Справа № 279/5499/25
Провадження № 2/279/2475/25
30 жовтня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/5499/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Шевчук О.С. звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом. Він у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини він не подав, так як не знав про наявність заповіту. В травні 2025 року він звернувся з відповідною заявою до нотаріуса, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як ним пропущено встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, розгляд справи просив проводити за його відсутності, про що вказав в заяві.
Представник відповідача, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом. Згідно інформації від нотаріуса, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.
З даних довідки відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 31.10.2024 року слідує, що на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , за даною адресою інших зареєстрованих осіб не значиться.
Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод
для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обміркувавши аргументи позовної заяви, суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 15.10.2015 року. До нотаріуса позивач звернувся 28.05.2025 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше дев'яти років.
Мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на його необізнаність щодо наявність заповіту.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК Укаїни.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені ст. 1272 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім'я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту. Вказане узгоджуюється з висновками викладеними в Постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24).
Отже, позивачем не надано, а судом не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Окрім іншого, з 2015 року до дати звернення із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини минуло понад дев'ять років. Жодних доказів щодо поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано, а необізнаність позивача про існування заповіту, не є правовою підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
При цьому, позивачем не надано доказів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення цих дій.
За таких обставин, установивши, що у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання/реєстрації/знаходження: АДРЕСА_2 РНОКПП- НОМЕР_1 .
Відповідач - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, адреса місця проживання/реєстрації/знаходження: 11501, м. Коростень, вул. Грушевського, 22, Житомирська область, ЄДРПОУ- 04053507.
Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА
копія згідно з оригіналом