покарання у виді виправних робіт, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до обвинувального акта, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, вчинено 19.07.2023 року, відтак двохрічний строк давності на дату апеляційного розгляду закінчився.
Зазначає, що вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України не визнає, що не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Стверджує, що від явки до органів слідства, прокуратури та суду не ухилявся та не переховувався, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України не зупинялися та не переривалися. Не вчинив інших кримінальних правопорушень.
Звертає увагу, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню. З огляду на зазначене, вважає, що поданий потерпілим ОСОБА_7 позов слід залишити без розгляду на підставі ст. 129 КПК України.
Просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року. Звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно нього за ч.1 ст. 125 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав подане клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, прокурора, який не заперечив проти задоволення клопотання, представника потерпілого, який заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого, надаючи оцінку доводам обвинуваченого про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з поданим клопотанням обвинуваченим про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, фактично заявивши тим самим про відповідні зміни вимог апеляційної скарги, та не надходженням апеляційних скарг від інших учасників, в апеляційному порядку не перевіряються.
Згідно вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 49 КК України регламентує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності. Строк давності ? це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину.
Враховуючи положення ч.4 ст. 286 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим КПК України вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Одночасно слід відмітити, що вирішення питання, пов'язаного із положеннями ст. 49 КК України, не залежить від відношення обвинуваченого до інкримінованого кримінального правопорушення.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, подія якого мала місце 19 липня 2023 року.
Згідно ч.1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Відповідно до положень ч.2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України є кримінальним проступком.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
За наведеного, у даному кримінальному провадженні 19 липня 2025 року закінчився двохрічний строк давності, передбачений зазначеними нормами.
З огляду на досліджені судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.
На підставі викладеного, ураховуючи, що ОСОБА_6 заявлено клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.49 КК України, яке він підтримав в судовому засіданні апеляційної інстанції, з дня вчинення останнім і на день апеляційного розгляду пройшло більше двох років, протягом цього строку обвинувачений не вчинив нового злочину та не ухилявся від слідства або суду, строки давності спливли, тому колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України, на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що за змістом ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, однак натомість він може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Відтак цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.
Залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду не перешкоджає потерпілому звернутися з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
За наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого, з врахуванням заявленого клопотання, яке розцінено як подані зміни до апеляційної скарги, підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , з відповідними змінами, задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2025 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023186010001020 від 20.07.2023 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3