Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/12340/22
Провадження № 11-кп/4815/625/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , з відповідними змінами, та представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022181010001343 від 29.07.2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 , в період часу з 19.02.2021 по 15.04.2022, маючи умисел на заподіяння психологічних страждань своїй дружині ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично вчиняв відносно неї психологічне домашнє насильство, що призвело до її психологічних страждань та підтверджується притягненням останнього 19.02.2021, 19.10.2021, 25.03.2022 та 15.04.2022 Рівненським міським судом до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи неодноразово притягнутим до відповідальності, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об'єднані спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства.
Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи та продовжуючи свої умисні протиправні дії, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, 27.07.2022 року, приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_7 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні останньої, та викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя останньої, а також, маючи умисел на заподіяння фізичних страждань та розладів фізичного здоров'я ОСОБА_7 , вчинив стосовно неї фізичне насильство, яке виразилось у застосуванні до останньої не менше п'яти травматичних дій у вигляді стискання обома руками лівого передпліччя та нанесенні одного удару правою ногою в стегно лівої ноги потерпілої, спричинивши ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, що викликало у потерпілої фізичні страждання та завдало останній фізичної шкоди.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року, провадження закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України. Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі покликається на необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині визначення судом розміру моральної шкоди в сумі лише 5000 грн.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року відносно ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України змінити в частині задоволення цивільного позову. Ухвалити новий вирок, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 50000 грн. В решті вирок залишити без зміни.
23 жовтня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_6 і адвокатом ОСОБА_10 подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Зазначають, що відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_7 27.07.2022 року.
Покликаючись на санкцію ст. 126-1 КК України, яка передбачає найсуворіше покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років, ст.ст. 12, 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, вказують, що з моменту вчинення обвинуваченим діяння до дня набрання вироком законної сили минуло більше трьох років, та зазначаючи, що ОСОБА_6 погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності, вважають про наявність підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності.
Просять на підставі ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вирок Рівненського міського суду від 02 липня 2025 року скасувати. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України закрити у зв'язку із звільненням останнього від кримінальної відповідальності. Цивільний позов залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав подане клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, прокурора, яка не заперечила проти задоволення клопотання, надаючи оцінку доводам сторони захисту про необхідність звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України, зокрема, у зв'язку з поданим клопотанням обвинуваченим і його захисником про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, фактично заявивши тим самим про відповідні зміни вимог апеляційної скарги, стороною захисту не оскаржується.
Представником потерпілої апеляційна скарга подана в частині вирішення судом цивільного позову.
З огляну на наведене, висновок суду щодо доведення винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Згідно вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 49 КК України регламентує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності. Строк давності ? це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину.
Враховуючи положення ч.4 ст. 286 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим КПК України вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Одночасно слід відмітити, що вирішення питання, пов'язаного із положеннями ст. 49 КК України, не залежить від відношення обвинуваченого до інкримінованого кримінального правопорушення.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, подія якого мала місце 27 липня 2022 року.
Згідно ст. 126-1 КК України домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
Відповідно до положень ч.4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України є нетяжким злочином.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За наведеного, у даному кримінальному провадженні 27 липня 2025 року закінчився трьохрічний строк давності, передбачений зазначеними нормами.
З огляду на досліджені судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.
На підставі викладеного, ураховуючи, що ОСОБА_6 заявлено клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.49 КК України, яке він підтримав в судовому засіданні апеляційної інстанції, з дня вчинення останнім і на день апеляційного розгляду пройшло більше трьох років, протягом цього строку обвинувачений не вчинив нового злочину та не ухилявся від слідства або суду, строки давності спливли, тому колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що за змістом ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, однак натомість він може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Відтак цивільний позов потерпілої слід залишити без розгляду.
Залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду не перешкоджає потерпілій звернутися з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
За наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого, з врахуванням заявленого клопотання, яке розцінено як подані зміни до апеляційної скарги, підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника потерпілої підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , з відповідними змінами, задовольнити, апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року відносно ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022181010001343 від 29.07.2022 року відносно ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3