30 жовтня 2025 рокуСправа №160/28758/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28758/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.05.2025 року пільгу ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 6 п. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», починаючи з 01.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, починаючи з 01.05.2025 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 6 п. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про припинення виплати позивачу житлової субсидії. Позивач зазначає, що з 01.05.2025 року йому припинено виплату пільги на оплату житлово-комунальних послуг. На заяву позивача йому повідомлено, що припинення здійснено у зв'язку з перевищенням встановленого рівня середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на місяць за попередні 6 місяців.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/28758/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28758/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
21 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що правомірно припинив виплату позивачу пільги, оскільки через зміни законодавства відповідне право позивач втратив.
У відповідності до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно посвідчення від 19.01.2015 року №003681 позивач є ветераном органів внутрішніх справ і має право на відповідні пільги.
Листом відповідача від 19.09.2025 року позивачу повідомлено, що з 01.05.2025 року йому відмовлено у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг як ветерану органів внутрішніх справ через перевищення рівня доходу сім'ї позивача.
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови в нарахуванні пільги протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Підпунктом 169.4.1. п. 169.4. ст. 169 Податкового кодексу України встановлено, що Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Відповідно, розмір доходу, перевищення якого позбавляє права на податкову соціальну пільгу, в 2025 році складає 4240,00 грн.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР) ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги:
- 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Частиною 5 ст. 7 Закону №203/98-ВР встановлено, що пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 розділу «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема:
- пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2019 року №373 (далі - Порядок №373).
Згідно п. 3 Порядку №373 його дія поширюється в т.ч. на осіб, які мають право на пільги згідно із Законом №203/98-ВР.
Відповідно до п. 4 Порядку №373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї визначається органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389 (далі - Порядок №389).
Пунктом 6 Порядку №373 встановлено, що На підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги:
- на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім'ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Пільги в період воєнного стану на оплату послуги з постачання та розподілу електричної енергії пільговикам надаються за наявності договору між суб'єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, та споживачем такої послуги незалежно від фактичної наявності/відсутності послуги з незалежних від споживача або суб'єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, причин;
За п. 19 Порядку №373 надання пільги припиняється:
- з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;
- за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
При цьому у п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389 установлено, що:
у 2025 році:
1) пільги, зокрема, передбачені пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;
2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується:
з 1 січня 2025 р. - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 р.;
після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.
Відповідно до п. 4 Порядку №389 до членів сім'ї пільговика під час надання пільг належать особи, на яких згідно із законодавчими актами, зазначеними у пункті 2 Порядку, поширюються пільги: дружина (чоловік); їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним.
Членами сім'ї пільговика під час підтвердження права на пільги з безоплатного придбання ліків за рецептами лікарів та зубопротезування відповідно до Закону України »Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вважаються: дружина (чоловік); неповнолітні діти (до 18 років); батько, мати дитини-пільговика.
Згідно з п. 5 Порядку №389 До сукупного доходу сім'ї пільговика включаються нараховані:
1) пенсія;
2) заробітна плата;
3) грошове забезпечення;
4) стипендія;
5) соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності; одноразової державної грошової допомоги “Зимова підтримка» в рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні» відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання одноразової державної грошової допомоги “Зимова підтримка» в рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 952 “Про реалізацію експериментальних проектів у рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 80, ст. 4724, № 90, ст. 5782), а також державної грошової допомоги, яка нараховується у відсотковому співвідношенні від вартості придбаного безготівковим розрахунком з використанням платіжної картки товару українського виробництва відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державної грошової допомоги покупцям товарів та послуг українського виробництва в рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 952 “Про реалізацію експериментальних проектів у рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 80, ст. 4724, № 90, ст. 5782), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1330);
6) доходи від підприємницької діяльності;
7) допомога по безробіттю та інші виплати, що здійснюються фондами соціального страхування.
Для працездатних осіб, у яких відсутні доходи (крім осіб, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, вищих навчальних закладах, осіб, призваних на строкову військову службу), та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на відповідний місяць.
Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні двох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, - трьох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої / другої / третьої групи, враховується дохід у розмірах, зазначених в абзацах дев'ятому та десятому цього пункту, незалежно від отриманих (не отриманих) ними доходів.
Відповідно до п. 9 Порядку №389 органи Пенсійного фонду України з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначають із 1 грудня 2022 р. середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу сімей пільговиків, інформацію про яких внесено до Реєстру, шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного із членів сім'ї пільговика, на яких поширюються пільги, за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що норма ч. 4 ст. 7 Закону №203/98-ВР, яка передбачає, що пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, була викладена згідно Закону №107-VI.
В подальшому ця норма права визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
В подальшому до ст. 7 Закону №203/98-ВР вносились зміни згідно Законів №1357-IX та №1150-IX.
Закон №1357-IX стосувався реформи ТЦК та СП і не змінював правило поведінки по суті.
Закон №1150-IX набрав чинності 25.03.2021 року та в своїй первинній редакції повторно запровадив тотожне правило поведінки щодо майнового цензу для надання пільги.
Водночас, вже 10.11.2021 року набрав чинності Закон №1774-IX, який відповідну норму права виключив з Закону №1150-IX та, як наслідок, вона припинила існування і в Законі №203/98-ВР.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, які повністю мали місце в 2025 році, Закону №203/98-ВР як основний нормативно-правовий акт, що визначає правовий статус відповідних категорій осіб, передбачав надання спірної пільги на оплату ЖКГ без майнового цензу.
На рівні законів відмінне нормативне регулювання запровадив Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який фактично відновив майновий ценз в тій самій редакції.
Співставляючи два суперечливих правила поведінки (надання пільги з майновим цензом та без нього) суд зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2025 року у справі №560/5322/25.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, в спірних правовідносинах право позивача на відповідну пільгу належить визначати на підставі виключно приписів Закону №203/98-ВР, які майнового цензу не містять.
Щодо приписів Порядку №389 та Порядку №373 суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, незалежно від викладу Порядку №389 та Порядку №373, без зміни відповідного нормативно-правового регулювання на рівні Закону №203/98-ВР позивач не може бути позбавлений спірної пільги виходячи лише з положень таких порядків.
Суд підкреслює, що законодавець в т.ч. не вносив майновий ценз безпосередньо у п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону №203/98-ВР.
Таким чином, оскільки Закон №203/98-ВР не передбачає обмежень у наданні позивачу пільги за критерієм майнового стану, право на яку він має в силу відповідного статусу, до позивача не може бути застосований такий критерій.
Як наслідок, припинення надання позивачу такої є протиправним.
Також суд звертає увагу на те, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.
Оцінивши відсутність правових підстав для припинення надання позивачу пільги, суд переходить до оцінки заявлених фактичних підстав.
Відповідач стверджував про недотримання позивачем майнового цензу.
Для з'ясування цієї обставини суд витребував у відповідача «детальний розрахунок середньомісячного доходу сім'ї» позивача.
Разом з відзивом такий розрахунок не надано. Більш того, відповідач навіть не вказує яким є середньомісячний дохід сім'ї позивача.
Фактично, відповідач позбавив позивача пільги на підставі самого лише твердження, про перевищення середньомісячного сукупного доходу у розрахунку на одну особу сім'ї позивача. Однак до суду не надано не лише відомостей про розмір такого середньомісячного сукупного доходу щодо позивача, а й навіть доказів на підтвердження цієї величини. Відповідач лише посилався на дані своєї інформаційної системи, однак суд оцінює таке посилання критично: не вказано зміст таких даних (яким є середньомісячний сукупний дохід, як він розрахований і тд), а також не надано підтвердження існування таких даних (витяг з відповідної інформаційної системи, довідку уповноваженої особи і тд).
Як наслідок, суд констатує, що фактична обставина, через яку відповідач позбавив позивача спірної пільги, не підтверджена відповідачем належним чином, в зв'язку з чим суд констатує відсутність такої обставини.
Отже, для позбавлення позивача спірної пільги була відсутня як правова, так і фактична підстави.
Суд зауважує, що поведінка відповідача в даній справі має характер протиправних дій щодо припинення надання пільги.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 02.10.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення надання ОСОБА_1 з 01.05.2025 року пільги згідно п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року №203/98-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити надання ОСОБА_1 з 01.05.2025 року пільги згідно п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року №203/98-ВР.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко