Справа № 674/1313/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сосна О.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
28 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Наталюка Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Хмельницької області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5238420 від 16.07.2025 та закриття провадження у справ,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5238420 від 16.07.2025 та закриття провадження у справі.
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області рішенням від 30.09.2025 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. У той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що його зупинка була незаконна і відповідно складена постанова є протиправною.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що на неодноразові вимоги працівника поліції водій так і не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з постановою ЕНА №5238420 від 16.07.2025, 16.07.2025 о 16:01:40 год. на автодорозі Н-03 «Житомир-Чернівці» 269 км водій керував транспортним засобом Mercedes-Benz 210 д.н.з. НОМЕР_1 у якого не працював замок дверей кузова чим порушив п.31.4.7 г ПДР України та при перевірці документів не пред'явив свідоцтво про реєстрацію на даний транспортний засіб, чим порушив п.2.4.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на ви посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» та п.1.3 Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Згідно з п.2.1. а; б; г ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальні власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог п.2.4.а Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 Правил дорожнього руху України.
Поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.03.2019 у справі №686/11314/17, від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.
При цьому, право поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, чи якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, від 13.03.2019 у справі №686/15383/17.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції з наданих представником відповідача відеозаписів, 16.07.2025 до зупиненого транспортного засобу Mercedes-Benz 210 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 підійшов працівник патрульної поліції. Поліцейським було роз'яснено причину зупинки, з посиланням на п.31.4.7 г Правил дорожнього руху України, а саме рух на автомобілі у якого не працював замок дверей кузова.
На відеозаписах чітко зафіксовано сторонній механізм для закривання дверей кузова, що беззаперечно підтверджує несправність замка кузова (файли «clip-0», «стоп-кадр з відео»). ОСОБА_1 почав сперечатися щодо незаконності його зупинки.
На неодноразові вимоги (тричі) працівників патрульної поліції саме «пред'явити» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 відмовлявся та наполягав не незаконних діях працівників поліції, які на його думку не повідомили про зупинку транспортного засобу (файл «clip-0» 0:11:45 - вперше, файл «clip-1» 0:06:30 - вдруге, 0:08:00 - втретє).
Після чого поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено постанову про адміністративне правопорушення, роз'яснені його права та відповідно складено постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (файл clip -2).
Також, із переглянутого відеозапису наданого позивачем, ОСОБА_1 стверджував, що пред'явить працівнику поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але за даних обставин це відбулось вже після неодноразових відмов пред'явити даний документ та розгляду справи поліцейським.
Крім того, на даному відеозаписі також зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився втретє пред'явити» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу працівнику поліції (файл «2025-07-24 10.29.14» проміжок часу 0:00:40-0:00:55).
При цьому, судом першої інстанції надано належну правову оцінку твердженням позивача про те, що в оскаржуваній постанові не вказано за якою статтею притягується позивач до адміністративної відповідальності та зазначено, що останній порушив п.2.4 а (не надав посвідчення водія), а на відеозаписах зафіксовано, оскільки він не надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, спростовується змістом самої постанови серії ЕНА №5238420 від 16.07.2025. Також, щодо твердження представника позивача про розбіжності у часі вчинення правопорушення, який відображений у постанові та на відеозаписах є допущеною працівником поліції технічною опискою та не спростовує вчинення правопорушення (подібні висновки в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №537/1214/17).
Крім того, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. У той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Тобто, поліцейський при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв у межах, передбачених чинним законодавством, його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.126 КУпАП, підстави для скасування постанови серії ЕНА №5238420 від 16.07.2025, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.